16. Система моніторингу спрямована на:

• підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;

• підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;

• підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;

• сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Основними завданнями суб'єктів системи моніторингу є:

• довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;

• аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;

• інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.

17.Моніторинг довкілля здійснюють:

Мінекобезпеки — джерел промислових викидів у атмосферу (вміст шкідливих речовин (далі — ЗР), у тому числі радіонуклідів); джерел скидів стічних вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); поверхневих вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів), ґрунтів різного призначення, у тому числі на природоохоронних територіях (залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів, природна і штучна радіоактивність); водних об'єктів у межах природоохоронних територій (фонова кількість ЗР, у тому числі радіонуклідів); наземних і морських екосистем (фонова кількість ЗР, у тому числі радіонуклідів, умови існування біотопів); звалиш промислових і побутових відходів (склад відходів, вміст ЗР, утому числі радіонуклідів);

МНС (на територіях, підпорядкованих Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, а також в інших зонах радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС) — атмосферного повітря (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); поверхневих і підземних вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); наземних і водних екосистем (біоіндикаторні визначення); ґрунтів і ландшафтів (вміст ЗР, радіонуклідів, просторове поширення); джерел викидів в атмосферу (вміст ЗР, обсяги викидів); джерел скидів стічних вод (вміст ЗР, обсяги скидів); об'єктів поховання радіоактивних відходів (вміст радіонуклідів, радіаційна обстановка);

МОЗ (у місцях проживання і відпочинку населення) — атмосферного повітря (вміст шкідливих хімічних речовин); поверхневих вод суші і питної води (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); морських вод (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); ґрунтів (зміст пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення, наявність яєць геогельмінтів); фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо);

Мінагропром — ґрунтів сільськогосподарського використання (радіологічні, агрохімічні та токсикологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); сільськогосподарських рослин і продуктів з них (токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); сільськогосподарських тварин і продуктів з них (зоотехнічні, токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів): поверхневих вод сільськогосподарського призначення (токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких метанів);

Держкомлісгосп — фунтів земель лісового фонду (радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); лісової рослинності (пошкодження біотичними та абіотичними чинниками. біомаса, біорізноманіття, радіологічні визначення, вміст ЗР); мисливської фауни (видові, кількісні та просторові характеристики, радіологічні визначення);

Держкомгідромет — атмосферного повітря та опадів (вміст ЗР, у тому . числі радіонуклідів, транскордонне перенесення шкідливих речовин): річкових, озерних, морських вод (гідрохімічні та гідробіологічні визначення, вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); ґрунтів (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів): радіаційної обстановки (на пунктах стаціонарної мережі та за результатами обстежень); стихійних та небезпечних природних явищ (повені, паводки, снігові лавини, селі тощо);

Держводгосп (водогосподарські системи комплексного призначення, системи міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання в зонах впливу АЕС) — річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у зонах впливу атомних електростанцій (вміст радіоактивних речовин); поверхневих вод у прикордонних зонах і місцях їх інтенсивного виробничо-господарського використання (вміст ЗР); зрошуваних та осушуваних земель (глибина залягання та мінералізація ґрунтових вод, ступінь засоленості та солонцюватості ґрунтів); підтоплення сільських населених пунктів; прибережних зон водосховищ (переформування берегів і підтоплення території);

Держкомгеології — підземних вод (гідрогеологічні та гідрохімічні визначення складу і властивостей, у тому числі залишкової кількості пестицидів і агрохімікатів, оцінка ресурсів); ендогенних та екзогенних процесів (видові і просторові характеристики, активність прояву); геофізичних полів (фонові та аномальні визначення); геохімічного стану ландшафтів (вміст і поширення природних і техногенних хімічних елементів і сполук);

Держкомзем — ґрунтів і ландшафтів (вміст ЗР, прояви ерозійних та інших екзогенних процесів, просторове забруднення земель об'єктами промислового і сільськогосподарського виробництва); рослинного покриву земель (видовий склад, показники розвитку та ураження рослин); зрошуваних і осушених земель (вторинне підтоплення і засолення тощо); берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток, гідротехнічних споруд (динаміка змін, ушкодження земельних ресурсів);

Держбуд — питної води централізованих систем водопостачання (вміст ЗР. обсяги споживання); стічних вод міської каналізаційної мережі та очисних споруд (вміст ЗР. обсяги надходження); зелених насаджень у містах і селищах міського типу (ступінь пошкодження ентомошкідниками, фітозахворюваннями тощо); підтоплення міст і селищ, міського типу (небезпечне підняття рівня ґрунтових вод).

