Тема 5-6. Характеристика механізму природокористування (4 год)

Економічні заходи стимулювання суб’єктів екологічних відносин до належної екологічно значущої поведінки відіграють важливу роль у забезпеченні раціонального природокористування та охорони довкілля. Часто вони є набагато більш ефективними, ніж адміністративні приписи і санкції. Саме тому вивченню економіко-правового механізму регулювання в цій сфері в екологічному праві слід приділити особливу увагу.

Поняття економіко-правового механізму в сфері екології слід розглянути як в теоретичному плані (доктринальні визначення, еволюція цього інституту, зарубіжний досвід тощо), так і в аспекті сучасного законодавчого регулювання. Слід з’ясувати функції економічного механізму охорони навколишнього природного середовища, сутність економічних методів впливу на виробничо-господарську діяльність і заходів, які становлять структуру цього механізму. Подальше вивчення теми має ґрунтуватися на основі аналізу окремих складових економічного механізму. По-перше, до них належить екологічний податок як найбільш доцільна форма відшкодування екологічних затрат. Слід окреслити механізм встановлення та справляння цього податку. По-друге, – плата за спеціальне природокористування. Необхідно розглянути нормативи плати та загальні критерії визначення цих нормативів.

Наступна складова економічного механізму – фінансування природоохоронних заходів, потребує встановлення кола природоохоронних заходів, щодо яких воно може здійснюватися, джерел і порядку фінансування. У системі джерел фінансування природоохоронних заходів особливе значення мають фонди охорони навколишнього природного середовища, тому слід ретельно вивчити правовий статус таких фондів, як державних та комунальних, так і громадських та приватних.

Для рішення невідкладних проблем довкілля прийнято Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020 року», у якому сформульовані читки і конкретні цілі поступового досягнення сталого розвитку суспільства і принципи державної екологічної політики, основні механізми та інструменти її реалізації. В документі згідно поставленим цілям і показникам в якості проблеми вказано на обмеженості бюджетних коштів та відзначається важливість пошуку нових джерел фінансування природоохоронних заходів та дій, пов'язаних з відтворенням та підтриманням природних ресурсів у належному стані. Прискорення рішення гострих проблем у природокористуванні та поставлених задач у стратегічних документах уряду не можливо без активізації інвестиційної діяльності і залучення інвестицій.. Тому студенти повинні в загальних рисах ознайомитись із основами інвестиційної та інноваційної діяльності у сфері природокористування, опрацювавши відповідні Закони України та додаткові документи.

Екологічний аудит – порівняно нове явище в системі регулювання екологічних відносин. З’ясування правового режиму його здійснення передбачає визначення поняття, завдань, видів аудиту, зокрема випадків, коли екологічний аудит є обов’язковим, суб’єктів еколого-аудиторської діяльності, порядку її здійснення, змісту і значення еколого-аудиторського висновку.

Екологічне страхування як елемент економічного механізму в сфері природокористування та охорони довкілля ґрунтується на загальних положеннях цивільного законодавства з урахуванням специфіки, визначеної в еколого-правових нормах. При його вивченні основна увага має бути приділена розгляду випадків обов’язкового страхування від-повідальності за шкоду, заподіяну джерелами підвищеної екологічної

небезпеки.

Економічний механізм охорони навколишнього середовища - це ком­плекс різних фінансово вартісних важелів, які тісно пов'язані між собою і сти­мулюють підприємства і галузі з метою проведення природоохоронних заходів.

Метою створення механізму захисту навколишнього середовища є оздо­ровлення екологічної ситуації в країні з мінімальними витратами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів на основі забезпечення максимально сприятли­вих умов для природоохоронної діяльності підприємств і галузей.

Усі механізми захисту навколишнього середовища можна поділити на дві групи.

Перша група містить адміністративні механізми захисту навколишнього середовища: заборони; ліцензії; обмеження (ліміти); адміністративні й карні заходи. Друга група механізмів навколишнього середовища — це економічні ме­ханізми плата за забруднення навколишнього середовища (Франція, Швеція, Но­рвегія, Росія та ін.), до яких належать:

1.плата за користування природними ресурсами (Росія );

2. субсидії, безпроцентні позики і довгострокові позички на природоохо­ронні заходи (Фінляндія, Норвегія, США);

3.податкові пільги і прискорена амортизація очисного устаткування (США);

4.створення екологічних фондів (Росія, США, Німеччина, Франція, Шве­ція, Нідерланди та ін.);

5.екологічне страхування (Росія):

6.ринок екологічних послуг (США).

