Кредити під заставу цінних паперів.

В умовах ринкової економіки суб'єкти господарської діяльності володіють значною кількістю державних і комерційних цінних паперів, які можуть використовуватися для забезпечення банківських кредитів. Позики під заставу цінних паперів — зручна форма кредитних відносин між кредитором і позичальником, бо вони ґрунтуються на порівняно нескладній операції прийняття до застави й визначення вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави — незначні, оскільки цінні папери зберігаються в банку на окремому рахунку "депо". Не є трудомісткою й оцінка їхньої заставної вартості. Вона визначається котируванням цінних паперів на фондовому ринку. Одержувачем кредиту може бути будь-яке платоспроможне підприємство, якому на правах власності належать цінні папери зовнішніх емітентів, тобто інших банків, підприємств, органів державної влади.

Перш ніж надати клієнту кредит під заставу цінних паперів, банк має з'ясувати:

• якість цінних паперів (тобто справжність і платоспроможність їхніх емітентів);

• можливість реалізації цінних паперів на вторинному ринку (наприклад, не реалізуються на фондовій біржі цінні папери пайових товариств і акціонерних товариств закритого типу);

• котирування цінних паперів на фондовій біржі.

Щоб одержати позику, клієнт надає банку заяву, до якої додає реєстр заставних цінних паперів. У разі позитивного вирішення питання про кредитування між банком і клієнтом укладається кредитна угода та угода про заставу.

Після надання кредиту банк стає власником цінних паперів на період дії застави. Дивіденди, що надходять по акціях, зараховуються на рахунок клієнта.

Після закінчення терміну застави і за відсутності претензій до позичальника банк переоформлює заставні документи й повертає йому цінні папери.

Якщо позичальник неспроможний погасити борг, банк-кредитор може продати цінні папери на фондовій біржі. Сума від реалізації заставних цінних паперів спрямовується на погашення кредиту, а якщо виторг перевищує суму заборгованості, різниця надходить на поточний рахунок клієнта.

При наданні позики її розмір встановлюється як певний процент від заставної вартості цінних паперів. Цей процент визначається ступенем ризику для банку за кожним цінним папером, що є забезпеченням кредиту. Зокрема, обсяг позики, що надається під заставу державних цінних паперів, встановлюється в розмірі 90 % їхньої заставної вартості; під банківські акції, зареєстровані на фондовій біржі, він може коливатися на рівні 70-80 % вартості акцій, а під котирувані цінні папери підприємницьких структур — на рівні 60-70 % їх заставної ціни.

Надавши позику під цінні папери, банк періодично перевіряє клієнта з метою з'ясування його фінансового стану, а також спостерігає за фінансовим станом емітентів і ринковою вартістю застави.

Крім того, банк має впевнитися в тому, що одержані клієнтом кошти використані на виробничі потреби, а не для купівлі нових цінних паперів. Ця умова спрямована на обмеження біржової спекуляції позичальників і зниження ризику банкрутства клієнтів.(додат...)