Тема 7. Екологічна безпека природокористування та заходи захисту прав природокористувачів (2 год)

Нераціональне використання природних ресурсів загрожує життєдіяльності суспільства та кожної окремої людини. Тому природоохоронна та антропоохоронна політика держави повинна стати ключовою у процесі прийняття державних рішень у сфері природокористування. Насамперед це стосується економіки, адже економічно вигідним не завжди є те, що екологічно безпечне. Забезпечення екологічно безпечної поведінки природокористувачів здійснюється закріпленими в законодавстві правовими методами, які, спрямовані на стимулювання природокористувача або накладення на нього штрафних санкцій за недотримання вимог природокористування.

Важливе місце у системі правовідносин екологічної безпеки займає екологічний ризик. Слід вивчити визначення цієї категорії та з’ясувати її зміст. Вимоги, які становлять зміст екологічної безпеки, визначаються насамперед залежно від суб’єкта господарювання та виду господарської діяльності. Відповідно слід розглянути вимоги екологічної безпеки в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в атомній енергетиці, при розміщенні населених пунктів.

При характеристиці екологічної безпеки природокористування слід детально ознайомитись із вимогами чинних нормативно-правових актів про комплекс заходів як органів державної влади та місцевого самоврядування, так і самого природокористувача, спрямованих на врегулювання раціонального природокористування, завдяки яким екологічний ризик у природноресурсових відносинах може бути наближений до нульового.

Ефективність відносно нової сфери діяльності по забезпеченню екологічної безпеки, екологічного благополуччя і реалізації екологічних прав громадян в значній мірі визначається її інформаційним забезпеченням, яке на початку ХХІ ст. набуває значної ваги і може впливати на політику у сфері використання природних ресурсів, економіку і правозастосування. Здійснення і захист прав на природні ресурси і об’єкти в умовах розвитку ринкової економіки повинно починатись із доступу до інформації про наявність, стан, приналежність, перспективу використання різних природних об’єктів та їх ресурсів. У сфері раціонального природокористування діють як загальні, так і специфічні інформаційні вимоги, виконання яких породжує свої завдання, які потребують негайного правового регулювання.

В контексті розгляду даної теми на семінарському занятті слід приділити значну увагу характеристиці положенням нормативно-правових актів у цій сфері – Закону України «Про інформацію», Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, зокрема Концепції формування системи національних інформаційних ресурсів. Крім того, варто проаналізувати міжнародні інформаційні вимоги у сфері природокористування, які закріплено в Загальній декларації прав людини, конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті та Орхуській конвенції.

Серед загроз екологічній безпеці України проблема транскордонного забруднення посідає особливе місце. Усвідомлення міжнародним співтовариством неможливості однобічного розв'язання екологічних проблем в умовах взаємозалежності й транскордонності впливу антропогенного навантаження на навколишнє середовище передбачає особливу роль глобального співробітництва у зміцненні екологічної безпеки, відповідну державну політику кожного члена світового співтовариства. Студенти повинні орієнтуватись в основних напрямках забезпечення транскордонної екологічної безпеки.

Короткий зміст

Категорія "екологічна безпека" логічно увійшла в лексику спеціальної, у тому числі юридичної, літератури, яка отримала не тільки інституційне, але й нормативно-правове закріплення в законодавчих і підзаконних актах загальнорегулятивного й охоронного спрямування, зокрема в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року. З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року це поняття отримало статус конституційного. Сьогодні існує широкий спектр доктринальних підходів щодо визначення екологічної безпеки у різних джерелах наукових досліджень — гуманітарних, природничих, соціальних, власне правових.

Поняття екологічної безпеки є одним з ключових понять екологічного права. Правове забезпечення екологічної безпеки реалізується практично всією системою екологічного законодавства, актами як загального (функціонального), так і галузевого характеру.

Екологічну безпеку прийнято розглядати як такий стан довкілля, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки, не завдається шкода життю і здоров’ю людини, не створюється загроза заподіяння такої шкоди.