В теорії екологічного права виділяють також економіко-правовий механізм як систему економіко-правових засобів, які застосовуються в регу­люванні еколого-економічних правовідносин, спрямова­них на досягнення мети і завдань екологічної політики держави.

Основні вимоги запровадження економіко-правового механізму в природокористуванні:

1. Застосування економіч­них важелів при здійсненні будь-якої діяльності, пов'я­заної з використанням природних ресурсів чи спроможної впливати на стан навколишнього при­родного середовища і здо­ров'я людей

2. Встановлення норма­тивів плати і розмірів пла­тежів на основі лімітів ви­користання природних ресурсів, викидів і скидів за­бруднюючих речовин у на­вколишнє природне сере­довище, розміщення відхо­дів та інших шкідливих впливів

3. Визначення джерел фі­нансування системи еколо­гічних заходів

4. Надання пільг фізичним і юридичним особам при запровадженні та здійснен­ні системи екологічних за­ходів

5. Визначення економічної оцінки шкоди, заподіяної по­рушенням екологічного законодавства та її відшкодуван­ня винними особами

Система економічного стимулювання природоохоронної діяльності містить у собі фінансові інструменти, що використовуються з метою зниження антропогенного навантаження на природне середовище: оподатковування, суб­сидування, пільгове кредитування, прискорена амортизація тощо.

Серед економічних важелів і стимулів основне місце займають платежі і податки за забруднення. Вони являють собою непрямі важелі впливу і вира­жаються в установленні плати на викиди чи скиди. Рівень платежу, як правило, відповідає соціально-економічному збитку від забруднення.

Платність природокористування вводиться на основі ціни й економі­чних оцінок природних ресурсів. Плата за природні ресурси може розглядатися як аналог екологічного податку тоді, коли ці платежі акумулюються в бюджеті та розподіляються адміністративними методами.

Екологічний податок є правонаступником збору за забруднення навколишнього природного середовища (ст.240 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ). ПКУ вніс чимало нових елементів як у коло суб’єктів, на яких по­кладається обов’язок щодо сплати відповідного податку, так і в порядок його обрахування і справляння

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщують відходи, а також суб’єкти, у яких утворюються радіоактивні відходи та як здійснюють їхнє тимчасове зберігання.

За викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення екологічний податок за споживачів палива нараховують (сплачують і звітують) податкові агенти, якими виступають реалізатори палива (ст.241 Податкового кодексу України). Не є платниками збору за розміщення відходів особи, котрі мають ліцензію на збирання й заготівлю відходів як вторсировини, здійснюють відповідну діяльність із розміщенням таких відходів на власній території (об»єктах), надають послуги в цій сфері. З І кварталу 2011 року платники екологічного податку подаватимуть Податкову декларацію екологічного податку, форму якої затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1010.

Строк подання декларації – упродовж 40 календарних днів за останнім календарним днем звітного кварталу.Строк сплати податкових зобов’язань з екологічного податку – 10 календарних днів з останнього дня граничного строку подання декларації (ст. 250 Податкового кодексу України).

Декларацію подають за місцем знаходження забруднюючих джерел (об’єктів). За неподання або подання із затримкою податкової звітності накладається штраф у розмірі 170 грн. за кожний такий випадок. За ті самі дії, вчинені платником, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, накладається штраф у розмірі 1020 грн. за кожне неподання або затримку (п.120.1 ПКУ).

природно-ресурсна рента є фор­мою реалізації економічних відносин щодо привласнення, володіння, розпорядження, використання доходу від експлуатації природних ресур­сів як специфічних засобів виробництва між їх власником (Українським народом — державою та її інститутами) та господарюючими суб’єктами. В результаті рентний дохід розподіляється між власником природного ресурсу чи будь-яким суб’єктом, на праві власності у формі володіння та розпорядження якого перебуває природний ресурс, та користувачем цього ресурсу - суб’єктом господарювання, що відповідно до законо­давства є власником продукції, виробленої у процесі користування природними ресурсами.

