2. Правове забезпечення й управління в галузі охорони нпс

До правових основ охорони НПС і раціонального природокористування належить система державних заходів, яку закріплено у праві та спрямовано на збереження та відновлення природних ресурсів і поліпшення умов, необхідних для життя людини і розвитку матеріального виробництва.

До системи права у сфері раціонального природоко­ристування входять:

• правове регулювання збереження та відновлення природних ресурсів;

• державний та громадський контроль за виконанням вимог охорони природи і раціонального природокористування;

• юридична відповідальність правопорушників.

Сукупність природоохоронних норм і правових актів, об’єднаних спільністю об’єкта, предмета, працівників і мети правової охорони природи утворює природоохоронне законодавство.

В Україні створена розгалужена система екологічного законодавства. Основні норми екологічного законодавства закріплені в Конституції України (1996*. У цьому законі з 159 статей п'ятнадцять прямо чи опосередковано регулюють відносини у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Закон визна­чає засади правового регулювання охорони навколишнього природного середовища, встановлює доступ до інформації, право кожного на безпечне для життя та здоров'я довкілля та на відшкодування заподіяних збитків, закріплює обов'язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки та підтри­мання екологічної рівноваги на території України, обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спад­щині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Сьогодні діє більше 400 актів екологічного законодавства, в тому числі близько 80 законів і постанов Верховної Ради України, близько 40 указів Президента, більше 250 постанов Кабінету Міністрів України.

Перший, найбільш загальний та важливий за значенням рамковий закон, відповідно до якого будується все екологічне законодавство України, – Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», який прийнятий 25 червня 1991 р. Цей закон визначає основні завдання та принципи охорони НПС, право власності на природні ресурси та їх використання, екологічні права й обов'язки громадян, повноваження державних органів і органів місцевого самоврядування в галузі охорони навколишнього природного середовища, спостереження, прогнозування, обліку та інформування, стандартизації та нормування в галузі охорони НПС, відповідальність за порушення екологічного законодавства тощо.

Цей закон проголошує та передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну упорядкованість у систему управління в галузі природокористування.

У законі (стаття 3* встановлені основні принципи охорони навколишнього природного середовища:

–      пріоритетність вимог екологічної безпеки;

–      обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності;

–      принцип гарантування екологічно безпечного середовища для життя та здоров'я людей;

–      запобіжний характер заходів щодо охорони НПС;

–      екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони НПС, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

–      збереження просторової та видової різноманітності та цілісності природних об'єктів і комплексів;

–      науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства на основі поєднання таких міждисциплінарних знань: екологічних, соціальних, природничих і технічних наук і прогнозування стану НПС;

–      обов'язковість екологічної експертизи;

–      гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан НПС, формування в населення екологічного світогляду;

–      науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на НПС;

–      безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

–      стягнення збору за забруднення НПС та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону НПС;

–      розв’язання  питань охорони НПС та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

–      поєднання заходів стимулювання та відповідальності у охороні НПС;

–      вирішення проблем охорони НПС на основі широкого міждержавного співробітництва.

Положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в подальшому конкретизовані в ряді кодексів і законів.

Земельний кодекс України (1990 р., змінений у 1992 р.*. Його мета – створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю та господарювання, збереження та відтворення родючості земель, поліпшення природного середовища, охорона прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

«Про природно-заповідний фонд України» (1992*. Закон визначає правові основи природоохоронної діяльності на територіях (акваторіях*, що підлягають особливій охороні.

Про охорону атмосферного повітря (1992р., зміни у 2001 р.*. Закон передбачає збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки і запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище.

Кодекс України про надра (1994*. Його мета – забезпечення раціонального комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потребах суспільного виробництва, охорона надр, гарантування безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища під час користування надрами.

Лісовий кодекс України (1994*. Основна його мета – забезпечити підвищення продуктивності, охорони і відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах на основі науково обґрунтованого раціонального використання.

Водний кодекс України (1995*. Основне завдання цього документа – забезпечити збереження, науково обґрунтоване, раціо­нальне використання вод, відтворення водних ресурсів, охорону вод від забруднення, засмічення, виснаження, запобігання шкідливих впливів на водні ресурси і ліквідацію їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів, а також охорону прав водокористувачів.

Закони України «Про тваринний світ» (1993р., зміни і доповнення в 1996, 2001 рр.*. Його мета – збереження та поліпшення середовища існування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового і популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи в напіввольних умовах.

Закони України «Про рослинний світ» (1999*. Завдання законодавства України про рослинний світ – регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань.

Крім того, прийнято закони, які регулюють попередження й усунення впливу негативних факторів на довкілля, життя та здоров'я людини. Зокрема, закони України «Про екологічну експертизу», «Про відходи», «Про пестициди і агрохімікати», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» тощо.

Отже, в українському законодавстві відчутна тенденція до екологізації.

Основне завдання управління в галузі охорони НПС – реалізація державної екологічної політики, спрямованої на забезпечення ефективного використання та відтворення природних ресурсів, охорони НПС і забезпечення екологічної безпеки, захист життя та здоров'я населення від негативного впливу господарської та іншої діяльності незалежно від форм власності.

Здійснюється управління різними суб’єктами, тому виділяють громадське, виробниче, галузеве і державне управління.

Державне управління в галузі охорони НПС здійсню­ють Президент України, Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів та їхні виконавчі та розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені державні органи з питань охорони природного середовища та використання природних ресурсів (Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров’я України та Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет із питань геології та використання надр та ін.*.

Важлива роль в охороні навколишнього середовища належить правоохоронним органам. Органи прокуратури здійснюють вищий нагляд за дотриманням законодавства про охорону НПС усіма міністерствами і відомствами, підприємствами, установами і громадянами. Суд розглядає кримінальні, громадянські та адміністративні справи, пов’язані, зокрема, з порушенням вимог природоохоронного законодавства.