
- •Тема 5. Шкільництво та педагогічна думка у Європі XVII-XVIII ст. 26
- •Тема 6. Розвиток школи і педагогіки у зарубіжних країнах у XIX ст. 31
- •Тема 7. Реформаторська педагогіка зарубіжних країн у кінці XIX — XX ст. 40
- •Тема 8. Виховання, школа і педагогічна думка Київської Русі 45
- •Тема 9. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження (XVI- перша пол. XVIII ст.) 49
- •Тема 15. Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України у кінці XX- початку XXI ст. 99
- •1. Вступ до курсу «Історія педагогіки»
- •1.1. Значення, предмет, завдання та структура навчального курсу «Історія педагогіки»
- •1.2. Принципи історії педагогіки
- •1.3. Джерела історії педагогіки
- •Розділ I. Історія зарубіжної школи і педагогіки Тема 1. Виховання у первісному суспільстві
- •1.1. Основні теорії походження виховання
- •1.2. Особливості виховання на різних етапах розвитку первісного суспільства
- •Тема 2. Виховання, школа і зародження педагогічної думки в державах Стародавнього Світу
- •2.1. Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу
- •2.2. Виховання й шкільна освіта в державах Стародавньої Греції. Освіта епохи еллінізму
- •2.3. Зародження педагогічної теорії у філософських вченнях древньогрецьких мислителів
- •2.4. Виховання, школа і педагогічна думка у Стародавньому Римі. Педагогічні ідеї м.Ф.Квінтіліана
- •Тема 3. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей у середньовічній Європі, в епоху Відродження та Реформації
- •3.1. Особливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху Середньовіччя
- •3.2. Схоластика і її вплив на зміст і методику навчання
- •3.3. Розвиток університетської освіти в епоху середньовіччя
- •3.4. Школа I педагогічна думка у Європі в епоху Відродження
- •3.5. Реформація. Єзуїтське виховання
- •Тема 4. Педагогічна система Яна Амоса Коменського
- •4.1. Практична і теоретична діяльність я. А. Коменського
- •4.2. Формування й основні риси світогляду я. А. Коменського
- •4.3. Загальнопедагогічні ідеї я. А. Коменського
- •4.4. Вчення я.А.Коменського про школу
- •4.5. Організація навчання. Обґрунтування класно-урочної системи
- •4.6. Дидактичні погляди я.А.Коменського
- •4.7. Вимоги до підручників. Підручники я.А.Коменського
- •4.8. Питання виховання та шкільної дисципліни у працях я.А.Коменського
- •4.9. Я.А.Коменський про вчителя та вимоги до нього
- •Тема 5. Шкільництво та педагогічна думка у Європі XVII-XVIII ст.
- •5.1. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Дж.Локка
- •5.2. Французьке просвітництво XVIII ст.
- •5.3. Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо
- •5.4. Проблеми народної освіти у період французької революції кін. XVIII ст.
- •5.5. Народна освіта у країнах Західної Європи XVII-XVIII ст. Моніторіальна система Белл-Ланкастера
- •Тема 6. Розвиток школи і педагогіки у зарубіжних країнах у XIX ст.
- •6.1. Педагогічні погляди і діяльність й.Песталоцці
- •6.2. Розвиток філантропізму і неогуманізму у Німеччині
- •6.3. Педагогічна система а.Дістервега
- •6.4. Педагогічна теорія Йогана Фрідріха Гербарта
- •6.4. Педагогічна теорія Йогана Фрідріха Гербарта
- •6.6. Педагогічне вчення Фрідріха Фребеля
- •6.7. Прогресивна педагогіка Росії у XIX- поч. XX ст. (л.Толстой, п.Лесгафт, с.Шацький)
- •Тема 7. Реформаторська педагогіка зарубіжних країн у кінці XIX — XX ст.
- •7.1. Нові тенденції у педагогічній теорії і практиці зарубіжних країн у кін. XIX – поч. XX ст.
- •7.2. Характеристика основних наукових напрямків у зарубіжній реформаторській педагогіці кін. XIX – XX ст.