Природно-ресурсна рента є ціною, що спла­чується за використання природних ресурсів, кількість яких у довкіллі обмежена.

Стягнення природно-ресурсної ренти зумовлює комерціа­лізацію певних, вилучених з довкілля ресурсів, що раніш були благом усього народу. Наприклад, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Ко­дексу України про надра користувачі надр мають право розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено зако­нодавством або умовами спеціального дозволу. Це положення більш детально сформульовано у частині 2 ст. 10 Закону України 12.07.2001 № 2665-Ш «Про нафту і газ». Нафта і газ, видобуті користувачем на­фтогазоносних надр і повернуті в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать користувачу нафтогазо­носними надрами, якщо інше не передбачено цим Законом або угодою про умови користування нафтогазоносними надрами.

Субсидії та субвенції, безпроцентні позики й довгострокові позички на природоохоронні заходи є інструментами стимулювання, що спонукають під­приємства збільшувати капіталовкладення в захист навколишнього середовища (будувати та установлювати очисне устаткування), хоча вони часом гальмують упровадження маловідходних технологій і використання інших, більш ефекти­вних способів захисту навколишнього середовища. Безпроцентні позики і дов­гострокові позички практично не застосовуються в умовах високої інфляції.

Податкові пільги і прискорена амортизація очисного устаткування до­повнюють перелік інструментів стимулювання і мають, в основному, ті ж пере­ваги й недоліки, що і прямі субсидії. Так, у США до 1986 р. діяла 10% податко­ва знижка на природоохоронні інвестиції, а термін списання очисного устатку­вання в Канаді складає п'ять років, у США - два роки.

Створення ринку природних ресурсів. Найбільш ефективним є ство­рення ринку природних ресурсів в умовах їх дефіцитності. Функцією такого ринку є створення можливості одержання значних коштів від продажу природ­них ресурсів (насамперед землі). Ринок природних ресурсів повинен передбача­ти створення іпотечної системи, яка дозволить власникам ресурсів одержувати інвестиції для розвитку виробництва під заставу.

Удосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного фактора, особливо на продукцію галузей, що використовують природу у своїй виробничій діяльності, містить такі складові:

1. установлення податків на екологічно небезпечну продукцію;

2. націнки;

3. субсидії;

4. пільги для виробників і споживачів чистої продукції та інших фінансових інструментів.

Розвиток екологічних фондів. Головна функція екологічних фондів - формування фінансових ресурсів цільового призначення. Такі фонди доцільно робити незалежними від державного бюджету, тому що за таких умов вони мо­жуть бути централізованим джерелом фінансування суспільних екологічних потреб. Ці фонди утворюють фінансову систему природокористування, яка під­тримує і доповнює державні витрати на екологічні цілі, з одного боку, а з іншо­го - створює фінансові ресурси природокористування. Створення екологічних фондів (бюджетних і позабюджетних) тісно пов'язано з платою за забруднення навколишнього середовища, оскільки в основному за рахунок цих платежів во­ни і формуються (так, у Польщі платежі за забруднення складають 100%, у Ні­меччині - 90% названих фондів). Більшість екологічних фондів носять багато­цільовий характер та надають свої кошти на широке коло заходів щодо захисту навколишнього середовища (Франція, Нідерланди, США).

Розробка екологічних програм. Екологічна програма являє собою роз­поділ фінансових ресурсів за пріоритетними екологічними заходами, термінами та суб'єктами, які їх запроваджують (на міжнародному, державному і регіона­льному рівні).

Ринок екологічних послуг займається передачею або продажем прав на викид забруднюючих речовин у межах загального ліміту на забруднення, тобто здійснення так званого «бульбашкового принципу» (США). На основі продажу прав на забруднення навколишнього середовища формуються «екологічні бан­ки», в яких роль депозитів відіграють «надлишки скорочення забруднення». У межах конкретної території встановлюється ліміт на певний обсяг забруднюю­чих речовин. Цей обсяг не повинен бути перевищений при новому будівництві будь-яких об’єктів (обмеження економічного росту).

Система «застава-повернення». Дії цього механізму спрямовані на зменшення розміщення відходів у навколишньому середовищі і збереження значних коштів, ресурсів за рахунок їхньої утилізації. Під час придбання певно­го товару ми оплачуємо в такий спосіб додаткову вартість, яка потім, за певних умов, повертається до нас (компенсується). Наприклад, повернення порожніх пляшок, використаних батарейок тощо.

