3.Поведінка.

Соціальний педагог повинен порівнювати свої вчинки з вищими стандартами професійної чесності:

а)не повинен піддаватися впливам і натискам, що зустрічаються на шляху його професійної діяльності, неупереджено виконуючи свої професійні обов'язки;

би)не має права використовувати свої професійні відносини в особистих цілях.

4. Навчання і дослідницька робота.

Фахівець у області соціальної роботи повинен прагнути до постійного підвищення професійних знань, майстерності, включатися в систему навчання і дослідницьку роботу;

а) залучений у дослідницьку роботу, він повинен чітко усвідомлювати, які наслідки ця робота може мати для людини, для особи;

б) залучений у дослідницьку роботу, він повинен упевнитися в тому, що всі учасники об'єднані на основі добровільності і інформованості, з повним дотриманням особистої свободи і гідності тих, що беруть участь;

в) залучений у експеримент, він повинен захистити учасників від незаконного фізичного або душевного дискомфорту, розладу, небезпеки або приниження;

г) запрошений для оцінки тих або інших служб або процесів, він повинен обговорювати їх тільки з професійною метою і лише з тими, хто безпосередньо або професійно має до ним відношення;

д) інформація, одержана про учасників дослідження за час його проведення, повинна розглядатися як конфіденційна;

е) повинен приймати платню тільки за реально виконану роботу, що стосується наукових або дослідницьких досліджень і лише добровільно пропоновану і на законних підставах.

Комунікативні і професійні якості соціального педагога

Важливими комунікативними і професіонально значимими яко­стями особистості соціального педагога є:

• психічна готовність до організаторсько-комунікативної діяль­ності (схильність до доброзичливої поведінки, уміння слухати, підтримати бесіду);

• стриманість, врівноваженість у спілкуванні (уміння володіти собою, емоційно стримуватися, організовувати рівне, спокійне спілкування без вияву досади і т.ін.);

• доброзичливість, привітність (готовність сприяти благополуч­чю інших людей, вияв участі і привітності у спілкуванні з ними);

• шанобливість (вияв шанобливості до клієнтів, поважливе ставлення до них, визначення їхньої гідності);

• довірливість, відвертість як вияв довіри до того, з ким спілкується соціальний педагог);

• альтруїзм або психологічна зверненість до інших людей;

• оптимізм, під яким розуміється соціальне світовідчуття, що концентрує життєлюбство, життєрадісність;

• внутрішня енергія, упевненість у собі, що поєднується з висо­ким рівнем самоконтролю;

• педагогічний такт, почуття міри;

• емпатія або здатність до співпереживання;

• рефлексія або усвідомлення соціальним педагогом того, як він сприймається партнером по спілкуванню.

Завдання соціального працівника — допомогти людині (клієнту) зберегти себе, знайти своє місце в суспільстві, у складному і суперечли­вому світі, орієнтуватися у соціальних і міжособистісних відносинах. Все сказане вище в сукупності обумовлює той широкий аспект знань і практичних умінь, якими повинен володіти соціальний працівник. При цьому враховується зміст функцій і соціальних ролей, які викопує соц­іальний працівник у реальному суспільстві, в різних соціумах.

Разом з тим ми наголошуємо на думці про те, що людина — це особистість більш різнобічна, складніша і багатогранніша, ніж діяльність, і її сутність не вичерпується лише діяльністю. Тому в основі змісту професійно-особистісного розвитку спеціаліста лежить ідея, що його не можна розглядати поза діяльністю, так же, як діяльність без врахування особистості, спрямованості її розвитку, саморегуляції, самореалізації тощо.

Безперечно, розглянуті вище напрями і види діяльності та функції соціального працівника не є достатньо вичерпними. Їх зміст пов'язаний з завданнями, конкретними формами і видами діяльності, залежать від спеціалізації й основних функцій діяльності. Окрім того, вони можуть бути різними залежно і від оцінки потреб, ситуацій, і ресурсів. Відомо, що соціальному працівнику необхідно виконувати різноманітні функції, а отже володіти широким спектром професійних знань, умінь і павичок, особистісно обумовлених якостей і здібностей.

