3. Розрахунки з платежем на виплату (кредит)

Платіж у кредит передбачає проведення розрахунків за операцією на основі наданого продавцем покупцю комерційного кредиту. Останній сплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару. Цей кредит надається, як правило, в товарній формі шляхом відстрочення чи розстрочки платежу і класифікується як комерційний, фірмовий товарний кредит.

Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80 – 85 %, решту покупець сплачує авансом, що дозволяє продавцю покрити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов’язання за контрактом. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, що надається покупцю, визначається розмірами капіталу останнього і зазвичай не перевищує 10 % від капіталу покупця.

За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (1 – 5 років) та довгострокові (5 – 10 років і більше). У контракті обумовлюється вартість кредиту, виражена у відсотках за рік, термін використання кредиту, строк погашення кредиту, пільговий період, протягом якого за кредитом не відбувається погашення відсотків, та інші умови. При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу чи затримці платежу основними є гарантії банків у тому чи іншому вигляді.

4. Комбіновані платежі

Авансовий, готівковий розрахунки та розрахунки в кредит у чистому вигляді зустрічаються рідко. Саме тому доцільно говорити про комбінований платіж, як один із видів платежу, що поєднує усі попередні варіанти. Тобто частина коштів сплачується завчасно (авансом), частина – в процесі поставки (готівковий платіж), а решта – в кредит.

5. Аккредитивна форма розрахунків

Акредитивна форма розрахунків вимагає найбільш активної участі банків у здійсненні розрахунків і спрямована, головним чином, на захист інтересів продавця. З метою спрощення та уніфікації понять, пов’язаних з акредитивами, Міжнародна торговельна палата виробила «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів».

Акредитивна форма розрахунків виконує три основні функції:

1) визначає порядок платежу за поставлений товар.

2) гарантує продавцю від імені банку, який відкрив акредитив чи акредитивний лист, своєчасну виплату погодженої вартості поставленого товару.

3) слугує засобом короткострокового фінансування зовнішньоторговельних операцій.

Акредитиви, що застосовуються на практиці, можна класифікувати за певними критеріями. За способом використання акредитиви поділяються на:

• документарні (товарні) – використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів;

• грошові (циркулярні) – акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

Документарний акредитив – це будь-який договір, як би він не був названий і визначений, за яким банк-емітент (банк, що виставив акредитив), діючи на прохання та згідно зі вказівками імпортера (наказодавця), бере на себе зобов’язання здійснити платіж третій особі (бенефіціару) або за його наказом, або розпорядитись, щоб такі платежі були зроблені чи такі тратти оплачені, акцептовані чи негоційовані іншим банком проти обумовлених документів і згідно з обумовленими умовами.

За ступенем гарантованості сплати сум, які мають бути спла чені експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та без відкличні.

Відкличний акредитив – це акредитив, який може бути в будь-який час змінений або відкликаний (анульований) банком-емітентом за дорученням імпортера, що доручив банку-емітенту відкрити цей акредитив, без обов’язкового повідомлення бенефіціара.

Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціара через інший банк без будь-якої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвідкличний акредитив за дорученням банку-емітента може бути підтверджений іншим банком (безвідкличний підтверджений акредитив).