2. Професійні знання та уміння соціального педагога

Професія "соціальний педагог" в Україні була введена до кваліфікаційного переліку спеціальностей у 2002 р.

Соціальний педагог - спеціаліст, зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності. Він організовує взаємодію освітніх та позанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Соціальний педагог у відповідності з посадовими обов'язками: вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді; умови їх життя в мікросоціумі; виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей та молоді; надає їм своєчасну допомогу та підтримку; виступає посередником між особистістю та організацією, сім'єю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів; здійснює реабілітацію дітей-інвалідів; організує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання; забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт; працює по профілактиці негативних явищ серед дітей та молоді.

Придатність спеціаліста до виконання перерахованих посадових обов'язків визначається рівнем сформованості в нього когнітивного (знання) та операційного (вміння) компонентів готовності до соціально-педагогічної діяльності.

До системи базових теоретичних знань соціального педагога відносять знання: основ соціальної політики держави та соціально-правового захисту дітей та молоді;основ соціології, психології та педагогіки; основних закономірностей розвитку особистості; специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді; специфіки роботи а різних мікросоціумах; особливостей діяльності з сім'єю, різними групами дітей та молоді; функцій державних і недержавних організацій в системі соціально-педагогічної діяльності; способів психолого-педагогічної діагностики; сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об'єднань.

Ці знання реалізуються в практичній діяльності соціального педагога. Вони тісно пов'язані з професійними вміннями.

Комунікативні уміння передбачають володіння культурою міжособового спілкування, налагодження контакту з іншою людиною, розвиток взаємодії з клієнтом в позитивному емоційному напрямку.

Аналітичні вміння спрямовані на аналіз процесів, що відбуваються в соціумі, аналіз стану дитини та впливу на неї мікросоціуму; виділення проблем дитини та розуміння сумісної діяльності з нею по їх подоланню.

Організаторські вміння - створення і розвиток офіційної та неофіційної мережі соціальної підтримки особистості, залучення волонтерів, що можуть надати ресурси, послуги та Інші види допомоги.

Прогностичні вміння передбачають прогнозування розвитку особистості з врахуванням її проблем; постановку мети діяльності та її завдань, передбачення можливого результату роботи; планування етапів майбутньої діяльності.

Проектувальні вміння дозволяють створювати програми діяльності по окремим напрямах роботи; здійснювати відбір необхідних методів та форм діяльності; конкретизувати зміст роботи в кожному окремому випадку.

Соціально-педагогічна робота належить до таких видів професійної діяльності, в яких не лише знання та вміння, а особистісні якості спеціаліста впливають в багатьох випадках на її результативність. Визначаючи особистісні характеристики соціального педагога, треба завжди пам'ятати, що він працює в сфері "людина-людина", яка вимагає від спеціаліста в першу чергу здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних відносин. Тому професійна компетентність соціального педагога визначається наявністю в нього групи особистісних якостей.

Професійні знання соціального педагога:

Нормативно-правова база діяльності (закони, підзаконні акти, ухвали, розпорядження, інструкції, соціально-правові і соціально-економічні основи діяльності соціального педагога, системи установ, що надають допомогу дитині).

Теорія і історія соціальної педагогіки.

Вікова психологія, що вивчає особу дитини, її фізичний, духовний і соціальний розвиток, нормальну і порушену поведінку.

Соціологія, що вивчає об'єднання і угрупування людей (сім'я, мала група, шкільний колектив, колектив однолітків і ін.).

Методи соціального управління і планування професійної дослідницької діяльності.

Професійні уміння соціального педагога:

Аналітичні — теоретичний аналіз процесів, що відбуваються в соціумі і роблять негативний вплив на стан і розвиток дитини; аналіз стану дитини і оточуючого її соціуму; виокремлення проблеми дитини; аналіз спільної діяльності по усуненню проблеми.

Прогностичні — прогнозування рішення проблеми дитини за допомогою залучення її в спеціально організовану соціально-педагогічну діяльність з урахуванням виниклої проблеми. Соціально-педагогічне прогнозування спирається на знання суті і логіки соціально-педагогічного процесу, закономірностей вікового і соціального розвитку дитини, характеру її проблеми. Прогностичні уміння припускають висунення мети діяльності, її задач, відбір способів здійснення, передбачення результатів, облік можливих відхилень від наміченої мети, визначення етапів, розподіл часу, планування спільної з дитиною діяльності.

Проективні — визначення конкретного змісту діяльності, здійснення якої забезпечить запланований результат. Вони включають переклад мети діяльності в конкретні задачі; облік специфіки мотиваційної сфери дітей; облік особистих можливостей, досвіду і матеріальних умов; відбір змісту, методів і засобів досягнення поставлених задач; створення програми діяльності для конкретної дитини.

Рефлексії — самоаналіз власної діяльності соціального педагога на кожному з її етапів; осмислення її позитивних і негативних сторін і ступеня впливу отриманих результатів на особу дитини і вирішення її проблеми.

