Розділ 2. Статистичне дослідження навколишнього середовища та природних ресурсів України.

2.1 Статистична оцінка використання водних ресурсів та споживання свіжої води за регіонами.

Водні ресурси – це всі природні води землі, які представлені водами річок,озер, водосховищ, боліт, льодовиків, підземних горизонтів, океанів, морів.

Найбільш цінним і водними ресурсами є запаси прісних вод, які складаються з статистичних ( м3; км3 ) із безперервно відновлюваних водних ресурсів ( км3 на рік і т.д. ). Усі галузі господарства по відношенню до водних ресурсів поділяються на: водоспоживачів та водокористувачів.

Водоспоживачі забирають воду, використовують її для виробки пром- ислової та сільськогосподарської продукції, або побутових потреб населення, а потім повертають у водний об’єкт, але вже в іншому місці, в меншій кількості з іншими якісними характеристиками. Водокористувачі використовують воду, як середовище (водний транспорт, риболовство ), або як джерело енергії (ТЕС ).

Використання води в залежності від цілей можна підрозділити на господарського - питне, комунальне сільськогосподарське, промислове, транспортне.Водокористування в Україні загальне - 40,6 км3 , промисловість - 18,04 км3, сільське господарство - 18,4 км3 та комунальне господарство 4,2км3. Сільське господарство є основним споживачем води. При вирощуванні капусти на 1 га витрачається 6000т. води, 1т. бавовни - 10000 т. води. Безповоротні втрати на зрошення складають від 20% до 60%. Потреби промисловості у воді залежне лише від галузі, але і від застосованої технології, системи водо постачання ( прямоточної або оборотної ), кліматичних умов тощо. Найбільш водоємними є целюлозно - паперова і нафтохімічна галузі, теплоенергетика, на долю яких припадає 80 — 90 % усього промислового водоспоживання. На виробництво 1т азотної кислоти витрачається більше 100м3 води, 1т систематичних волокна й пластмас близько 1000м3, на виробництво 1т чавуну - 200м3, 1т нікел 4000м3.Для охолодження турбогенераторів усіх ТЕС в сваті потрібно щорічно 250км3 прісної води.

Частка безповоротного водоспоживання в промисловості не велика і складає 5 —10 % від об’єму водозабору, а у теплоенергетиці — 0,5 - 2 %.Сумарний об’єм води для комунально — побутових потреб визначається його питанням водоспоживання складає 500 - 600 літрів на добу на І людину.

Під впливом антропогенної діяльності відбуваються якісні та кількісні зм- іни водних ресурсів. Використані людиною природні води, крім тих, що випарились представляють собою стічні води, які вміщують різні відходи. Розрізняють три види забруднення поверхневих вод суші: біологічне, хімічне і фізичне.

Біологічне забруднення створюється мікроорганізмами, а також органічними речовинами, здатними до бродіння. Головне джерело біологічного забруднення поверхневих вод суші та прибережних морських вод - комунально - побутові стоки: каналізаційний скид, харчові відходи, стічні води підприємств харчозої промисловості (м ’ясокомбінати, молочні, сироварні, цукрові заводи і інші), целюлозно - паперової та хімічної промисловості, а в сільській місцевості - стоки великих тваринницьких комплексів.Хімічне забруднення створюється надходженням до поверхневих вод різ них токсичних речовин, основними джерелами яких є доменне , столиварне виробництво, підприємства кольорової металургії, гірничо-добувна, хімічна і нафтодобувна промисловості, а також екстенсивне сільське господарство.

Фізичне забруднення - створюється скидом у них тепла радіоактивних речовин. Теплове забруднення пов’язане, головним чином,з тим, що вода, яка використовується задля охолоджень ТЕС та ABC, і відповідно близько 1/3 і 1/2 електроенергії, яка використовується складаються в ту ж водойму. Також забруднення створюють і промислові підприємства.

Таблиця 2.1