Екологічне страхування являє собою страхування відповідальності під­приємств за заподіяння збитків у зв’язку з аварією, технологічним збоєм або стихійним лихом, що призводить до забруднення навколишнього середовища. Екологічне страхування містить у собі як добровільне, так і обов'язкове страху­вання.

Фінансові санкції і штрафи за екологічні порушення. Істотне значення в системі платного природокористування повинні одержати штрафи, різного роду санкції за нераціональне використання природних ресурсів. Зокрема, розмір штрафів повинен бути значний, щоб реально впливати на діяльність виробника. Штрафи накладаються на посадових осіб підприємства, установи й організації або фірми, а позови за завдану шкоду - безпосередньо пред'являються підприємствам за нанесений природним ресур­сам збиток на кожний конкретний випадок.

Механізм впливу штрафів загалом носить обмежений характер, оскільки є за своєю природою локальним. Часто підприємствам набагато легше заплатити штраф, ніж увести в дію спорудження, витрати зі створення й експлуатації яких набагато перевищують розміри штрафу.

Ч.1

1. Фінансово-економічне регулювання господарського освоєння природних ресурсів та відтворення довкілля

2. Поняття та структура економічного механізму природокористування.

4. Екологічний податок та плата за спеціальне користування природними ресурсами

4.1. Плата за спеціальне використання природних ресурсів (надр, земель, вод та лісових ресурсів)

4.2. Визначення розмірів платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Торгівля квотами на викиди парникових газів.

4.2.1. Визначення розмірів платежів за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води та підземні горизонти

4.2.2. Визначення розмірів платежів за розміщення відходів у НПС.

4.3. Міжбюджетні відносини щодо розподілу екологічних та ресурсних платежів.

5. Рентні відносини у сфері природокористування

6. Перспективи : податок на екологічно шкідливу в споживанні продукцію, плата за повернуті викиди і технологічні премії за використання природозберігаючих технологій.

Ч.2

6. Економічне стимулювання раціонального використання природних ресурсів

6.1. Зміст та завдання економічного стимулювання

7. Інструменти економічного стимулювання

7.1.Розвиток екологічних фондів

7.2. Розробка екологічних програм.

7.3.Економічні нормативи і ліміти при забрудненні навколишнього середо­вища

7.4.Субсидії та субвенції, безпроцентні позики й довгострокові позички на природоохоронні заходи

7.5.Податкові пільги і прискорена амортизація очисного устаткування

7.6.Створення ринку природних ресурсів. Ринок екологічних послуг

7.7.Екологічне страхування та екологічний аудит

7.8.Фінансові санкції і штрафи за екологічні порушення

8. Інноваційна діяльність у сфері природокористування

9. Інвестиційне забезпечення реалізації природоохоронних та ресурсоощадливих проектів.

Визначення:

Ч.1. Економічний механізм раціонального природокористування, економіко-правовий механізм охорони НПС, екологічний податок, збір за спеціальне природокористування, рентна плата, торгівля квотами на викиди, міжбюджетні відносини, податок на екологічно шкідливу в споживанні продукцію.

Ч.2. Економічне стимулювання раціонального використання природних ресурсів, екологічний фонд, екологічна програма, податкові пільги, ринок природних ресурсів, екологічне страхування, екологічний аудит, інноваційна та інвестиційна діяльність у сфері природокористування.

Контрольні запитання:

Ч.1

1. Порівняйте, які інструменти економічного механізму закріплені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», а які в підручниках?

2. Які інструменти в Україні не дуже поширені або зовсім не поширені, у порівнянні з іншими країнами світу?

Які особливості сплати екологічного податку на 2012-2014 роки фіксує Податковий Кодекс України?

3. Яке призначення збору за забруднення природних ресурсів?

4. Що таке рентна плата і за використання яких природних ресурсів вона стягується?

5. Який механізм та розміри розподілу природноресурсових платежів між бюджетами різних рівнів?

Ч.2

1. Які Ви знаєте діючі загальнодержавні Програми у сфері забезпечення раціонального природокористування?

2. Які основні функції природоохоронних фондів ? Які є види цих фондів?

3. Які основні напрямки розвитку ринку екологічних послуг?

