3. Економічний аспект охорони нпс

Важливим напрямом екологічної політики в Україні має бути застосування економічних механізмів стимулю­вання раціонального природокористування.

Загальновідомо, що виробнича діяльність людини безпосередньо впливає на навколишнє середовище, і водночас його стан значно визначається показниками ефективності економіки. Між рівнем забруднення довкілля та величиною економічних збитків існує пряма залежність. Тому еконо­мізація НПС й екологізація економіки – це два головні напря­ми діяльності держави та її економіко-екологічної політики на сучасному етапі.

Економічний механізм охорони НПС має цілий ряд інст­рументів впливу на матеріальні інтереси підприємств і окре­мих працівників. Зокрема, це плата за природокористування, фінансування природоохоронних заходів, лімітування приро­докористування, матеріальне стимулювання тощо.

Плата за використання природних ресурсів стягується з усіх природокористувачів як на території України, так і в межах її морської економічної зони і континентального шельфу.

Об’єкти плати – джерела природних ресурсів, тобто родовища корисних копалин, водосховища, лісові ділянки тощо, а суб’єкти – підприємства, організації та установи, їхні філії та об’єднання, окремі громадяни, які вико рис­товують природні ресурси.

Плата за природні ресурси може вноситися у вигляді спе­ціальних зборів, податку (земельного, лісового тощо*, орендної плати або в інших формах, передбачених законодавством.

Розрізняють кілька видів платежів за ресурси: за право користуватися природними ресурсами; за відтворення й охорону природних ресурсів; за експлуатацію природних ресурсів; за понаднормоване використання природних ресур­сів; за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їх якості внаслідок використання; за вико рис­тання середовища для розміщення відходів виробництва.

Фінансування природоохоронних заходів передбачає надання грошових коштів підприємствам на чітко визначені природоохоронні заходи. Джерелами фінансування можуть бути бюджетні кошти, власні кошти підприємств, банківські кредити та різні екологічні фонди.

Лімітування природокористування передбачає надати можливість нерентабельним з екологічної точки зору підприємствам регулювати деякий час свою діяльність в галузі природокористування не нормативами гранично-допустимих скидів (ГДС* та гранично-допустимих викидів (ГДВ*, а за індивідуальними лімітами, тобто за тимчасово-погодженими викидами (ТПВ*.

За умови застосування матеріального стимулювання природоохоронної діяльності підприємств передбачається застосування заохочувальних заходів і різних видів покарань.

До заохочувальних заходів належать:

• встановлення податкових пільг, коли сума прибутку, з якого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає природоохоронним видаткам;

• звільнення від оподаткування екологічних фондів і природоохоронного майна;

• застосування заохочувальних цін і надбавок на екологічно чисту продукцію;

• застосування пільгового кредитування підприємств, які ефективно здійснюють природоохоронну діяльність.

До покарань належать:

• застосування додаткового оподаткування екологічно шкідливої продукції та продукції, що випускається із застосуванням екологічно небезпечних технологій;

• штрафи за екологічні правопорушення.