- •7.2.1. Педагогіка “вільного виховання“
- •7.2.2. Експериментальна педагогіка. Педологія
- •7.2.3. Педагогіка прагматизму
- •7.2.4. Педагогіка “громадянського виховання“ і “трудової школи“
- •7.2.5. Теорія “нового“ виховання і “нових шкіл“
- •Розділ II. Історія української школи і педагогіки Тема 8. Виховання, школа і педагогічна думка Київської Русі
- •8.1. Виховання дітей у східних слов’ян
- •8.2. Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян
- •8.3. Розвиток освіти й шкільництва в Київській Русі
- •8.4. Педагогічна думка Київської Русі
- •8.5. Розвиток шкільництва в Галицько-Волинській державі
- •Тема 9. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження (XVI- перша пол. XVIII ст.)
- •9.1. Загальна характеристика розвитку шкільництва
- •9.2. Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні
- •9.3. Зародження вищої освіти в Україні
- •9.3.1. Перші вищі навчальні заклади в Острозі і Києві
- •9.3.2. Острозька школа-академія
- •9.3.3. Києво-Могилянська академія
- •9.4. Розвиток шкільництва на терені Запорозької Січі
- •9.5. Особливості розвитку освіти Лівобережної і Правобережної України у 2 пол. XVII- 1 пол. XVIII ст.
- •9.6. Розвиток педагогічної думки
- •Тема 10. Розвиток української педагогіки й шкільництва у другій половині XVIII — першій половині XIX ст.
- •10.1. Система освіти в Україні під Російською імперією
- •10.2. Розвиток освіти на Правобережній та Західній Україні
- •10.3. Розвиток педагогічної думки
- •Тема 11. Педагогічна система Костянтина Дмитровича Ушинського
- •11.1. Практична і теоретична діяльність, світогляд
- •11.2. Теоретичне обґрунтування педагогіки
- •11.3. Принцип народності виховання
- •11.4. Дидактичні погляди
- •11.5. Проблема гармонійного розвитку і виховання особистості
- •11.6. Ушинський про вчителя і його підготовку
- •Тема 12. Розвиток української педагогіки й шкільництва у другій половині XIX — на поч. XX ст.
- •12.1. Освіта на територіях підросійської України
- •12.2. Освіта на західноукраїнських землях
- •12.3. Боротьба українського народу за національну освіту й рідну мову
- •12.4. Розвиток педагогічної думки
- •Тема 13. Розвиток освіти й шкільництва в Україні у XX ст.
- •13.1. Шкільництво в Українській державі 1917-1919 рр.
- •13.2. Освіта у перші роки становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.)
- •13.3. Розвиток українського шкільництва у період між першою і другою світовими війнами
- •13.4. Українська школа в роки другої світової війни і в повоєнний час
- •Тема 14. Розвиток української педагогічної науки у XX ст.
- •14.1. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди діячів української революції (м.Грушевський, і.Стешенко, с.Русова)
- •14.2. Педагогічні погляди і діяльність п.Блонського
- •14.3. Педагогічна діяльність і теоретична спадщина а.Макаренка
- •14.4. Педагогічна спадщина г.Ващенка
- •14.5. Педагогічна діяльність і теоретична спадщина в.Сухомлинського
- •Тема 15. Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України у кінці XX- початку XXI ст.
- •15.1. Демократизація суспільного життя в Україні у середині 80-х років та початок відродження національної школи. Закон України “Про освіту”
- •15.2. Концепція середньої загальноосвітньої школи в Україні
- •15.3. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”)
9.3. Зародження вищої освіти в Україні
9.3.1. Перші вищі навчальні заклади в Острозі і Києві
Хоч братські школи давали підвищену освіту, але це були середні навчальні заклади. Об’єктивні історичні умови сприяли виникненню в Україні і вищих навчальних закладів. Існувала потреба в розумних людях, які могли б протистояти агресивним нападам польсько-литовської шляхти і відстоювати інтереси народу в судах і сеймах, добре знали законодавство, вміли полемізувати з вихованцями єзуїтських колегіумів тощо.
Найголовніші ознаки тогочасного вищого учбового закладу:
– висока якість і рівень освіти;
– викладання крім "семи вільних мистецтв" вищих студій: філософії і богослов’я.
Серед перших національних закладів вищого типу стали Острозька школа-академія та Києво-Могилянська академія.
9.3.2. Острозька школа-академія
Острозька школа-академія є однією з перших шкіл вищого ступеня в Україні і найвизначнішою серед православних навчальних закладів XVI-XVII ст., що їх відкривали українські магнати.
Школа-академія в Острозі була організована князем К.Острозьким на його кошти 1576 року. Від самого початку заснування їй призначалась відповідальна політична роль – протистояти полонізаторському впливові на українську та білоруську молодь католицько-єзуїтських навчальних закладів. Тому в навчальному процесі багато уваги приділялося вихованню в учнів почуття патріотизму, любові до культури, мови, традицій свого народу.
