IV. Міждисциплінарна інтеграція.

№

Дисципліни

Знати

Вміти

1.

Попередні:

Анатомія

Анатомічні особливості будови різців, іклів, премолярів, молярів верхньої та нижньої щелеп.

За анатомічними особливостями будови коронки, кількістю кореневих каналів визначати належність зуба до певної групи.

2.

Гістологія

Особливості гістологічної будови твердих тканин зуба, періодонту.

Визначити об’єм ендодонтично-го втручання в залежності від фо-рми пульпіту, хронічного чи загостре-ного запалення періодонту.

3.

Фармакологія

Властивості пломбувальних матеріалів різних груп та особливості їх використання.

Використовувати пломбувальні матеріали для кореневих каналів різних груп в залежності від механізму їх дії, фізико-хімічних властивостей цих матеріалів та клінічної форми пульпіту чи періодонтиту.

Наступні:

4.

Хірургічна стоматологія.

Можливі ускладнення хронічних верхівкових періодонтитів. Показання до хірургічних методів лікування хронічного та загостреного верхівкового періодонтиту.

Вміти запломбувати кореневий канал з урахуванням подальшої гранулоектомії, кістектомії чи резекції верхівки кореня.

5.

Внутрішньопредметна інтеграція

.

Фантомний курс пропедевтики терапевтичної стоматології.

Клініко-анатомічні особливос-ті будови порожнини зубів.Ен-додонтичний інструменттарій для пломбування кореневих каналів силером; силером і філером; різними методами обтурації гутаперчою та приз-начення, особливості роботи з ним.

Використовувати ендодонтичний інструментарій при різних техніках пломбування кореневих каналів на фантомах.

6.

Пропедевтика терапевтичної стоматології (клінічний курс).

Етіологію, патогенез, класифі-кацію пульпіту та теріодонти-ту. Патоморфологію різних форм пульпіту та верхівкового періодонтиту. Клініку, діагно-стику, диференційну діагнос-тику гострих та хронічних форм пульпіту, хронічних, та загостренихформперіодонтиту.

Діагностувати в клініці терапевтичної стоматології різні форми пульпіту та верхівкового періодонтиту.

Технологічні

Біологічні

1. Добра адгезія до стінок каналу.

1. Бактеріостатичність або неможливість бути поживним середовищем для бактерій.

2. Легкість уведення, а, при потребі, і виведення з кореневого каналу.

2. Нерозчинність у тканинних рідинах.

3. Забезпечення трьохвимірної герметизації кореневого каналу та його відгалужень.

3. Толерантність до тканин періодонту та організму в цілому, відсутність подразнюючої дії.

4. Рентгенконтрастність.

4. Не провокувати імунну відповідь організму.

5. Відсутність усадки після затвердіння.

5. Відсутність мутагенних чи карієсогенних властивостей.

6. Достатньо дрібний розмір заповнювача.

6. Здатність стимулювати процеси регенерації тканин періодонту.

7. Не забарвлювати зуб.

8. Повільне затвердіння.

9. Здатність розчинятися у певних розчинниках для полегшення виведення їх із каналу.