Тема 8. Особливості використання нематеріалізованих природних ресурсів (2 год)

Інтенсифікація пошуку та наступного господарського використання альтернативних природних ресурсів призвела до необхідності нормативно-правового порядку врегулювання їх використання. Значну увагу буде приділено характеристиці засобів захисту прав природокористувачів не тільки матеріалізованих, але й не матеріалізованих природних ресурсів.

Взагалі, в науці природоресурсового права точаться суперечки щодо можливості правового регулювання використання нематеріалізованих природних ресурсів. А проте необхідність пошуку альтернативних джерел природних ресурсів зумовила інтенсифікацію їх господарського використання, що в свою чергу призвело до необхідності встановлення особливих правил їх використання. Відтак, суспільні відносини з використання зазначених природних ресурсів стали предметом правового регулювання природоресурсового права.

У вітчизняному природоресурсовому праві сформувалися правові інститути, які регулюють використання окремих видів не матеріалізованих природних ресурсів. До таких правових інститутів належать: правове регулювання використання атмосферного повітря, правове регулювання використання кліматичного ресурсу, правове регулювання використання радіочастотного ресурсу, а також комплексний інститут правового регулювання використання альтернативних джерел енергії, в рамках якого здійснюється використання таких ресурсів, як сонячна радіація, вітрова енергія, енергія припливів і відпливів, сила морських хвиль тощо.

Правові аспекти використання нематеріалізованих природних ресурсів та їх компонентів

простору, кліматичного та радіочастотного ресурсів та альтернативних джерел енергії в юридичній науці є недостатньо дослідженими та врегульованими чинним законодавством.

Короткий зміст

Атмосферне повітря – це природна суміш газів, що перебуває за межами приміщень і споруд. Закон «Про охорону атмосферного повітря» передбачає стандартизацію і нормування в галузі охорони атмосферного повітря. Зокрема, встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря (ГДК), ГДВ, ГДР впливу фізичних та біологічних чинників; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних чинників пересувних джерел, технолоґічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин (визначаються у місці їх виходу з джерела). Особи, що здійснюють забруднення атмосферного повітря, повинні сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Закон встановлює також заходи щодо захисту від шуму і вібрації: використання технологій, нормування шуму і вібрації. Навколо промислових підприємств створюються санітарно-захисні зони. Проекти створення шкідливих підприємств підлягають екологічній і санітарно-гігієнічній експертизам.

Зміна клімату

Клімат – це багаторічний режим погоди на певній території. Погода ж – це стан атмосфери, що характеризується певними метеорологічними ознаками: температура, вологість, атмосферний тиск, кількість опадів, напрями і сила вітрів тощо. Клімат є природним ресурсом, який використовується у господарській діяльності людини і може справляти на неї також руйнівний вплив. Законодавство України про клімат розвивається у трьох напрямках: а) охорона клімату, як природного ресурсу, необхідного для життєдіяльності людини; в) охорона від шкідливих кліматичних впливів; б) використання клімату як природного ресурсу для задоволення потреб людини.

Найбільш врегульованими видами використання клімату є використання кліматичних ресурсів курортів і використання клімату для рекреаційних цілей. Використання клімату для лікувальних цілей регулюється ЗУ “Про курорти” від 5 жовтня 2000 року. Для рекреаційних цілей – ЗУ “Про туризм” в редакції від 18 листопада 2003 р.

Незаконна діяльність, що впливає на погоду і клімат, може бути обмежена, тимчасово зупинена чи припинена відповідно до Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою ВРУ від 29.10.92 р.

Відповідно до ст. 16 ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”, діяльність, спрямована на штучні зміни погоди і клімату можуть провадитися юридичними особами та громадянами – суб’єктами підприємництва лише за дозволами Мінприроди або його територіальних органів за погодженням з МОЗ або його територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Однією з найбільш великих проблем всього людства сьогодні є загроза того, що наша економічна діяльність призведе до глобальної зміни клімату разом із серйозними наслідками для всієї екосистеми Землі та характеру життя як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються. В результаті техногенної діяльності людства до атмосфери викидаються гази, які призводять до посилення парникового ефекту, що в свою чергу створює загрозу глобального потепління планети. До парникових газів, зокрема, відносять: вуглекислий газ СО2, метан СН4, закис азоту N2O, гідрофторвуглеці ГФВ, перфторвуглеці ПФВ та гексахлорид сірки SF6.

Основними джерелами таких викидів є енергетика, промислові процеси, використання сольвентів, сільське господарство, зміни в землекористуванні та лісове господарство, відходи.