Суб'єкти системи моніторингу забезпечують вдосконалення підпорядкованих їм мереж спостережень за станом довкілля, уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, приладів І систем контролю, створення банків даних для їх багатоцільового колективного використання з допомогою єдиної комп'ютерної мережі, яка забезпечує автономне і спільне функціонування складових цієї системи та взаємозв'язок з іншими інформаційними системами, які діють в Україні і за кордоном.

Підприємства, установи організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно надавати дані і(або) узагальнену інформацію для її комплексного оброблення, з цією метою між суб’єктами системи моніторингу та постачальником інформації укладається угода, яка підлягає реєстрації в Мінекобезпеки або його органах на місцях.

Взаємовідносини суб'єктів системи моніторингу ґрунтуються на:

взаємній інформаційній підтримці рішень у галузі охорони довкілля,

раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

координації дій під час планування, організації та проведення спільних заходів з екологічного моніторингу довкілля, виникнення надзвичайних екологічних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

ефективному використанні наявних організаційних структур, засобів спостережень за об'єктами довкілля та комп'ютеризації процесів діяльності;

сприянні найбільш ефективному розв'язанню спільних завдань моніторингу довкілля та екологічної безпеки;

відповідальності за повноту, своєчасність і достовірність переданої інформації;

колективному використанні інформаційних ресурсів та комунікаційних засобів;

безкоштовному інформаційному обміні.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни повинні негайно інформувати Мінекобезпеки, МНС та їх органи на місцях про виникнення або загрозу виникнення надзвичайних екологічних ситуацій будь-якого походження.

Попередження про виникнення або загрозу виникнення небезпечних природних явищ, оцінення їх розвитку і можливих наслідків покладається на: Держкомгідромет - метеорологічні, гідрологічні та геліогеофізичні явища на суші і на морі; Держкомгеології - екзогенні та ендогенні геологічні процеси. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадяни, які володіють об'єктивною інформацією про виникнення або загрозу виникнення небезпечних природних явищ, повинні негайно надавати її органам МНС і Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Державне еколого-геологічне картування території країни та її частин здійснюють підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Держкомгеології.

Право володіння, користування і розпорядження інформацією, одержаною під час виконання загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля, регламентується законодавством. Інформація, що зберігається в системі моніторингу, використовується для прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки органами державної влади та органами місцевого самоврядування і надається їм безкоштовно відповідно до затверджених регламентів інформаційного обслуговування користувачів системи моніторингу та її складових частин. Спеціально підготовлена інформація на запит користувачів підлягає оплаті за домовленістю, якщо інше не передбачено нормативними актами або укладеними двосторонніми угодами про безкоштовні взаємовідносини постачальників і споживачів інформації. Такі угоди підлягають реєстрації в Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Міністерством охорони навколишнього природного середовища, МНС та їх органи на місцях здійснюють оперативне управління інформацією, одержаною на всіх рівнях функціонування системи моніторингу.

23. „Порядок здійснення державного моніторингу вод”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. (№ 815), встановлює основні вимоги до організації державного моніторингу вод, до взаємодії міністерств і відомств при його проведенні, до забезпечення органів державної виконавчої влади інформацією для прийняття рішень, пов'язаних зі станом водного фонду України.

Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечення збору, обробки, збереження і аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій і прийняття ефективних управлінських рішень в області використання і охорони вод і водних ресурсів.

До об'єктів державного моніторингу вод відносяться: поверхневі води: природні водойми (озера) і водотоки (річки, струмочки), штучні водоймища (водосховища і ставки), канали і інші; підземні води і джерела; внутрішні морські води і територіальне море, (морська) економічна зона України; джерела забруднення вод, включаючи оборотні води, аварійні скиди рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видобутку корисних копалин в межах акваторій поверхневих і морських вод і демпінг відходів; води поверхневого стоку з сільгоспугідь; фільтрація забруднювачів з технологічних водоймищ і сховищ; масовий розвиток синьо-зелених водоростей; надходження шкідливих речовин з донного відкладення (повторне забруднення) і інші.