4. Чи є екологічне страхування на сьогодні дієвим засобом захисту прав природокористувачів? Обгрунтуйте.

5. Ким і у яких випадках здійснюється природноресурсовий аудит?

6. Основні риси інновацій у сфері раціонального використання природних ресурсів?

7. Які функції Фонду цільових екологічних інвестицій?

Практичне ч.1.

1. Використовуючи відповідні статті Податкового Кодексу України із розділів XI, XIII, XVI, XVII, складіть порівняльну таблицю справляння зборів за спеціальне використання води, землі, надр, лісових ресурсів – суть збору, платники, обчислення, порядок стягнення.

2. Підготуйте невеликий звіт про розвиток торгівлі квотами на викиди парникових газів за системою: історія в Україні, нормативне національне та міжнародне підґрунтя, суть та значення, реалізація на даному етапі.

3. Громадянин Василів, будучи фізичною-особою – підприємцем, не сплачував збору за водокористування протягом 2011 року, а оплачував використання води КП «Водоекотехпром» за встановленими тарифами. Проте на початку 2012 року Державна податкова служба (ДПС) в Івано-Франківській області наклала на нього штраф за несплату збору за спеціальне водокористування та зобов’язала сплатити збір повністю за минулий звітний період, оскільки за ст.323 ПКУ фізичні особи-підприємці як вторинні водокористувачі, також є платниками цього збору. Василів оскаржив рішення ДПС до суду. Яке рішення повинен прийняти суд в даному випадку?

4. Івано-Франківська обласна рада на рішенні чергової сесії прийняла рішення про те, що у зв’язку із скрутною екологічною ситуацією в регіоні та недостатністю фінансування природоохоронних заходів зобов’язати ДПС в Івано-Франківській області направляти до Державного бюджету не 50, а 30% від збору за використання лісових ресурсів (рубки дерев) решту залишаючи на потреби регіону. Чи законне рішення міської ради? Які кошти належать до доходу Державного Бюджету України? Як вони розподіляються між областями України?

Практичне №2

1. Підприємство «Чистий світ» займалось утилізацією небезпечних відходів хімічного виробництва. Під час планової перевірки Держекоінспекції було встановлено, що утилізації очікують 1,5 тонни відходів, і відповідальність підприємства щодо їх утилізації не застраховано, а також не проведено екологічний аудит такої діяльності. Керівник підприємства заперечував, що екологічне страхування та екологічний аудит у їх випадку є обов’язковими та не підписав протокол перевірки. Чи правий керівник? Чи буде він притягнутий до відповідальності?

2. ТОВ „Полігон” не переоформило вчасно дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Податковий інспектор надіслав ТОВ вимогу у місячний строк внести підвищений збір як за понадлімітні викиди забруднюючих речовин. ТОВ відмовилося сплачувати збір у підвищеному розмірі, посилаючись на те, що воно дотримується нормативів ГДВ, визначених попереднім дозволом, крім того, за його вимірюваннями, у атмосферному повітрі у зоні діяльності ТОВ дотримуються встановлені нормативи ГДК. Податковий інспектор звернувся з позовом до суду про примусове стягнення 10-разового розміру збору за забруднення атмосферного повітря, а також додатково пені в сумі 1 % від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення. Яке рішення має прийняти суд?

3. Накресліть таблицю видів екологічних інвестицій.

Теми рефератів :

1. Еволюція економіко-правового механізму природокористування та охорони довкілля в період незалежності України.

2. Зарубіжний і міжнародний досвід економічного стимулювання раціонального природокористування та охорони довкілля.

3. Правові аспекти участі банків у фінансуванні природоохоронної діяльності.

4. Екологічний банк: світовий досвід і перспективи його створення в Україні.

5. Екологічний траст, екологічний вексель та екологічна облігація.

6. Проблеми реалізації екологічного аудиту в Україні.

7. Економічні важелі стимулювання енергозбереження.

8. Державне стимулювання кредитування природоохоронної діяльності.

Література

Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко - правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / В.В.Костицький. – К.: УСП МСБ "Eusmeu", 2003. – 770с.

Кузнєцова С.В. Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища / Екологічне право України. (академічний курс) / Заг. ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Вид-во „Юридична думка”, 2005. – 848с.

