2)Регіональні інтегр. Об’єднання в Півн. І 3)Півд. Америці.

У Північній Америці – Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА): США, Канада, Мексика.

У Південній Америці:-Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАВТ): Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Уругвай, Чилі, Еквадор; -Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок (КАРІКОМ); -Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР); -Андська група: Болівія, Венесуела, Еквадор, Перу; -Спільний ринок країн Південного Конусу (МЕРКОСУР);

4) Інтегр. Угруповання в Азіатському і Азіатсько-Тихоокеанському регіоні:

-Асоціація держав Південно-Східної Азії; -Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво; -Асоціація регіонального спів робіт-ництва південної Азії (СААРК) «План Коломбо» зі спільного ек. і соц.розвитку в Азії й Тихому океані: об’єднує дві групи держав. Донори – Велика Британія, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія та ін. Одержувачі допомоги: Індія, Пакистан, Непал, Камбоджа, Малайзія, Таїланд, Індонезія, Філіппіни та інші;

5) Рег. Інтегр. угруповання в Африці: -Економічне співробітництво держав Західної Африки (ЕКОВАС); -Спільний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА): Ангола, Бурунді, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Лесото, Маврикій, Мадагас-кар та інші. -Південно-Африканське співтова-риство розвитку (САДК); -Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК).

Світ. гос-во представлено діяльністю ТНК євроринком валют, кредитів та цінних паперів, діяльністю ООН –міжн. організацією загальної компетенції та її організацій.

Отже, система світ.гос-ва має два рівні: 1) світ.гос-во як сукупність нац. гос-в і 2) світ. гос-во як наднац. госп. простір рег. і глоб. рівнів. Сукупність всіх рівнів відображає всю гами відносин що складаються в цій системі.

2.6.Рівні та форми МЕВ. 1Міжн. торгівля посідає особливе місце в складній сист світовогосп. зв’язків. Міжнар торг – сфера міжнар тов відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З інбоку, міжнародна торг є сук зовн торг всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі. Розрізн торг товарами і послугами.Зовн і міжнар торг.2Міжнародний рух капіталу - створені ресурси, які викор для вир-ва товарів і послуг; . Специфіка міжнародного руху капіталу полягає в тому, що передача права власності на інвестиційний товар чи надання економічних послуг відбувається між резидентами різних країн.3Міжн міграція роб сили виступає важливою складовоюМЕВ. Міграція нас – переміщення людей через межі певних територій зі зміною місця проживання назавжди або тимчасово.4Міжнародна передача технТехнологія – це наукові знання, які використовуються у виробництві. Це комплекс наукових та технічних знань щодо прийомів і методів виробництва, його організації та управління5Організація зовн вал ринкуПід міжнар вал-фін відн розуміють комплекс відносин, які виникають у процесі функц грошей в міжн платіжному обігу, який, спричиняється обміном тов та послуг, а також ін видами екон зв’язків між країнами Валютні ринки – це фін ринки, де здійснюється міжн торг та обмін іноз валют. Найбільші центри валютних ринків – Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Токіо.Процес міжн екон має два рівніНа мікрорівні вирізняють горизонтальну та вертикальну інтеграцію. Горизонтальна інтеграція виникає в результаті злиття фірм, які вироб подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу та отримання при цьому додаткового продукту. Вертикальна інтеграція передбачає об´єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розріз форми вертикальної інтеграції:- інтеграція «униз» - виробнича інтеграція «вгору» - невироб інтеграція «вгору», що включає сфери розподілу (ТНК)На рівні нацекон інтеграція розвивається на основі формування екон об´єднань країн із тим або іншим ступенем узгодження їхньої національної політики. На першій стадії формуються різні торговельні спільності й економічні союзи. Друга тут закріплюються міжгалузева спеціалізація, частковий поділ праці. На третій стадії відбуваються глибока структурна взаємодія національних економік.

5.5. Протекціоністські інструменти торговельної політики. Найпоширенішим інструментом протекціо-ністської політики є тариф або мито, – держ. податок, застосовуваний при ввезенні (ввізне мито), вивезенні (вивізне мито) або провезенні товарів через країну (транзитне мито).

Якщо та­риф вводиться лише для того, щоб добути гроші для держави, він називається фіскальним. Якщо ж тариф введено для скорочення або усунення імпорту, то такий тарифназ.протекціоністським. Податок на імпорт може стягуватися різними спо-собами. У зв’язку з цим виділяють вартісний тариф і специфічне мито.

• Вартісний тариф – це податок, представлений у вигляді відсотка від вартості товару.

• Специфічне мито – це податок, який стягується відповідно до фізичної величини імпорту.

• Комбіноване мито поєднує вартісне та специфічне види мита

Нетарифні бар’єри – це обмеження міжн. торгівлі за допомогою квот, системи ліцензування, добровільних» експортних обмежень, субси-дій та компенсаційних мит, стандартів тощо. Квоти- виз-начають загальну кількість товару, що надходить у зовн. торгівлю за пев­ний період або розподіляє кількість товару за країнами.Імпортні квоти застосовуються для захисту вітчизн. ви­робників або для диверсифікації імпорту з метою уникнення залежності від будь-якої країни. Експортні квоти встановлюються з метою забезпечення вітчизн. Спо-живачів достатньою кіль-кістю товарів за низькими цінами, запобігання висна-женню прир. ресурсів, під-вищен­ня цін на експорт шляхом обмеження обсягу поставок. За допомогою експортних субсидій сти-мулюється просування товарів за кордон через використання держ. дотацій та пільг. Насправді вони являють собою (за визначенням СОТ) «не­чесну конкуренцію», що завдає шкоди як субсидуючій державі, так і міжн. торгівлі в цілому, оскільки спричи-няють зайве (з точки зору ек. доцільності) зростання торгівлі.

У багатьох країнах потенційні імпортери та експортери пови­нні одержати дозвіл на торговельні операції від органів держ. влади. Ця про-цедура наз. торговельним ліцензуван­ням.Підвищуючи ціну ліцензій і обмежуючи їхню кількість, можна добитися не лише обмеження імпорту або експорту, й по­гіршення умов торгівлі у зв’язку з додатковими витратами, затримками в часі і невизначеністю, що зумовлюються цією процедурою.

«ДОБРОВІЛЬНІ» ЕКС-ПОРТНІ ОБМЕЖЕННЯ- це інструмент обмеження експорту на добровільних засадах. Його мета – уник-нути жорстких торговельних бар’єрів. Демпінг – це інст.-румент проведення протек-ціоністської політики засо-бом міжн. цінової диск-римінації. Отже, вико рис-тання протекціоністських інструментів у торговельній політиці має своїх перемож-ців і переможених.Споживачі програють, коли не одер-жують більше дешевих іноземних това­рів. Платники податків програють, якщо платять за експортні субсидії.