Вважається, що найбільш ефективними заходами для запобігання зміні клімату можуть стати: зменшення викидів парникових газів у результаті господарської діяльності людини, зокрема, через зменшення споживання енергії викопного палива за рахунок підвищення енергоефективності техніки та технологій, перехід до нових «зелених» методів виробництва енергії, заміна викопного палива біопаливом, зменшення використання хлорфторвуглеводнів у виробничих процесах, тощо, та підвищення здатності біосфери до поглинення парникових газів, в першу чергу, через збільшення площ багаторічних насаджень, які є «поглинаючим потенціалом парникових газів.

Правова охорона озонового шару

Проблема озонових дір полягає у руйнуванні озонового екрану землі, який утворюється через вплив ультрафіолетового випромінювання на кисень на висоті 20 – 50 км, і захищає все живе від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання. Озоновий шар руйнується через використання людиною озоноруйнівних речовин: фреонів або інакше: хлорфторметанів, хлорфторвуглеводнів і тетрахлорметанів, метилхлороформів і галонів, які застосовуються у льодовнях, як аерозольні розприскувачі у балончиках з фарбою, лаком, парфумами тощо. У світі випускається кілька млн. тон фреонів. Ці речовини каталізують руйнування озону.

Монреальський протокол (16.07.1987 рік), перша міжнародна екологічна угода, яка має обов'язкову юридичну силу, призвела до помітних змін. 191 країна, що його підписали, поступово вивели з обігу понад 95% речовин, які призводили до витончення озонового шару

Радіочастотний ресурс визначається у ст. 1 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України» як частина радіочастотного спектру, придатна для передавання та/чи приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до природноресурсового законодавства.

Відповідно до Декларації керівних засад використання мовлення через супутники для вільного поширення інформації, розвитку освіти і розширення культурних обмінів (Париж, 15 листопада 1972 року) і ч. 2 ст. 44 Статуту Міжнародного союзу електрозв’язку, радіочастоти і орбіта геостаціонарних супутників є обмеженими природними ресурсами, що належать усім народам і їх використання регулюється Конвенцією Міжнародного союзу електрозв’язку та її Регламентом радіозв’язку.

Важливим міжнародним органом, що управляє використанням світового радіочастотного ресурсу є Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ), що діє на підставі Статуту Міжнародного союзу електрозв’язку і Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку (Женева, 22 грудня 1992 року), ратифіковані ЗУ від 15 липня 1994 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Статуту МСЕ, члени МСЕ повинні намагатися обмежити кількість частот і ширину використовуваного спектра до мінімуму, потрібного для забезпечення задовільної роботи необхідних служб. Задля цього вони повинні впроваджувати у найкоротші строки найновіші досягнення. Ст. 45 визначає зобов’язання країн боротися з радіозавадами шляхом, зокрема, забезпечення електромагнітної сумісності випромінювальних пристроїв.

Міжнародне співробітництво здійснюється для забезпечення рівного права доступу різних країн до світового радіочастотного ресурсу і забезпечення раціонального використання радіочастотного ресурсу, усунення перешкод у його використанні радіостанціями різних країн.

Ст. 5 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України» поділяє користувачів радіочастотного ресурсу на дві категорії: спеціальні і загальні.

До спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу відносяться Міноборони, СБУ, МВС, МНС, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони, Державний департамент з питань виконання покарань, ДПАУ, Мінтранс (в частині безпеки польотів) – вони фінансуються коштом Державного бюджету України і використовуються радіочастотний ресурс виключно для державних потреб. Загальні користувачі радіочастотного ресурсу поділяються на три групи: 1) суб'єкти господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг, за винятком розповсюдження телерадіопрограм; 2) суб'єкти господарювання, які здійснюють розповсюдження телерадіопрограм із застосуванням власних або орендованих радіоелектронних засобів;