Екологічний паспорт промислового підприємства - нормативно-технічний документ, що включає дані по використанню підприємством ресурсів (природних, вторинних і ін) і визначення впливу його виробництва на навколишнє середовище.

Екологічний паспорт підприємства представляє комплекс даних, виражених через систему показників, що відображають рівень використання підприємством природних ресурсів і ступінь його впливу на навколишнє середовище.

При складанні екологічного паспорта використовують основні показники виробництва, результати інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, дозвіл на природокористування, результати інвентаризації стоків, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених стоків, паспорт газоочисного обладнання, паспорт водоочисного обладнання, класифікатори галузей, підприємств, статистичні звітні документи (звіти про охорону атмосферного повітря, про використання води, звіт про рекультивацію земель, зняття та використання природоохоронного шару землі, відомість інвентаризації токсичних промислових викидів, що підлягають використанню, знезараженню та захороненню, про утворення, використання вторинної сировини, про виконання плану перевезення або виробництва продукції, про поточні видатки на охорону та раціональне використання природних ресурсів; журнали обліку роботи котелень, газоочисного та водоочисного обладнання тощо), стандарти в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів та інші нормативно-технічні документи.

За результатами екологічної паспортизації підприємств оцінюють вплив викидів, відходів забруднюючих речовин на навколишнє середовище та здоров´я населення, а також визначають плату за природокористування та плату за забруднення довкілля; встановлюють підприємству гранично допустимі норми викидів, скидів, відходів забруднюючих речовин, планують природоохоронні заходи та оцінюють їхню ефективність; здійснюють експертизу проектів реконструкції підприємств; контролюють та оцінюють рівень дотримання підприємствами законодавства, норм та правил в галузі охорони природи; реалізують заходи щодо підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергії та вторинних ресурсів.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) - це комплекс заходів, спрямований на виявлення характеру, інтенсивності і ступеня небезпеки впливу на стан навколишнього середовища та здоров'я населення будь-якого виду планованої господарської діяльності. Метою проведення ОВНС є розробка необхідних заходів щодо попередження шкідливого впливу планованої господарської діяльності на навколишнє середовище або мінімізація такого впливу при неможливості його повного усунення.

ОВНС проводиться на етапі проектування, ще до початку будівництва об'єкту. У процедурі оцінки впливу на навколишнє середовище беруть участь замовник та виконавець робіт. Також у процедурі ОВНС може брати участь і третя сторона – громадськість. Замовник для проведення ОВНС зобов'язаний надати підготовлену документацію відповідно до вимог, що висуваються згідно з нормами екологічного законодавства. Виконавець робіт з ОВНС здійснює роботи з оцінки впливу на навколишнє середовище запланованої господарської діяльності і відповідає за повноту, достовірність даних проведеної оцінки, за відповідність оцінок нормативам і стандартам. Громадськість регіону, в якому повинна бути здійснена планована господарська діяльність, може включатися в процес проведення ОВНС на етапі подання вихідної інформації, на інших етапах ОВНС. Представники громадськості регіону можуть брати участь у громадських слуханнях, обговореннях.

Процедура ОВНС включає такі заходи як оцінка стану навколишнього середовища до початку реалізації планованої діяльності, виявлення факторів і видів негативного впливу на навколишнє середовище, яке може бути викликане здійсненням планованої господарської діяльності. Також ОВНС включає оцінку альтернативних варіантів здійснення господарської діяльності, розробку заходів щодо зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище або запобігання такого впливу.

У сфері природокористування екологічне інформаційне забезпечення має особливе значення. За його допомогою органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядуван­ня отримують дані про природні ресурси, їх кількісні та якісні харак­теристики, на основі яких вирішують питання про можливість надання природних ресурсів у спеціальне використання чи обмеження такого використання за екологічними чинниками, допустимі обсяги спожи­вання природних сировинних ресурсів на тій чи іншій території, роз­поділ природних ресурсів між окремими природокористувачами, ви­значення природних об’єктів, на яких допускається загальне природо­користування тощо.