Комунікативні — володіння культурою міжособового спілкування і включаючи уміння слухати і чути дитину; увійти до ситуації спілкування і встановити контакт; виявити інформацію і зібрати факти, необхідні для розуміння проблеми дитини; створювати і розвивати позитивні відносини; спостерігати і інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку дитини.

Професійний статус — це посадове положення суб'єкта в системі міжособових відносин, визначаючи його права, обов'язки і привілеї, які зафіксовані в посадових інструкціях і професійному кодексі. Статус соціального педагога є віддзеркаленням того положення, яке він займає: адміністративний соціальний педагог (соціальний педагог-методист), громадський соціальний педагог, сімейний соціальний педагог, соціальний педагог освітньої установи, спеціалізованого центру або комплексу. Проте професійний статус не визначає авторитет і репутацію фахівця. Останні формуються в процесі професіонально-особових відносин і обумовлені особовими особливостями фахівця і результативністю його діяльності.

Аналізуючи досвід практичної соціально-педагогічної діяльності, можна виділити такі професійні вміння соціально­го педагога:

• аналітичні, що передбачають теоретичний аналіз соціальних процесів, які негативно позначаються на станов­ленні та розвитку дитини; моделювання подальшої спільної діяльності з метою запобігання утруднень соціально- педаго­гічного характеру на основі виокремлення проблеми;

• прогностичні, то передбачають варіанти вирішення проблем через включення дитини до спеціально організованої діяльності з урахуванням сутності утруднення. Прогностичні вміння передбачають здатність обґрунтовувати мету діяльності, формулювати завдання, відбирати зміст, методи та форми впливу, моделювати очікувані результати; враховувати мож­ливі відхилення від визначеної мети, окреслювати етапи робо­ти, регламентувати час і планувати спільні дії;

• проективні, що передбачають визначення конкретного змісту діяльності на основі врахування мети і завдань, а також специфіки мотиваційної сфери дитини; врахування особистісних можливостей соціального педагога, рівня професійної компетентності та матеріальних умов; створення програми роз­витку для окремої дитини;

• рефлексивні, що передбачають самоаналіз власної діяль­ності на кожному етапі, осмислення як позитивних результатів, так і причин утруднень;

• комунікативні, що відображають культуру міжособистісного спілкування і передбачають уміння встановлювати контакт, виділяти головне і другорядне в інформаційному потоці, вміння слухати і чути, створювати і розвивати позитивні стосунки, сприймати та адекватно інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку дитини, проявляти толерантність і злагідливість [5; 9 - 10[.

Враховуючи профіль професійної діяльності, соціальний педагог може працювати в загальноосвітніх школах, оздоров­чих центрах, дитячих будинках, соціальних службах для молоді, в центрах реабілітації та медико-психологічної консультатив­ної допомоги, місцях відпочинку молоді, «телефонах довіри», тощо.

Компетентність соціального педагога передбачає органіч­ну єдність особистісних характеристик, діяльності і спілкуван­ня, що дозволяє на високому рівні розв'язувати професійні зав­дання.

Професійні знання включають знання:

• нормативно-правової бази діяльності (законів, підзаконних актів, ухвал, розпоряджень, інструкцій, соціально-правових і соціально-економічних основ діяльності соціального педагога, системи установ, що надають допомогу дитині);

• теорії і історії соціальної педагогіки;

• методик і технологій соціально-педагогічної діяльності по роботі з різними категоріями дітей в різних соціумах;

• вікової психології, що вивчає особу дитину, його фізичний, духовний і соціальний розвиток, нормальну поведінку, що відхиляється;

• соціології, що вивчає об'єднання і угрупування людей (сім'я, мала група, шкільний колектив, колектив однолітків і ін.);

• методів соціального управління і планування професійної дослідницької діяльності.

До професійних умінь відносяться:

—аналітичні уміння, що припускають теоретичний аналіз процесів, що відбуваються в соціумі і роблять негативний вплив на стан і розвиток дитини; аналіз стану дитини і оточуючого його соціуму; вичленення проблеми дитини; аналіз спільної діяльності по усуненню проблеми;

• прогностичні уміння, що припускають прогнозування рішення проблеми дитини за допомогою залучення його в спеціально організовану соціально-педагогічну діяльність; прогнозування розвитку особи дитини з урахуванням виниклої перед ним проблеми. Соціально-педагогічне прогнозування спирається на знання суті і логіки соціально-педагогічного процесу, закономірностей вікового і соціального розвитку дитини, характеру його проблеми. Прогностичні уміння припускають: висунення мети діяльності і її завдань; відбір способів здійснення діяльності; передбачення результату; облік можливих відхилень від наміченої мети; визначення етапів соціально-педагогічної діяльності; розподіл часу; планування спільної з дитиною діяльності;

