1. Дртикол Франтишек: Фотографии 1918-1935 годов.-М., 2003.

2. Кантен Бажак История фотографии. Возникновение изображения.-М.,2003.

3. Лапин А. И. Фотография как... Учебное пособие.- М.: Изд-во Московского университета, 2003. -296 с.

4. Митчел Э. Фотография : Пер. с англ. — М.: Мир, 1988. —420с., ил.

5. Морозов С. А. Творческая фотография, М., Планета, 1985.

6. Морозов С. А. Фотография среди искусств, М., Планета, 1971.

7. Поллак Питер. Из истории фотографии, М.,Планета,1983.

8. Редько А.В. Основы фотографических процессов, Санкт-Петербург, Лань, 1999.

9. Савчук В.В. Философия фотографии. -М.: Изд-во Эксмо,2005.

10. Санкт-Петербург в светописи. 1840 - 1920-е годы.- Артиндекс, 2003

11. Фрост Ли. Фото на продажу: Пособие для фотографов-фрилансеров /Пер. с англ./.-М.: Омега, 2004.-192 с.

12. Фотоэстафета. От Родченко до наших дней.-М.: Омега, 2005.

13. Фотографы Санкт-Петербурга.-сПб.:Учитель и ученик, 2005.

14. Фотография .Пер. с ит..-М.:ООО»Издательство АСТ»,2004.-287 с.

15. Чибисов К.В. Очерки по истории фотографии, М., Искусство, 1987.

16. Хоуп Т. Лучшие фотографы мира и их истории, оставшиеся за кадром. –М., 2004.

17. Шипова Т.Н. Фотографы Москвы (1839-1930). –М.,2006

18. Журнали : DFoto, Digital Photographer, Фото и видео, Digital Photo & Video Camera.

ЛЕКЦІЯ 3.

5. Шляхи сучасного фотомистецтва

6. Багатоплановість інших фотожанрів

7. Реальність та фантазія

Тема 5. Шляхи сучасного фотомистецтва

Фотожурналістика у сучасному розвитку людства, як окремий напрямок інформаційного поля. Фоторепортажі. Образність репортажної зйомки, документальність, достовірність. Оперативність подачі матеріалу. Використання цифрової технології фотозйомки у фоторепортажі. Репортажний фотопортрет. Особливості зйомки фоторепортажним методом. Емоційний стан фотознімків, виконаних репортажним методом. Відносна простота, людяність, мить, зупинена без попередження.

Українські майстри художнього фотопортрету: Бердичевський, Бáран Р. Л., Левіт Л. О., Кідоніді С. К., Розман, Деревичер та ін.

Валерій Блюмфельд. Так іменують на Заході фотожурналістів, що знімають не рекламу й голозадих дівиць, а соціально значимі сюжети: демонстрації, пікети, та й просто повсякденне життя товстосумів і простих людей з найбідніших кварталів.

Фотограф Анрі Картьє-Брессон. Не Картьє відкрив першим цей неспокійний і важкий вид фотодіяльності. Ще на зорі фотографії в 1840 – 50-х роках з'явилися перші фотографи-мандрівники. Як повідомляв відомий художній критик XIX сторіччя В.В.Стасов: «Подорожі, із самого відкриття фотографії, постійно були одним з найголовніших збудників, що викликали її продуктивність, спочатку на металевих дощечках (дагеротах), a потім винятково на папері (талботипія). Число мандрівників, що їздили в усі краї світу з метою привезти назад колекцію фотографічних видів, надзвичайно велике. Ми назвемо тільки найважливіші колекції.

Види Греції знімав барон Гро; Мексики – Тіфро. Ці дві колекції на металі. На папері ж види Єгипту, Палестини й Сирії знімав Максим-Дю-Кан і Тенар, Іспанії – Віконт Віжьє, Віконт Дакс, Тенісон; Швейцарії – Мартенс; Рейну й взагалі Німеччини – Дакс, Марвілль, Феррьє; Росії, а саме Києва, Петербурга й Москви – Фентон, секретар Лондонського фотографічного товариства...»

Уже на зорі фотографії багато фотографів вийшли зі студій, щоб запам'ятати види, а трохи пізніше, коли стала дозволяти вдосконалена фототехніка, і події справжнього життя.

До кінця XIX сторіччя броможелатиновий спосіб фотографування дозволив робити знімки зі швидкістю від 1/20 до 1/100 секунди.

Саткліф, Стігліц, Еванс скористалися новими можливостями для зйомки побутових сценок на вулицях і площах, або, як прийнято говорити – «на пленері».

У Росії одним з перших жанрових фотографів став ще в 1870-х роках Вільгельм Каррік. До кінця століття незліченні газети й журнали стали друкувати фоторепродукції з місць подій. У цьому виді зйомок вирізнилися хронікери Рііс і Хайн, яких іменували як «соціальних ідеалістів з камерою».

У Петербурзі в цей час енергійно працювала фірма «Булла й К°». Документалізм, властивому фотознімкам, дозволив використовувати фотографії для яскравого й наочного зображення соціальної несправедливості й боротьби, як тепер прийнято говорити, «за права людини».

До початку XX сторіччя ґрунт для бурхливого розвитку фотожурналістики був підготовлений. Фототехніка дозволяла робити зйомку навіть в умовах поганої освітленості за допомогою магнієвих спалахів, а соціальних тем було більш, ніж досить: Перша світова війна, революція в Росії, Німеччині, Угорщині, безперервні хвилювання в колоніальних країнах Африки, у Китаї, Індії й т.д.

Камерами «Лейка» знімали А.Родченко й Моголі-Надь – реформатори фототрадицій в 1930 – 40-і роки.

В 1947 році Картьє-Брессон став одним із засновників прес-агентства «Магнум». Це кооперативне агентство об'єднало найбільш обдарованих і енергійних фотожурналістів Європи, у числі яких був знаменитий військовий фоторепортер Капа. «Магнум» ставив завдання безцензурної фотозйомки подій. Агенти «Магнума» пропонували редакціям готові ексклюзивні матеріали, у яких за умовами договорів не можна було змінювати ні однієї коми, ні кадрувати ні єдиного знімка. Починання було безприкладно сміливим навіть у ті післявоєнні часи. Здавалося, такому агентству загрожує провал, але, завдяки взаємовиручці й талановитості фотографів, що об'єдналися, «Магнум» вистояв. Замовлення на його роботи почали надходити з різних країн світу. Виконуючи замовлення на зйомку, Анри Картьє-Брессон незабаром після створення «Магнума» відправився на зйомки в Індію, що одержала незалежність у результаті визвольного руху. Не пропустив Картьє й боротьбу китайського народу за свою незалежність. Ім'я фотографа стало відомим серед журналістів світового масштабу. Але особлива слава прийшла до маестро після його паризької виставки в 1950-х роках, що зробила тріумфальний хід по Європі й Америці.

Картьє вимагав, щоб вся робота над сюжетом і фотокомпозицією була проведена в момент зйомки й не вимагали ніякої додаткової обробки в лабораторії.