Відносини інформаційного характеру, учасниками яких є відповідні державні органи, виникають також у процесі організації здійснення державної екологічної експертизи, прийняття рішень про надання природних ресурсів у спеціальне використання, органі­зації публічних слухань проектів господарської діяльності, реаліза­ція яких може неґативно позначитися на стані природних ресурсів, видачі різних довідок екологічного характеру в порядку, встанов­леному законодавством, у процесі здійснення контролю за дотри­манням вимог законодавства про охорону природних ресурсів, їх раціональне використання.

Створення повноцінних інформаційних систем забезпечення містобудівної діяльності вимагає багато часу і зусиль і базується на можливостях регіональних бюджетів, через що постійно відкладається. Реалізація права власності, оренди, пожиттєвого спадкового володіння, постійного користування, безоплатного користування, сервітутів земельних ділянок, та інших прав на різноманітні природні ресурси в містах є достатньо актуальним питанням і є предметом спорів, які розглядаються в судах та в органах управління. 3. Інформаційне забезпечення прав на охорону здоровя – Основи законодавства про охорону здоровя передбачають, що громадяни мають право на регулярне отримання достовірної інофрмації про фактори впливу на здоровя людини, включаючи інформацію про санітарно-епідеміологічне забезпечення благополуччя района проживання, р іт.д., яка надається громадянам безпосередньо або через ЗМІ.

Інформаційне забезпечення прав на охорону здоров’я – Основи законодавства про охорону здоров’я передбачають, що громадяни мають право на регулярне отримання достовірної інформації про фактори впливу на здоров’я людини, включаючи інформацію про санітарно-епідеміологічне забезпечення благополуччя району проживання тощо, яка надається громадянам безпосередньо або через ЗМІ.

Ст.10 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8.02.95р. говорить, що громадяни та їх об'єднання мають право на запит та одержання від відповідних підприємств, установ та організацій у межах їх компетенції повної та достовірної інформації щодо безпеки ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, будівництво яких планується або здійснюється, та тих, що експлуатуються або знімаються з експлуатації, за винятком відомостей, що становлять державну таємницю.

Захист прав природокористувачів

Конституція України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти рівні перед законом. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством Природноресурсове право забезпечує насамперед правове регулювання і захист відносин права користування природними об'єктами в нормальних умовах їх використання природокористурачами без порушення їх правомочностей. При цьому норми права передбачають порядок здійснення права природокористування, прав і обов'язків природокористувачів, а також визначають гарантії і захист законних прав і інтересів природокористувачів.

Захист права природокористування в широкому розумінні здійснюється усіма нормами екологічного законодавства, що забезпечують нормальний розвиток еколого-економічних відносин в умовах ринку з використання природних об'єктів. Поряд з цим дане поняття у вузькому розумінні визначається як сукупність тільки правових засобів або форм, що застосовуються в разі порушень відносин природокористування, тобто суб'єктивних прав та інтересів природокористувачів.

Найпоширенішими видами порушень таких прав та інтересів є: самовільне заняття (захоплення) природного об'єкта, що належить на законних підставах природокористувачеві; його псування або забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами; його незаконне зменшення або вилучення; перешкоджання в користуванні ним; заподіяння майнових збитків у наведених випадках, а також у разі знищення або пошкодження сіножатей, пасовищ, посівів, насаджень; зняття врожаю; знищення межових знаків; інші дії, що порушують законні права та інтереси природокористувачів.

З метою їх захисту законодавством передбачається поновлення порушених прав та інтересів законних природокористувачів. Поновлення прав природокористувачів здійснюється уповноваженими органами відповідно до їх компетенції, а також судом або третейським судом. Захист права природокористування відбувається як в адміністративному, так і в судовому порядку.

Втручання в діяльність природокористувачів, пов'язану з використанням природних об'єктів, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за випадком порушення природокористувачами екологічного законодавства, тобто належних їм обов'язків. Припинення права користування природними об'єктами або їх частиною можливе лише у випадках, передбачених законодавством.