Соціальний працівник виконує всю багатогранність функцій: органі­зації, координації, забезпечення, підтримки (психологічної, фізичної), правової й адміністративної допомоги, корекційної тощо. Це спеціаліст, який може працювати па різних рівнях реалізації соціальної політики держави — па рівні управління, матеріально-технічного і правового за­безпечення, освіти, охорони здоров'я і безпосередньої практики соціаль­ної роботи.

Це дозволяє говорити про людину, яка виконує означені функції й здійснює організацію різних видів діяльності, як про цілісний суб'єкт професійної діяльності, що досить повно характеризує особистість соц­іального працівника.

Структура особистісного потенціалу при цьому вклю­чає такі компоненти;

а) професійні знання, вміння і навички (кваліфікаційний потенціал);

б) інтелектуальні здібності (освітній потенціал);

в) працездатність (психофізіологічний потенціал);

г) креативні здібності (творчий потенціал);

д) готовність до співпраці і взаємодії (комунікативний потенціал);

є) ціннісно-мотиваційну сферу (морально-етичний потенціал).

За останні вісім років в результаті вивчення особливостей практич­ної діяльності соціальних працівників в Україні вдалося виокремити гру­пи професійно обумовлених особистісних якостей, необхідних спеціалі­сту, і які водночас є підґрунтям для його професійно-особистісного роз­витку і саморозвитку:

• інтелектуальні (професійна компетентність, ерудиція, гнучкість, аналітичність, оперативність мислення і прийняття рішень, розміркованість, кмітливість, орієнтація на навчання);

• моральні (гуманність, громадянськість, доброзичливість, так­товність, терпимість, принциповість, повага до людей, чесність, винахід­ливість, оптимістичність);

• комунікативні (комунікабельність, адаптивність, контактність, емоційність, уміння слухати і чути, уміння перекопувати, почуття гумору);

• вольові (наполегливість, витримка, рішучість, організованість, врівноваженість, сміливість, вимогливість, дисциплінованість);

• організаторські (активність, ініціативність, відповідальність, впев­неність у собі, цілеспрямованість, підприємливість).

Це дозволяє говорити про те, що соціальний працівник повинен во­лодіти чималим арсеналом умінь і павичок, володіти глибокими знаннями в галузі наук про людину: психології, медицини, соціології, педагогіки, економіки, права, етики тощо. Знання теорії, методики і технології соц­іальної роботи. Вміння застосувати їх у поєднанні з відповідними особи­стісними якостями і здібностями до творчості можуть розглядатися, як готовність спеціаліста до професійної діяльності.

Проте, ми вважаємо, що неможливо об'єктивно побудувати структу­ру і зміст кваліфікаційних характеристик лише за допомогою зіставлен­ня теоретичної і практичної моделей професіоналізму. Необхідно врахо­вувати вимоги до властивостей, якостей особистості і розвиненості різних компонентів свідомості, психології і практичної діяльності соціального працівника, які потребує реальне життя. Без сумніву, професійно обу­мовлені якості є необхідною умовою для ефективної діяльності. Проте не менш важливими компонентами особистості спеціаліста є такі, як його світогляд, культура, гуманістична й етична спрямованість усього життя. Істотно впливають на особистісні і професійні якості спеціаліста простір соціальних відносин у суспільстві, становлення нового типу взаємодії спеціаліста соціальної роботи і клієнта, морально-правовий статус соц­іального працівника в суспільстві та ін.

Таким чином, означені компоненти, функції, ролі і види діяльності соціального працівника, дають можливість говорити про певні блоки умінь, необхідних соціальному працівникові для реалізації як глобаль­них завдань, окреслених соціальною політикою, так і завдань па рівні регіональному, місцевому чи індивідуальному.