Хвесик М.А. Економіко-правове регулювання природокористування: Монографія / Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. – К.: Кондор, 2004. – 524с.

М.А. Хвесик Стратегічні імперативи раціонального природокористування в контексті соціально-економічного піднесення України: Монографія. — Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. — 496 с

Гавриленко Б.Б. Економіко-правові важелі раціонального природокористування: навч. посібник / Б.Б. Гавриленко. – Запоріжжя.: Поліграф, 2004. – 144с.

Андреева Н.Н. Экологически ориентированные инвестиции: выбор решений и управление : [монография] / Н.Н. Андреева. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. – 2006. – 536 с. Буркинский Б.В., Степанов В.Н, Харичков С. К Экономико-экологические основы регионального природопользования и развития : [монография] / Б.В. Буркинский. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. – 2005. — 575 с.

Бобылев С.Н., Ходжаев А.Ш. Экономика природопользования : [учебник] / С.Н.Бобылев – М. : ИНФРА-М. – 2004. – 501с. Заїкін Ю. В. Актуальні проблеми екологічного страхування в Україні // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Економічні науки. – 2001. - № 4. – 376 с.

Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль. Посібник . – К.: КНТ, Дакор, Основа, 2007. – 412 с.

Круглов В.В. О совершенствовании экономико-правового механизма охраны окружающей среды в промышленности // Экологическое право. – 2006. - № 5. – С. 28 – 30.

Кузнєцова С. В. Правове забезпечення фінансування у сфері охорони навколишнього природного середовища: // Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 „Земельне право, аграрне право, екологічне право, природоресурсове право” - К., 2000. – 17 с.

Даниленко О.В. Экономическое стимулирование охраны окружающей среды (Правовые вопросы) // Экологическое право и рынок: Сб. статтей. – М.: РАН, ИГП, Институт научной информации по общественным наукам, 1994. – 295 с. (с. 110 – 134)

Корчинська С.Г. Економічне стимулювання власників землі та землекористувачів за зниження радіоактивного забруднення грунтів / С.Г. Корчинська, М.П. Снопок, Т.М. Ратошнюк // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2006. – №5.

Русан В.М. Економіко-екологічний механізм раціонального сільськогосподарського природокористування / В.М. Русан // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2006. – №4.

Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. К.: Лібра, 2002. – 472 с.

Рассадникова С.І. Інвестиційні проекти в сфері природокористування: види і перспективи реалізації // Економічні інновації. Випуск 44.- 2011. – с.213-221.

Вишницька О.І. Екологічні інвестиції: сутність, класифікація, принципи та напрями реалізації // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2009. - № 2. - С. 51-58. http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/507/1/006voipnr.pdf

Шульга Т. Місце зборів природо ресурсного характеру в системі оподаткування України // Юридичний радник http://www.yurradnik.com.ua/stride/ur/?m=lastnum&art=773&dl=1

Кітура А., Єрьоменко А. Кіотський протокол: стимул чи обмежувач? «Дзеркало тижня. Україна» №28, 12 Серпень 2011.

Национальный отчет о кадастре выбросов парниковых газов и их поглощения в Украине за 1990-2005 гг. / Министерство охраны окружающей природной среды Украины. – Киев. – 2007 г. (російською та англійською мовами).

Национальный отчет о инвентаризации выбросов парниковых газов и их поглощения в Украине за 1990-2006 гг. / Березницкая М.В., Бутрим О.В., Панченко Г.Г. , Пироженко Ю.В., Хабатюк А.П.  / Министерство охраны окружающей природной среды Украины. – Киев. – 2008 г. (російською мовою)

Аналітична доповідь «Довкілля України у 2009 році» / Державний комітет статистики України: під заг. кер. Ю.М. Остапчука. – К., 2009. Режим доступу: http://ecopravo.org.ua/2011/06/29/derzhkomstat-ukrani-analtichna-dopovd-dovkllja-ukrani-u-2009-rots/ Андрєєва Н.М. Теоретико-методологічні засади екологізації інвестиційної діяльності: Автореф. канд. док. наук: 08.00.06 / Н.М. Андрєєва, Ін-т проблем ринку та економіко-екологічних досліджень. —Одеса, 2007. — 33 с. Федчак О.М. Збори за забруднення довкілля як основне джерело фінансування природоохоронних заходів [Електронний ресурс] // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – 2007.– № 4. Режим доступу до журн.: http://nuwm.rv.ua/metods/asp/v402ek.html.– С. 342-353.