• проектні уміння, що припускають визначення конкретного змісту діяльності, здійснення якої забезпечить планований результат. Проектні уміння включають: переклад мети діяльності в конкретні завдання; урахування специфіки потреб, інтересів, установок, мотивів, ступеня їх задоволеності у дітей, підлітків і молоді; облік можливостей матеріальної бази і свого особистого досвіду; відбір змісту, методів і засобів досягнення поставлених завдань; створення соціально-педагогічної програми діяльності для конкретної дитини;

• уміння, рефлексій, що припускають самоаналіз власної діяльності соціального педагога на кожному з її етапів, осмислення її позитивних і негативних сторін і ступеня впливу отриманих результатів на особу дитину і рішення його проблеми;

• комунікативні уміння, що припускають володіння культурою міжособового спілкування і що включають: уміння «слухати і чути» дитину цілеспрямовано і з увагою; уміння увійти до ситуації спілкування і встановити контакт; уміння виявити інформацію і зібрати факти, необхідні для розуміння проблеми дитини; уміння полегшити дитині ситуацію спілкування, створювати і розвивати відносини в позитивному емоційному настрої; уміння спостерігати і інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку дитини.

Соціальний педагог у силу своїх професійних обов'язків пови­нен володіти наступними вміннями:

1. Уміння вислухати інших із розумінням і цілепрямованістю.

2. Уміння виявити інформацію і зібрати факти, необхідні для оцінки ситуації.

3. Уміння створювати й розвивати стосунки, що сприяють успішній професійній діяльності.

4. Уміння спостерігати й Інтерпретувати вербальну й невербальну поведінку, застосовувати звання з теорії особистості та діагностичні методи.

3. Уміння активізувати зусилля опікуваних (учнів, їхніх батьків) на вирішення власних проблем, добитися їхньої довіри.

4. Уміння обговорювати гострі теми у позитивному емоційно­му настрої й без висловлення погроз.

5. Уміння розробляти новаторські рішення проблем опікува­них.

8. Уміння виявляти потреби для визначення терапевтичних залежностей.

9. Уміння вести дослідження або інтерпретувати висновки досліджень і положень професійної літератури.

10. Уміння забезпечувати і улагоджувати відносини між конф­ліктуючими особистостями й групами.

11. Уміння забезпечувати межінституціональні зв'язки.

12. Уміння інтерпретувати соціальні потреби й доповідати про них у фінансуючі фонди, органи громадськості, у законодавчі інсти­тути.

Окрім цього соціальний педагог повинен уміти:

•дати психологічну характеристику особистості, інтерпрета­цію власного психологічного стану, володіти найпростішими засо­бами психічного саморегулювання;

•бути здатним до діалогу як засобу спілкування;

• використовувати засоби ефективної організації творчої діяль­ності дітей і молоді в навчально-виховному процесі, а також у по­зашкільних виховних закладах;

• збирати, аналізувати, систематизувати інформацію про со­ціальні проблеми дітей і молоді, уміти прогнозувати спрямування їхньої продуктивної діяльності, організовувати дозвілля, виявляти шляхи подолання міжособистісних, конфліктів;

•допомагати сім'ї в розвитку інтелектуальних і морально-ес­тетичних якостей дітей різного віку, здійснювати педагогічне керів­ництво й консультування процесів виховання дітей в сім'ї, за місцем проживання;

• впливати різноманітними соціально-педагогічними засобами на різноманітні категорії дітей і молоді;

• використовувати методику різноманітних видів наочності, аудіовізуальної техніки, комп'ютера в доборі й обробці інформації про моделі допомоги в кожному конкретному випадку;

• створювати умови для плідної творчої роботи учнів на уроці, у групі продовженого дня, позакласної та позашкільної діяльності, організації дозвілля, науково-технічної й художньої творчості;

• володіти засобами психокорекційного впливу на дітей і мо­лодь, які знаходяться в кризовому стані й конфліктних ситуаціях.

Виходячи із вищенаведених умінь можна зробити висновок, що психолого-педагогічна компетентність в особистісно-середовищному контексті соціального педагога складає базову основу його функціональної грамотності, підготовленості.

Соціальний педагог — це професійно підготований фахівець у галузі педагогіки відносин у соціумі: сім'ї Й сімейно-сусідській спільності, в загальноосвітній і професійній школі, в лікарні, притул­ку, дитячому будинку, інтернаті, у виправному закладі, де соціаль­ний педагог впливає на формування виховуючих, гуманістичних, морально й психологічно комфортних стосунків.

Діяльність соціального педагога зорієнтована на роботу з уч­нями, підлітками, із сім'ями (незалежно від наявності в них про­блем), із пріоритетом морально-профілактичних завдань. Соціаль­ний педагог в етично допустимій формі сам виходить на контакт з сім'єю, особистістю. Він ніби ставить соціальний діагноз, вивчає психологічні і вікові особливості, спроможності людини, вникає у світ його інтересів, коло спілкування, в умови життя, моральний мікроклімат, виявляє позитивні й негативні впливи, проблеми пси­хологічні, медичні, правові, екологічні.