3) технологічні користувачі і радіоаматори – юридичні чи фізичні особи, які користуються радіочастотним ресурсом України без надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року – він не поширюється на ліцензування телекомунікацій і каналів мовлення. Але він поширюється на ліцензування спеціального використання радіочастотного ресурсу. В Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЗУ, види господарської діяльності, крім винятків ч. 2 цієї статті, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановлених ст. 9 цього ЗУ – не підлягають ліцензуванню. Ст. 9 ЗУ не передбачає ліцензування використання радіочастотного ресурсу, тому спеціальне використання радіочастотного ресурсу для телекомунікацій не ліцензується. Відповідно до ч. 8 ст. 46 ЗУ «Про телекомунікації», ліцензія на вид діяльності у сфері телекомунікацій, який передбачає спеціальне використання радіочастотного ресурсу України видається НКРЗ одночасно з відповідною ліцензією на спеціальне використання радіочастотного ресурсу. Ліцензія має ліцензійні умови, що визначаються НКРЗ. Строк дії ліцензії не може бути меншим за 5 років. Усі види спеціального використання радіочастотного ресурсу потребують отримання дозволу на спеціальне використання радіочастотного ресурсу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003р. , альтернативні джерела енергії – це поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі. Визначення альтернативних джерел енергії у цьому Законі майже не відрізняється від визначення, поданого у Законі «Про енергозбереження», хіба що додалися вторинні енергетичні ресурси. Альтернативна енергетика передбачає вироблення електричної, теплової та механічної енергії з використанням альтернативних джерел енергії.

Незважаючи на те, що ще донедавна не могло вестися й мови про спеціальне використання природних ресурсів альтернативної енергетики, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про альтернативні джерела енергії» передбачається впровадження правового регулювання спеціального їх використання. Згідно ст. 6 зазначеного Закону передбачається запровадження дозвільної системи, яка включає: видачу дозволів на виробництво електричної, механічної та теплової енергії з альтернативних джерел та її передачу і постачання; видачу дозволів на виробництво геотермальної енергії; дозволів на розміщення обладнання, яке використовує сонячне випромінювання, вітер, хвилі морського прибою, для створення об’єктів альтернативної енергетики.

Традиційно енергозбереження розглядають, як діяльність (організаційна, наукова, практична) спрямовану на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві, яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Основним завданням законодавства у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів є створення сприятливих умов для ефективного використання ПЕР, уникаючи безпосереднього  втручання у господарську діяльність суб’єктів господарювання. Для реалізації цього завдання, насамперед, необхідна узгоджена дієва та прозора система законодавства у сфері енергоефективності. Така система має містити правові норми, які б передбачали адекватне поєднання інструментів державного регулювання й заохочення суб’єктів господарювання та населення до ефективного використання ПЕР. Законодавство у цій сфері як галузь національного законодавства була започаткована Законом України „Про енергозбереження”. На сьогодні у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів діють близько 100 нормативно-правових актів, система стандартів та значна кількість нормативно-методичних документів.

Питання для обговорення:

1. Поняття клімату як природного ресурсу.

2. Загальна характеристика правового регулювання охорони клімату. Моніторинг і кадастр клімату.

3. Загальне і спеціальне використання клімату.

Поняття та правовий режим використання атмосферного повітря.

4. Правова охорона озонового шару.

5. Правове регулювання використання радіочастотного ресурсу.

6. Управління використанням радіочастотного ресурсу. 7. Загальне і спеціальне використання радіочастотного ресурсу.

8. Поняття та види альтернативних джерел енергії.

9. Загальна характеристика законодавства про альтернативні джерела енергії.

10. Перспективи розвитку вітроенергетики в Україні.

11. Правове регулювання енергозбереження.

Контрольні запитання

1. Проаналізуйте правове значення Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України.

2. Як відмежувати поняття клімату від поняття атмосферного повітря і атмосферного простору?

3. Які методи зміни клімату і погодних умов є не забороненими законодавством України? Які види реагентів можна для цього використовувати?

4. Чи дозволяє законодавство України здійснювати приватні метеорологічні спостереження і розробляти прогнози погоди?

5. У якому порядку здійснюється сертифікація об’єктів геотермальної енергетики?

6. В яких випадках оформлення енергетичного паспорту підприємства є обов’язковим?

Практичні завдання

1. Підприємство „Мікроклімат” здійснювало діяльність, пов’язану зі штучними змінами стану атмосфери та кліматичних умов в господарських цілях. Представники цього підприємства, довідавшись про впровадження в Україні єдиної дозвільної системи господарської діяльності, звернулися до вас за консультацією, чи можуть вони звертатися для отримання дозволів на спеціальне використання кліматичного ресурсу до адміністраторів дозвільної системи, чи їм обов’язково отримувати дозвіл Мін природи?

2. Організація здійснювала використання радіостанції без отримання ліцензії на спеціальне використання радіочастотного ресурсу. Державна інспекція електрозв’язку України через систематичне створювання радіозавад організацією, виявила джерело радіозавад і притягнула керівництво організації до відповідальності за порушення законодавства про спеціальне використання радіочастотного ресурсу за ст. 146 Кодексу про адміністративні правопорушення. Організація оскаржила постанову про накладення адміністративного стягнення до суду. У суді представники організації обґрунтовували, що такий вид діяльності, як спеціальне використання радіочастотного ресурсу, не зазначений у переліку ліцензованих видів діяльності ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року. Відтак, здійснення спеціального використання радіочастотного ресурсу не підлягає ліцензуванню і організація цілком правомірно використовувала радіочастотний ресурс без отримання ліцензії. Яке рішення має прийняти суд?