До суб'єктів державного моніторингу вод відносяться Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, СЕС Міністерства охорони здоров’я, Держводхоз, Держкомгеологія, Держкомгідромет, Держжитлокомунгосп, їх органи на місцях і керовані ними організації, Національна космічна агенція України (НКАУ) забезпечує суб'єктів державного моніторингу вод наочною архівною і оперативною аерокосмічною інформацією дистанційного зондування Землі.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами і організаціями, діяльність яких приводить або може привести до погіршення стану навколишнього природного середовища. Вказані підприємства, установи і організації зобов'язані безкоштовно передавати певним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень.

Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Результатом державного моніторингу вод являються: первинна інформація, отримана суб'єктами моніторингу вод внаслідок спостережень; узагальнені дані, що стосуються певного інтервалу часу або території; індекси, комплексні показники, отримані внаслідок узагальнення; оцінки стану вод і джерел негативного впливу на нього; прогнози стану вод і його зміни; науково обґрунтовані рекомендації, необхідні для прийняття рішень. Спостереження за станом навколишнього природного середовища і природних ресурсів у системі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України здійснюють підрозділи аналітичного контролю 26-ти обласних державних управлінь, які проводять контроль за джерелами викидів в атмосферу і скидів у водні об’єкти, а також спостереження за станом ґрунтів, в тому числі на наявність в них пестицидів і важких металів.

24. Основна мета моніторингу поверхневих вод суші полягає в отриманні інформації про якість води, необхідної для проведення заходів щодо їх охорони. У зв’язку з цим до основних задач, що вирішуються службою моніторингу, відносять:

1) спостереження і контроль рівня забруднення вод за фізичними, хімічними і гідробіологічними показниками;

2) вивчення динаміки забруднювачів і виявлення умов, при яких відбуваються різкі коливання рівня забруднення, для забезпечення прогнозів забруднення водних об’єктів;

3) вивчення закономірностей процесів самоочищення забруднених поверхневих вод і накопичення забруднювачів у донних відкладеннях;

4) вивчення закономірностей винесення речовин через гирлові створи річок для визначення балансу цих реСистематичні спостереження і контроль рівня забруднення поверхневих вод здійснюються шляхом організації:

• стаціонарної мережі пунктів спостережень за природним складом і забрудненням поверхневих вод;

• спеціалізованої мережі пунктів на забруднених водних об’єктах для рішення науково-дослідних задач;

• тимчасової експедиційної мережі пунктів на об’єктах, не охоплених першими двома видами спостережень.

Важливий етап в організації робіт по спостереженнях за забрудненням – це вибір місцеположення пункту спостережень. Застосовуються дві схеми розміщення пунктів гідрохімічних спостережень: об’єктну і територіальну.

Об’єктна схема застосовується для вивчення гідрохімічного режиму великих і середніх водних об’єктах і включає пункти, розташовані: на великих і середніх ріках і каналах, що мають велике народногосподарське призначення; у замикаючих створах великих рік, що впадають у моря; на великих озерах і водоймищах.

Територіальна схема застосовується для фонових спостережень, вивчення і регіонального узагальнення характеристик гідрохімічного режиму малих рік. Пункти спостережень за цією схемою намічаються в створах, що замикають порівняно малі річкові водозбори, що добре відбивають місцеві умови природних районів досліджуваної території.

Одна з головних вимог, що пред’являються до розташування пункту спостережень – репрезентативність відносно масштабів і видів забруднення стічними водами окремих галузей народного господарства.

Пункт спостережень – це місце на водоймищі або водотоці, де проводиться комплекс робіт для отримання даних про якість води. Пункти спостережень якості водойм або водотоку поділяються на чотири категорії по наступних критеріях:

- значення водного об’єкту як джерела питного і культурно-побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання;

- міра рибогосподарського використання водного об’єкту;

- міра існуючої забрудненості водного об’єкту;

- крім цього, враховуються розмір і об’єм водоймища, розмір і водність водотоку, дані про режим, фізико-географічні ознаки.