4.2 Колодязі.
Колодязі на підземних газопроводах слід передбачати, як правило, в місцях встановлення відключних пристроїв і компенсаторів.
Їх влаштовують із вологостійких і неспалимих матеріалів (бетону, залізобетону, цегли), збірними або монолітними в основному за типовими кресленнями.
При спорудженні збірних колодязів їх елементи виготовляють із щільного виброваного бетону марки 200 на портландцементі марок 400...500.
Колодязі у вологих ґрунтах влаштовують з гідроізоляцією.
Для улаштування всіх фланцевих з’єднань арматури та обладнання в колодязях повинні передбачатись шпунтуючі перемички.
На рис.8 показана конструкція залізобетонного колодязя для встановлення засувки.
Рис.8 Колодязь на газопроводі: 1 – паралельна засувка; 2 – двох лінзовий компенсатор; 3 – газопровід
З метою сприйняття температурних подовжень передбачений дволінзовий компенсатор. Труба газопроводу проходить через стінки колодязя в сальниковому ущільненні. Шток керування засувки виведений через перекриття колодязю і захищений від механічних пошкоджень ківером.
Колодязь обладнаний круглим вхідним люком. На дні його влаштований водозбірник, закритий металевою сіткою.
4.3 Приєднання споживачів газу до системи газопостачання
У будинкову систему розподілу газу входять:
дворові (внутрішньоквартальні) газопроводи,
стояки;
внутрішньоквартальна газова розводка.
Газопроводи житлового будинку приєднують до внутрішньоквартальних газопроводів низького тиску на відстані 6 м від будівлі.
У кожній східцевій клітці прокладають цокольний ввід і на кожному вводі зовні будівлі встановлюють пробковий кран.(Рис.9.)
|
Рис.9 Цокольний увід у будинок газопроводу: 1-рамка з дверцятами;2-футляр;3-заглушка; 4- бітум; 5- волокно-крохмальна набивка |
Стояки прокладають по кухнях. На кожному відгалуженні до стояка на першому поверсі встановлюють вимикаючі крани. Перед кожним газовим приладом також встановлюють крани.
Схема газопостачання типового житлового будинку в загальному випадку складається з міського газопроводу низького тиску, відгалуження, запірного приладу (засувки, крана або гідрозатвору), цокольних вводів, монтажних заглушок (встановлюються при одночасному будуванні міського й об’єктного газопроводів), збірника конденсату (при необхідності їх влаштування).
5.Газорозподільні станції і пункти.
5.1 Зберігання газу
Газгольдери, які застосовують для зберігання газу, являють собою металеві резервуари постійного об’єму циліндричної (рис.9) або сферичної форми.
Рис.10 Газгольдер постійного об’єму: 1 – сталева оболонка; 2 – опора; 3 – засувка; 4 – колектор
Газом газгольдер наповнюють у ті години доби, коли місто одержує газу більше, ніж витрачає.
Тиск газу в газгольдерах може бути до 1,8 МПа; місткість одного газгольдера – до 2500 м3.
Розміщують газгольдери групами на спеціальних майданчиках.
Циліндричні газгольдери найчастіше встановлюють у горизонтальному положенні.
ПРИМІТКА: Через велику вартість газгольдерів їх застосовують тепер тільки в системах газопостачання великих міст.
Замість газгольдерів для зберігання добового й погодинного лишків горючого природного газу тепер широко використовують кінцеві ділянки магістральних газопроводів.
Уночі, коли місто витрачає мало газу, в цих ділянках залишається невикористаною певна кількість газу і підвищується тиск у трубах.
Удень, в години найбільшого споживання, газ, що нагромадився у трубах, використовують у міських газових мережах.
Місячну нерівномірність споживання газу вирівнюють за допомогою газу з підземних сховищ.
Для спорудження таких сховищ використовують нещільності землі, підземні виснажені водоносні пласти, куди після перевірки їх герметичності подають із магістрального газопроводу газ.
ПРИМІТКА: Підземні сховища газу неметаломісткі, економічні й довговічні, їх широко використовують для газопостачання міст.