- •«Влаштування каналізаційних мереж»
- •1.Способи прокладання трубопроводів водовідведення.
- •Горизонтальне планування каналізаційних мереж
- •Вертикальне планування каналізаційних трубопроводів
- •1.3 Основні правила конструювання водовідвідних мереж
- •2.Споруди та їх розміщення на каналізаційних мережах.
- •2.1 Колодязі
- •2.1Особливості конструктивного обладнання загальносплавної і дощової каналізації
- •2.1.1 Дощоприймальники
- •2.1.2 Зливоспуски.
- •2.1.3 Роздільні камери
Вертикальне планування каналізаційних трубопроводів
Глибина закладання трубопроводів.
При конструюванні водовідвідної мережі одним з найголовніших питань є глибина її закладання.
Від глибини закладення трубопроводів суттєво залежить вартість й терміни спорудження каналізаційної мережі.
У зв’язку з цим її призначають мінімально можливою з урахуванням наступних вимог:
запобігання замерзання стічної рідини у трубах;
захисту труб від механічних пошкоджень;
можливості приєднання до вуличної мережі усередині квартальних мереж.
Мінімальна глибина закладання трубопроводів приймається виходячи з таких трьох умов:
1) виключення промерзання труб;
2) виключення механічної руйнації труб під дією зовнішніх навантажень;
3) забезпечення самопливного приєднання до трубопроводів внутрішньоквартальних мереж і бічних гілок.
Враховуючи, що температура стічних вод в зимовий час не знижується нижче 10°С,. тому виявляється можливим прокладати трубопроводи на глибині, меншій ніж глибина промерзання грунту (рис.7).
Рис.7 Схема глибини заклання трубопроводу:
1 - трубопровід; 2 - межа мерзлого грунту;
Найменшу глибину закладання від поверхні землі до труб можна визначити за формулою
,
(2)
де
–
глибина промерзання ґрунту;
– величина
запасу безпеки при замерзанныы, яка
дорівнює:
0,3 м - для труб діаметром до 500 мм;
0,5м - для труб більшого діаметру.
Рис.8. Схематична карта глибин промерзання грунту:
1 - межі країн СНД; 2 - изолинии глибин промерзання суглинних грунтів; 3 - то ж, для малодосліджених районів (за даними Воронова Ю.В..Яковлева С.В.)
З метою виключення механічного руйнування трубопроводів від зовнішніх навантажень, що виникають в міських умовах, глибина закладання повинна бути не менше 0,7 м до верху трубопроводу.
Отже мінімальна глибина трубопроводу до лотка дорівнює:
,
(3)
де
—
діаметр
труби,
м.
0,7 м – найменший шар грунту над верхом труби (для керамічниїх труб),м
ПРИМІТКА: При необхідності укладки трубопроводів на меншій глибині слід застосовувати труби з більш міцного матеріалу, наприклад, залізобетону.
Таким чином, для попередження пошкодження каналізаційних мереж наземним автотранспортом, як правило, приймають мінімальне заглиблення труб:
дворової і квартальної мережі - 0,7 м,
вуличних міських мереж - 1,5 м до верху труби.
При цьому повинен забезпечуватися самопливний рух для випуску стічних вод в міську мережу від найдальшого і низько розташованої будівлі в квартале, що примикає до початкової ділянки мережі.
Мінімально
припустима
глибина
вуличної мережі в початковій точці
,
м,
визначається за
формулою
,
(4)
Где
—
глибина закладання
випуску
з самої віддаленої
будівлі
кварталу,м;
-
ухил
внутрішньоквартальної мережі (зазвичай
0,008... 0,01);
- відмітки
поверхні землі, відповідно біля колодязя
на вулиці і найвіддаленішого дворового
колодязя, м;
-
довжина
дворової або квартальної мережі від
найвіддаленішого
колодязя до місця під'єднання до вуличної
мережі, м;
- різниця
в діаметрах трубопроводів вуличної і
квартальної мережі в місці їх з'єднання,
м. (Рис.9)
Рис.9. Схема визначення початкової глибини вуличної мережі:
1 - внутрішньоквартальна мережа; 2 - вулична мережа
Рис.10 План ділянки до визначення початкової мінімальної глибини закладання вуличного трубопроводу:
1 - квартал; 2 - трубопровід вуличної мережі, 3 - трубопровід внутрішньоквартальної мережі
Максимальна глибина закладання трубопроводів при відкритом (траншейному) способі виробництва робіт диктується гідрогеологічними, технічними і економічними умовами.
Так, у скельних грунтах її рекомендується приймати рівній 4-5 м;
- в мокрих пливунах — 5-6 м;
- сухих нескельних — 7-8 м.
При обгрунтуванні необхідності прокладки колекторів на більших глибинах застосовують закриті (безтраншейні) способи будівництва.
Особливо эффективним є цей спосіб в поточний момент при реконструкції систем водовідведення крупних міст.
При цьому усуваються технічні складнощі будівництва в обмежених міських умовах з інтенсивним рухом наземного транспорту і при великому насиченні підземними коммуникациями і спорудами.
Застосування щитового методу будівництва з глибоким закладанням колекторів дозволяє значно скоротити число насосних станцій перекачування стічних вод, що, у свою чергу, підвищує надійність систем водовідведення.
Таким чином, при закритих способах робіт глибина прокладання практично не обмежується.
Рис.11 Схема розміщення приймальних каналізаційних мереж і розвідних інженерних мереж при використанні мікрорайонного колектора