Селезньова Людмила Василівна. Формування ринку екологічних послуг в економіці України: Дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2001. - 196арк. - Бібліогр.: арк.166-176.

Рыночные отношения в сфере охраны окружающей среды Агроэкология, Полтава 2008 // Писаренко В.Н., Писаренко П.В., Писаренко В.В. http://www.agromage.com/stat_id.php?id=581

Вайданич Т.В. Розвиток ринку екологічних послуг в Україні: Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/lglpdp/2004_29/203_Wajdanycz_LG_29.pdf

Ринок «зелених» товарів та послуг в Україні може зрости у десять разів до 2020 р. http://ecoclubua.com/2011/10/rynok-zelenyh-tovariv-ta-posluh-v-ukrajini-mozhe-zrosty-u-desyat-raziv-do-2020-r/

Петренко В.В. Визначення ролі і місця екологічних послуг у їх загальній системі // Механізм регулювання економіки, 2005, № 1, с.45-56.

Україна знову торгуватиме квотами за Кіотським протоколом‎ // Новини Уніан від 10.03.2012р. Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/490939-ukrajina-znovu-torguvatime-kvotami-za-kiotskim-protokolom8206.html

Бобкова А. Щодо правових засад планування екологічного підприємництва // Право України, 2011. - № с. 2, с. 124-132

Нормативно-правові акти

Податковий Кодекс України

Бюджетний Кодекс України

Про Державний Бюджет України на 2012 рік: Закон від 22.12.2011р.

Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991.

Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020 року: Закон України від 21 грудня 2010р.

Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення: Закон України від 13.12.2001.

Про наукову і науково-технічну діяльність : закон України від 13 грудня 1991 р.

Програма економічних реформ України «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» Режим доступу http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf

Національні проекти. Режим доступу http://www.ukrproject.gov.ua/page/pro-natsionalni-proekti

Національні проекти і пріоритети. Режим доступу

http://www.ukrproject.gov.ua/page/natsionalni-proekti-i-prioriteti

Порядок проведення національної інвентаризації антропогенних викидів із джерел та поглинання поглиначами парникових газів : Наказ Національного агентства екологічних інвестицій України від 24.10.2008 № 58

Про формування і ведення Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів: ПКМУ від 28 травня 2008 р. N 504.

Про Положення про Державне агентство екологічних інвестицій України: Указ Президента України від 13 квітня 2011 року N 455/2011

Про забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї : ПКМУ від 17 квітня 2008 р. N 392

Рамкова конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату : ратифіковано Законом N 435/96-ВР від 29.10.96, ВВР, 1996, N 50, ст.277.

Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату: ратифіковано Законом N 1430-IV від 04.02.2004.

Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів : ПКМУ від 19 серпня 2002 р. N 1219

Перелік 10 об'єктів, які є найбільшими забруднювачами довкілля на загальнодержавному рівні та 100 об’єктів // Мінекоресурсів. – станом на 22.02.2011. Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/content/article/201 та

Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду: Постанова Кабінету Міністрів України №953 від 23.06. 2003 р.

Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу: постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665

Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин: постанова Кабінету Міністрів України від 25.01.1996.

Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища: постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7.04.2006.

Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухо небезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру: постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2002.

Про затвердження Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та Інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: наказ Мінприроди України від 13.03.1993, зареєстрований в Мінюсті України 26.03.1993.

Про затвердження Положення про порядок установлення квот на видобуток окремих видів корисних копалин: постанова Кабінету Міністрів України від 22.12.1994.

Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування для видобування корисних копалин: постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.1997.

Про плату за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин: постанова Кабінету Міністрів України від 8.11.2000.

Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища : постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року № 634

Про Порядок планування та фінансування природоохоронних заходів з Державного Фонду охорони навколишнього природного середовища : наказ Мінекоресурсів України від 21 травня 2002 року № 189 .

Про прийняття за основу проекту Закону України про Національний екологічний фонд : постанова Верховної Ради України від 25 червня 2004 р. [Електронний ресурс] / Законодательство Украины. – Режим доступу: http://uapravo.net/data/base28/ukr28883.htm