Механізм гарантування права власності на землю включає систему земельно-правового регулювання правовідносин щодо володіння, користування і розпорядження землями (земельними ділянками), включаючи різні форми набуття прав власності на вказані об'єкти, реалізацію (здійснення) та захист повноважень власників у юрисдикційних органах.

Ст.24 ЛК України містить загальні положення про захист прав лісокористувачів. Останні можуть використовувати як адміністративні, так і судові форми захисту. Зокрема, у справах про порушення прав лісокористування варто враховувати, що в таких спорах зазвичай є велика кількість зацікавлених осіб (лісові господарства, лісництва, лісокорситувачі, організації, які зідйснюють діяльність на землях лісового фонду).

На відміну від інших країн, в тому числі і сусідньої Росії, в якій є Закон про риболовство, в Україні існує тільки проект ЗУ «Про прийняття за основу проекту Закону України про рибне господарство та промислове рибальство», затверджений ПВРУ від23.02.2006р. Тому питання захисту прав на водні біоресурси регламентується в основному підзаконними нормативно-правовими актами

Питання для обговорення:

1. Поняття екологічної безпеки та правове регулювання в Україні.

2. Поняття та характеристика екологічного ризику.

3. Екологічна безпека та природокористування:

3.1. Екологічні вимоги до підприємств та екологічний паспорт підприємства

3.2. Вимоги екологічної безпеки при плануванні і забудові територій

3.3. Вимоги екологічної безпеки до використання атомної енергії

3.4. Екологічна експертиза та оцінка впливу на НПС (ОВНС)

4. Інформування про екологічну небезпеку

5. Поводження з екологічно ураженими природними ресурсами.

6. Права і обов'язки власників природних ресурсів.

7. Захист прав природокористувачів.

8. Сучасний стан розв'язання Україною екологічних проблем транскордонного характеру

Контрольні запитання:

1. Який правовий режим використання уражених природних ресурсів?

2. Дайте визначення поняття екологічної безпеки як правової та соціальної категорії.

3. Розкрийте поняття екологічного ризику та визначте його місце в системі правовідносин екологічної безпеки.

4. Дайте характеристику правового регулювання транснаціональної екологічної безпеки.

5. Які органи здійснюють державне управління в галузі забезпечення екологічної безпеки?

6. Назвіть гарантії захисту права людини та населення на екологічну безпеку.

7. Системою яких заходів забезпечується екологічна безпека природокористування?

8. Як здійснюється інформування населення про екологічні ризики?

Практичні завдання:

1 Для проведення державної експертизи проекту розміщення та складування відходів виробництва районною держадміністрацією було створено експертну групу. Перед групою було поставлено завдання ретельно вивчити матеріали розміщення та провести натурні обстеження з тим, щоб виключити будь-які негативні зміни навколишнього природного середовища у процесі реалізації проекту. Обгрунтували позитивний висновок експертизи, враховуючи, що розміщення полігона відходів дає можливість залучити й значні кошти для будівництва кількох житлових будинків, гуртожитків та інших об’єктів соціальної й інженерної інфраструктури. Висновки експертів було підготовлено у 30-денний строк. Однак у процесі підготовки загального висновку експерти Волинець і Сенчик дали негативну оцінку об’єктам екологічної експертизи. Рішенням райдержадміністрації за невиконання умов угоди їх було відсторонено від проведення екологічної експертизи і до складу експертної комісії включено інших експертів. Це рішення зазначені експерти оскаржили до суду. Яке рішення має ухвалити суд? Вирішити справу.