Психологічні характеристики: емоційна врівноваженість, низька тривожність, творче мислення, послідовність у діях, наполегливість, стриманість, уважність, спостережливість.

Морально-етичні якості: гуманність, доброта, терпимість, справедливість, тактовність, емпатійність, скромність, відповідальність.

Психоаналітичні якості: адекватна самооцінка, самокритичність, самоаналіз, прагнення до самовдосконалення.

Психолого-педагогічні якості: комунікабельність, зовнішня привабливість, вміння навіювати та переконувати, оптимізм.

У сучасних умовах активно досліджується проблема особи­стості характеристики соціального педагога. При цьому визна­чаються індивідуально-психологічні прояви та спеціальні здібності. До останніх включають спостережливість, здатність швидко орієнтуватися в ситуації, Інтуїцію, емпатію, рефлек­сію І самоконтроль.

Крім перерахованих, мають значення в професійній діяль­ності комунікабельність, орієнтація на взаємодію з іншими людьми, доброта, допитливість, зацікавленість у роботі з людь­ми, наполегливість у відстоюванні власного погляду, оптимізм, старанність, нервово-психологічна стійкість.

Аналіз зарубіжного досвіду у визначенні професійно зна­чущих якостей соціального педагога, зокрема у Великобританії, показує, що до них належить високий рівень інтелектуального розвитку, хороша саморегуляція та самодисципліна, наполег­ливість, здатність допомагати іншим у складних ситуаціях, мо­ральна витривалість, здоровий глузд, уміння логічно мислити, чуйність. Американський психолог Дж. Холанд в праці «Само-спрямовуючий пошук» описав 6 типів взаємодії людей (реалі­стичний, дослідницький, артистичний, соціальний, підприєм­ливий, конвенційний). Соціальний тип передбачає: гуманізм, відповідальність, моральність, кооперативність, налаштованість на інших, розуміння інших, тактовність, оптимізм, жит­тєрадісність, дружелюбність.

Важливою характеристикою соціального педагога є «Я-об­раз», який має включати позитивне ставлення до себе, адек­ватну самооцінку, прийняття себе, налаштованість на пози­тивні очікування в діях інших. Особливістю «Я-образу» соціаль­ного педагога є висока адаптованість, що передбачає відкритість У спілкуванні, здатність прийняти іншу людину, незначний вимір навіювання.

Досить складно на основі проведеного переліку якостей виділити фундаментальні. Крім того, ці якості мають діагностуватися на етапі вибору професії. І все-таки, особливості діяль­ності соціального педагога потребують формулювання інтег­ральних особистісних проявів. До них можна віднести:

• гуманістичні якості (доброта, альтруїзм, почуття власної гідності тощо);

• психологічні характеристики (високий рівень емоційної стабільності, вольові якості тощо);

• психоаналітичні якості (самоконтроль, самооцінка);

• психолого-педагогічні якості (комунікабельність, крас­номовство, візуальність (зовнішня привабливість), по­чуття власної гідності (почуття безпечності, як прийнят­тя відповідальності за власне життя, почуття незалеж­ності — закріплення власної позиції в певній групі, по­чуття мети — визначення смислу життя; почуття компе­тентності — впевненість у власному професіоналізмі). Рання діагностика цих якостей у майбутніх спеціалістів — важ­лива складова частина їх професійного становлення [5,17-27].

Професійне спілкування соціального педагога передбачає вміння «подати» себе, тобто самопрезентувати. Основними мотивами самопрезентації є: прагнення до розвитку взаємові­дносин з людьми, самоутвердження, необхідність професійної діяльності. На стиль самопрезентації впливають когнітивні фактори (образ «Я», цінності, ідеали), особистісні якості - своєрідне поєднання прийомів самопрезентації і соціально-психологічної адаптації [ 47-49].

16