Література:

Кишко-Єрлі О. Право користування відновлюваними джерелами енергії // Право України. – 2011. - №2. – с. 156-161.

Прохоренко К. Аксіологічні питання об’єктивації клімату в екологічному праві України // Юридичні науки. - 87/2011. – с. 71-73.

Прохоренко К. Теоретичні аспекти поняття «клімат» в еколого-правовому регулюванні // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/jurydychni_nauky/articles/Theoretical_aspects_of_the_term_climate_in_environmental_law_regulation_17618.pdf

Список сайтів по проблемі зміни клімату. Режим доступу: http://climategroup.org.ua/?page_id=239

Альтернативні джерела енергії - Правове регулювання в ЄС // European Law Group/ Режим доступу: http://www.lawgroup.com.ua/ua/alternativeeu/

Чорна М. «Зелені тарифи» - стимул на ринку альтернативної енергії // Хрещатик. - №54 від 13.04.2011. Режим доступу: http://smi.liga.net/articles/2011-04-13/770810-zelen%D1%96-tarifi--stimul-na-rinku-alternativnoi-energ%D1%96i.htm

Кістинюк Т. Правове регулювання енергоефективності в Україні // Электронный журнал «Энергетические системы». - №11. – 2011. Режим доступу: http://esco-ecosys.narod.ru/2011_11/art138.htm

Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії в Україні у світлі нових європейських ініціатив // Національний інститут стратегічних досліджень. http://old.niss.gov.ua/Monitor/november08/2.htm

Енергозбереження в Україні: правові аспекти і практична реалізація. – Рівне: видавець О.Зень, 2011. 48-с.

Нормативно-правові акти:

Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991.

Про відходи: Закон України від 5.03.1998.

Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8.02.1995.

Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30.06.1995.

Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11.01.2000.

Про пестициди та агрохімікати Закон України від 2.03.1995.

Про планування і забудову територій: Закон України від 20.04.2000.

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994.

Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 21.06.2001.

Про охорону земель: Закон України від 22.05.2003.

Про транспорт: Закон України від 10.11.1994.

Про гідрометеорологічну діяльність: Закон України від 18.02.1999р.

Про енергозбереження : Закон України від 1.07.1994р.

Про електроенергетику: : Закон України від 16.10.1997р.

Про альтернативні види рідкого та газового палива: : Закон України від 14.01.2000р.

Про альтернативні джерела енергії: : Закон України від 14.01.2000р.

Про радіочастотний ресурс України: : Закон України від 1.06.2000р.

Про Порядок розроблення і затвердження нормативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітря : ПКМУ від 13 березня 2002 р. N 300.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату від 9 травня 1992 року (ратифікована Законом України від 29.10.1996 р.

Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату від 11.12.1997 р., ратифікований Законом України від 4.02.2004 р.

Про Кліматичну програму : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06. 1997 р.№ 650.

Про затвердження Порядку погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов’язаної зі штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях : Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 301.

Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів: постанова Верховної Ради України від 24.12.1999.

Про Порядок встановлення охоронних зон навколо об’єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності та режим їх використання: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.1999. №2262.

Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України, затверджена постановою КМУ від 15 грудня 2005 року № 1208

План використання радіочастотного ресурсу України, затверджений постановою КМУ від 9 червня 2006 року № 815

Ліцензійні умови користування радіочастотним ресурсом України, затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 19 серпня 2005 року № 53//

Положення про порядок реалізації в Україні радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, затверджене рішенням НКРЗ України від 20 червня 2007 року № 213

Положення про надання дозволів на ввезення з-за кордону в Україну радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, затверджене рішенням НКРЗ України від 05.02.2009 N 1338

Порядок розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів згідно з Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, затверджений постановою КМУ від 22 лютого 2006 року № 206

Про стан та проблеми імплементації Україною Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату: Рішення РНБО України, введене вдію Указом Президента України від 20.07.2007 р. № 658.

Про регулювання обсягу антропогенних викидів та поглинання парникових газів: Проект Закону України від 1.07.2009р. №4750.

Постанова НКРЕ від 22.01.2009 № 32 “Про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу для суб'єктів господарської діяльності” (у редакції постанови НКРЕ від 16.07.2009 № 828)