Вибір Острога як культурно-освітнього, видавничого і пропагандистського центру виявився не випадковим. По-перше, з чисто престижних міркувань князеві було вигідно розмістити школу в "домоначальному граді", тобто місті, яке дало назву аристократичному родові Острозьких. По-друге, Острог мав відповідну матеріально-технічну базу. По-третє, він був традиційно культурним центром в Україні. У кінці XV- поч. XVI ст. тут звелися найбільш монументальні православні храми. Саме тут виник в останній чверті XVI ст. відомий в Україні і в Білорусі острозький церковний напів, чому, без сумніву, мало передувати довготривале плекання традицій вітчизняного хорового мистецтва. Підтвердженням зростаючої ролі Острога у XVI ст. є й те, що, починаючи з цього часу, дане місто значиться на більшості карт Східної Європи.
На сер. XVI ст. Острог був значним центром науки. У цьому місті знаходили притулок багато вільнолюбних і сміливих мислителів, які зазнали переслідувань у себе на батьківщині. Острозька школа стала організаційним центром діяльності наукового гуртка, який об’єднував талановитих вчених латинської, грецької, слов’янської мов, видатних математиків, астрономів, філософів. Тут діяли літературно-науковий гурток, а також друкарня І.Федорова (з 1577 р.). В Острозі Федоров надрукував понад 20 книг. Першим відомим на сьогодні друком, пов’язаним з Острогом, є друга його "Азбука" (1578 р.). Тут вийшла і знаменита перша "Біблія", написана церковнослов’янською мовою (1581 р.). Редактором "Біблії" став Герасим Смотрицький – перший ректор Острозької школи-академії.
Острозьку школу називали "тримовним ліцеєм" або "слов’яно-греко-латинською академією". Іншими словами, її заснування було початком компромісу між представниками східнослов’янської просвітньої традиції та "латинської науки".
К.Острозький першим практично реалізував ідею поєднання цих течій: в його школі вивчали не тільки слов’янську, а й грецьку, латинську, польську мови. У програму навчання Острозької школи також входили граматики цих мов та інші предмети "семи вільних мистецтв", головним чином – риторика, діалектика, астрономія. Школа брала під увагу також вивчення вищих студій, виходячи за рамки "семи вільних мистецтв", філософію і особливо богослов’я. Тут, очевидно, як і згодом у Києво-Могилянській академії, існувало 7 класів, хоч окремого класу богослов’я не було. Вчителями були як православні греки, так і протестанти.
У школі був високий рівень викладання. Її називали академією навіть прихильники і провідники католицизму. За кордоном її також знали як академію. Щоб досягти цього, К.Острозький запросив до неї найвизначніших українських і закордонних вчених. Тут працювали першодрукар Іван Федоров, відомий український письменник Герасим Смотрицький, польський математик і філософ Ян Лятос, доктори латинських і еллінських наук Кирило і Никифор Лукаріс, Данило Наливайко (брат керівника селянсько-козацького повстання Северина Наливайка) і ін. Очевидно, що об’єднання такого широкого кола вчених, полемістів-літераторів було одним із приводів називати школу "академією". Цю назву вживав на сторінках своїх книг Г.Смотрицький.
Вчилися тут як діти шляхти, так і діти селян. Вихованцями цієї школи були Мелетій Смотрицький – син Г. Смотрицького, талановитий педагог і просвітитель, письменник-полеміст, автор славнозвісної "Граматики слов’янської"; Петро Конашевич-Сагайдачний – відомий гетьман реєстрового козацтва; Іван Борецький – видатний представник української педагогічної думки і громадський діяч, перший ректор Київської братської школи та багато інших видатних людей того часу. За підрахунками протягом 60-річного існування закладу (1576-1636 рр.) його закінчили близько 500 осіб. Вихованці академії ставали вчителями, літераторами, друкарями, проповідниками.
Існує версія, що за зразком Острозької академії були складені статути Львівської та Луцької братських шкіл. Проіснувала ця академія недовго. Після смерті К.Острозького (1608 р.) вона починає занепадати. Всі виявлені документи свідчать, що академія була ліквідована з ініціативи ордену єзуїтів. Відомо, що нащадки К.Острозького окатоличились і не були зацікавлені в існуванні православної школи.