12.Функціональна методика потоків даних

Діаграма потоків даних

Data Flow Dіagrams (DFD) - діаграми потоків даних - методологія графічного структурного аналізу, що описує зовнішні по відношенню до системи джерела й адресати даних, логічні функції, потоки даних і сховища даних, до яких здійснюється доступ.

Діаграма потоків даних - один з основних інструментів структурного аналізу й проектування інформаційних систем, що існували до широкого поширення UML. Незважаючи на місце, що має, у сучасних умовах зсув акцентів від структурного до объектно-ориентированному підходу до аналізу й проектування систем, "стародавні" структурні нотації як і раніше широко й ефективно використаються як у бізнесі-аналізі, так й в аналізі інформаційних систем.

Метою методики потоків даних є побудова моделі розглянутої системи у вигляді діаграми потоків даних (Data Flow Dіagram - DFD), що забезпечує правильний опис виходів (відгуків системи у вигляді даних) при заданому впливі на вхід системи (подачі сигналів через зовнішні інтерфейси). Діаграми потоків даних є основним засобом моделювання функціональних вимог до проектованої системи.

При створенні діаграми потоків даних використаються чотири основних поняття:

Процес побудови DFD починається зі створення так званої основної діаграми типу "зірка", на якій представлений моделюємий процес і всі зовнішні сутності, з якими він взаємодіє:

У випадку складного основного процесу він відразу представляється у вигляді декомпозиції на ряд взаимодіючих процесів.

Переваги та недоліки

До переваг методики DFD відносяться:

- можливість однозначно визначити зовнішні сутності, аналізуючи потоки інформації усередині та поза системою;

- можливість проектування зверху вниз, що полегшує побудову моделі "як повинно бути";

- наявність специфікацій процесів нижнього рівня, що дозволяє здолати логічну незавершеність функціональної моделі та побудувати повну функціональну специфікацію розроблювальної системи.

13. Структурна схема розроблюваного пз

Структурна схема - схема, що відображає склад і взаємодію по керуванню частин розроблювального програмного забезпечення.

Структурна схема визначається архітектурою розроблювального ПЗ.

Розробку структурної схеми програми зазвичай виконують методом покрокової деталізації.

Структурні схеми пакетів програм розробляють для кожної програми пакету окремо, оскільки організація програм у пакети не передбачає передачі керування між ними.

Структурна схема - це сукупність елементарних ланок об'єкту та зв'язків між ними, один з видів графічної моделі. Під елементарною ланкою розуміють частина об'єкта, системи керування й т.д. , що реалізує елементарну функцію.

Техніка структурних карт Джексона заснована на методології структурного програмування Джексона і полягає в продукуванні діаграм (структурних карт) для графічного ілюстрування внутрішньо-модульних (а іноді і міжмодульних) зв'язків і документування проекту архітектури системи ПЗ. При цьому техніка дозволяє здійснювати проектування нижнього рівня структури ПЗ та на цьому етапі є близькою до традиційних блок-схем.

Структурні карти самі по собі нічого не говорять про якість моделі (проекта) реалізації, тому що є всього лише інструментом для демонстрації структури системи та складових її модулів, а також їх зв'язків один з одним.

Один з фундаментальних принципів структурного проектування полягає в тому, що більша система повинна бути розчленована на доступні для огляду модулі. При цьому істотним є те, що це розчленовування повинне бути виконано таким чином, щоб модулі були як можна більш незалежні (критерій зчеплення - couplіng), і щоб кожен модуль виконував єдину (пов’язану із загальним завданням) функцію (критерій зв’язності - cohesіon).