22.3. Види корозійного руйнування.

Корозійне руйнування металів і сплавів починається з поверхні, тобто на межі металевий виріб - середовище, і поступово поширюється в глибину металу.

Найпоширеніші види корозійного руйнування металів і сплавів -суцільне, місцеве (рис. 31).

1. Суцільне руйнування. При суцільному корозійному руйнуванні середовище взаємодіє з металевими виробами по всій поверхні, але з різною швидкістю. Саме тому цей вид руйнування поділяють на рівномірне та нерівномірне. У разі рівномірного руйнування (рис. 31, а) швидкість взаємодії середовища з металом однакова, а в разі нерівномірного (рис. 31, б) - різна на різних ділянках поверхні виробів. Відповідно середовище поширюється в глибину металу на однакову або різні відстані.

2. Місцеве руйнування. При цьому виді руйнування середовище взаємодіє з металами на окремих ділянках поверхні виробів.

Місцеве руйнування поділяють на плямисте, виразкове, точкове, підповерхневе, вибіркове, міжкристалітне, транскристалітне тощо.

Плямисте руйнування (рис. 31, в) спостерігається на виробах, виготовлених із латуні, які перебували в морській воді. На поверхні латунних виробів утворюються плями. Глибина плям невелика.

Якщо середовище проникає на велику глибину, то кажуть, що має місце виразкове руйнування (рис. 31, г). Так руйнується сталь, вироби з якої довгий час перебували у ґрунті.

Точкове руйнування (рис. 31, д) характеризується утворенням вузьких кратероподібних (аж до наскрізних) заглиблень. Цей вид руйнування спостерігається на поверхні виробів, виготовлених із нержавіючої сталі, після дії на них морської води.

Підповерхневе руйнування (рис. 31, е) спостерігається тоді, коли вироби покриті захисними покриттями (лаком, фарбою тощо). Продукти корозійного руйнування не можуть виноситися в середовище, оскільки поверхня виробу прикрита покриттям. Це спричиняє здуття покриття та розшарування металу.

Суть вибіркового руйнування (рис. 31, є) полягає в тому, що середовище взаємодіє з певними хімічними елементами або фазами матеріалів, з яких виготовлені вироби. Так, у сірих чавунах руйнується ферит і перліт, а графітовий каркас залишається; у латунях середовище взаємодіє із цинком і приповерхневий шар латунних виробів складається з губчатої міді.

Міжкристалітне руйнування (рис. 31, ж). Середовище взаємодіє спочатку з домішками, які перебувають на межах кристалітів, а потім приступає до розчинення металів. Це дуже небезпечний вид руйнування, який може спричинити раптову аварію. Це саме стосується також транскристалітного руйнування (рис. 31, з).

22.4. Корозієстійкість металів і сплавів.

Корозієстійкістю металів і сплавів та інших конструкційних матеріалів називають здатність їх чинити опір дії зовнішніх агресивних середовищ.

Корозієстійкість металів і сплавів оцінюють візуально та кількісно.

У разі візуального способу оцінки корозієстійкості вироби, які перебували під дією агресивного середовища, оглядають. Під час огляду визначають стан поверхні (блискуча чи тьмяна). Наявність на поверхні продуктів корозії, міцність з'єднання продуктів корозії з поверхнею виробів.

Кількісне визначення корозієстійкості грунтується на визначенні швидкості зміни маси виробів після перебування їх в агресивному середовищі, яку визначають з формули.

Корозієстійкість металів і сплавів можна визначити також за зміною їх механічних властивостей та електричного опору.