2. У зв’язку з розміщенням полігону для захоронення відходів біля селища Білявка, його мешканці Воронько Н. та Плекун З. від імені населення звернулися до селищної ради з вимогою надати термінову інформацію щодо можливого впливу зазначеного об’єкту на довкілля та здоров’я населення. Виконком селищної ради розглянув клопотання мешканців селища і у 20-денний термін сповістив через місцеве радіо, що розміщення полігону не спричинить погіршення стану довкілля та здоров’я мешканців селища. Докладнішої інформації виконком надати не може, враховуючи характер діяльності зазначеного об’єкту та комерційну таємницю українсько-німецької фірми, що перебуває під охороною закону. Крім того, на даний час ще немає висновку державної екологічної експертизи, яка б містила комплексну оцінку впливу даного проекту на довкілля. У зверненні виконкому також зазначалося, що всебічна інформація надаватиметься населенню через кожні три місяці, починаючи з часу початку роботи об’єкту, як це і визначено чинним законодавством. Зазначені громадяни звернулися до суду з вимогою примусово забезпечити необхідною інформацією про наслідки введення в дію екологічно небезпечного об’єкту. Який порядок надання екологічної інформації містить законодавство України? Розв’язати справу.

3. Складіть проект запиту на отримання екологічної інформації.

Теми рефератів:

1. Юридичні критерії екологічної безпеки.

2. Правове забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.

3. Забезпечення екологічної безпеки при поводженні з відходами промисловості та сільського господарства.

4. Сучасний стан правового регулювання екологічної експертизи.

5. Екологічна паспортизація підприємств: порядок та критерії здійснення.

6. Міжнародно-правове регулювання відносин щодо забезпечення екологічної безпеки.

Література:

Хвесик М.А. Стратегічні імперативи раціонального природокористування в контексті соціально-економічного піднесення України: Монографія. — Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. — 496 с

Защита прав на природные ресурсы. Научно-практическое пособие. – под ред. Боголюбова С.А. – ООО «Издательство Юрайт». – М. – 2009.

Зуєв В.А. Науково-практичний коментар до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”// І.В. Бригадир, С.Л. Варламов, В.А. Зуєв; під заг. ред. О.М. Шуміло; Харківська міська о-ція «Еко-Право-Харків». ОБСЄ. – Х.: Фактор, 2006. – 579с.

Краснова М.В. Глава 23. Захист прав на землю // Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, А.П. Гетьман та інші; За ред. В.І. Семчика. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – С. 452 – 481

Бондар Л.О. Правові засади здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / ОНЮА. - О., 2001.

Яцик А.В. Екологічна безпека в Україні. - К.: Ґенеза, 2001. - 216 с

Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль. Посібник . – К.: КНТ, Дакор, Основа, 2007. – 412 с.

Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки : навч. та наук.- практич. посіб. / В.І. Андрейцев. – К.: Знання Прес, 2002. - 332 с.

Балюк Г.І. Екологічна безпека та її правове забезпечення» (крім п.5) / Екологічне право України (академічний курс) / Заг.ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Вид-во «Юридична думка», 2005. – 848с.

Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко - правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / В.В.Костицький. – К.: УСП МСБ "Eusmeu", 2003. – 770с.

Барбашова Н.В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : спец.12.00.06 „Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / Н.В. Барбашова. – К., 1999. – 18 с.

Бондар Л.О. Правові засади здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : спец.12.00.06 „Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / Л.О. Боднар. – К., 2002. – 20с.

Фролов М.О. Правові засади екологічного ризику : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : спец. 12.00.06 „Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / М.О.Фролов. – К., 2001. – 20с.

Дегодюк Е.Г. Еколого-техногенна безпека України / Е.Г. Дегодюк, С.Е. Дегодюк. – К.: Вид-во «ЕКМО», 2006. – 306с.

Колбасов О.С. Правовая охрана окружающей среди в сельском хозяйстве. – М.: Наука, 1989.

Круглов В.В. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в промышленности. – Свердловск, 1989.

Барбашова Н. К проблеме правового обеспечения экологической безопасности в промышленности // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 4.

Романко С. М. Законодавче регулювання механізму екологічної безпеки в Україні / С. М. Романко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : зб. наук. праць. – Івано-Франківськ. : Плай, 2002. – Вип. VIII.

Орлов М. Правове забезпечення реалізації екологічних інтересів – основа належної охорони довкілля і розвитку економіки України // Право України. – 2001.- №1.