§ 53. Вихідні каскади приймачів.

Вихідні каскади приймачів ( підсилювачі потужності) призначені для забезпечення необхідної потужності сигналу низької частоти на навантаженні приймача при допущених нелінійних і частотних спотвореннях. Вихідних каскад споживає значну частку енергії джерела живлення і його ККД в основному визначає економність всього приймача. Тому в залежності від групи складності приймача вихідний каскад може бути виконаним по однотактній або двоконтактній схумі з трансформаторним або без трансформаторним зв’язком з кінцевими пристроями (§ 38) . Вихідні транзисторні каскади з трансформаторним виходом, як правило, виконують по схемі з ЗЕ, яка забезпечує найбільший коефіцієнт підсилення по потужності. За допомогою вхідного і вихідного трансформаторів досягають максимальні потужності в навантаженні при допустимих спотвореннях сигналу. Безтрансформаторні транзисторні вихідні каскади виконуються по схемі з загальним колектором або загальним емітером і негативним зворотнім зв’язком. Двотактні схеми в порівнянні з однотактними мають менші нелінійні спотворення і забезпечують в навантаженні сигнал подвійної потужності. В транзисторних приймачах застосовуються двотактні схеми, які роблять в режимі класа В або АВ. При підвищених вимогах до якості відтворення звука застосовують двотактні схеми, які роблять в режимі класа А. В малогабаритних приймачах застосовують однотактні вихідні каскади, які роблять в режимі класа А. Стабілізація режимів роботи вихідних каскадів досягається схемами емітерної стабілізації і температурної компенсації за допомогою терморезисторів. В вихідних каскадах в багатьох приймачах встановлюються регулятори тембра. За допомогою цих регуляторів відбувається регулювання частотного спектра передаваємого звуку. Сучасні радіоприймачі обладнують роздільними регуляторами тембра по низьким і високим частотам, ін.. пристроями регулювання.

§ 54. Структурні схеми приймачів

Як вже було відзначено в § 47 приймачі по схемним особливостям поділяються на приймачі прямого підсилення і супергетеродинні. Як правило, приймачі прямого підсилення виконуються тоді, коли потрібно дуже зменшити габарити. Друга група приймачів застосовується тоді, коли потрібно одержати високу якість звучання, при чому габарити грають тут останню роль. В деяких випадках застосовують комбіновані АМ\ЧМ приймачі, які мають загальний підсилювач НЧ і окремі амплітудний і частотний детектори (мал. 269). Для підсилення сигналів проміжних частот використовують одні і тіж транзистори, але різні вибіркові системи каскаду. Тракт підсилення АМ сигналів складається із наступних блоків: 1- взідне коло; 2- підсилювач високої частоти; 3 – перетворювач частоти; 4 підсилювач проміжної частоти; 5 – амплітудний детектор; 6- підсилювач низької частоти. Тркт підсилення ЧМ сигналів складається із наступних блоків: 7 – вхідне коло; 8 – підсилювач високої частоти; 9 – перетворювач: 4,6 – як і для АМ; 10 – частотний детектор. В попередньому параграфі було розглянуто призначення АПЧ, але як було зазначено система АПЧ не завжди забезпечує високу точність підстройки частоти. В сучасних апаратах значення частоти гетеродина із деякої опорної частоти за допомогою спеціального пристрою, який називають синтезатором частот. Застосування синтезатора частот дозволяє точно встановити частоту настройки приймача без цчасті приймає мого сигналу радіостанції, тобто незалежно від сили цього сигналу і його коливань по амплітуді і фазі. На мал. 270 показана структурна схема одного з варіантів пристрою з цифровою автопідстройкою частоти, яка дозволяє синтезувати частоти в межах всього радіомовного діапазону від ДХ до УКХ. При роботі в діапазоні АМ напруга гетеродина 1 перетворюється в формувателі 3 в напругу прямокутної форми і через схему «АБО» 5 після 6 (частота ділиться в співвідношенні 5:1) поступає на лічильник 7. Для формування стробіруючого імпульсу точно обумовленої частоти застосовується кварцовий генератор 8 частотою 3276,8 кГц, частота якого ділиться дільником 9 на 2\15. В результаті утворюються прямокутні коливання з періодом 10 мс. Тривалість стробіруючого імпульсу дорівнює 5мс або 1/200 с. Якщо частота гетеродина £г, то на лічильник поступає частота £г/5, а лічильник відрахує £г/1000 імпульсів і видасть число на компаратор 10 у вигляді двоічного коду. Для підтримання необхідної частоти гетеродина на регістрах потрібно набрати той же самий код. Дискретність частоти в діапазоні АМ складає 1кГц. В діапазоні УКХ частота гетеродина 2 додатково ділиться дільником 4 на 10. При цьому дискретність лічильника складає 10 кГц, що для діапазону УКХ достатньо. Для поправки частоти гетеродина застосовується час на протязі другої половини стробіруючого імпульсу. За останні 50 мс сигналу розгалуження знімається з компаратора і через цифро-аналоговий перетворювач 12 (ЦАП) і фільтр нижніх частот (інтегратор) 14 подається на гетеродин. Передбачено цифровий відлік частоти (ЦВЧ) настройки 13. Маючи в приймачах синтезатор частот і знаючи частоти приймаючих радіостанцій, можна точно встановити ці частоти, як за допомогою клавіатури, так і за допомогою запам’ятовуючих пристроїв. В схемі приймача може бути передбачено як ручний, так і автоматичний пошук станції. Для керування всіма пристроями приймача застосовують мікропроцесори. Для керування апаратурою на деякі відстані застосовують дистанційне керування, яке дозволяє переключати програми, проводити пошук станцій в ефірі, здійснювати регулювання гучності і тембра і ін. параметрів приймача.