Розділ ііі. Писанкарство Харківської губернії другої половини хіх – початку хх століття.

3.1 Техніка виготовлення та особливості орнаментації писанок Харківщини.

В Харківській губернії в другій половині ХІХ століття був широко розповсюджений такий вид мистецтва як писанкарство. Населення губернії, як і всі українці, писали писанки навесні, перед Великоднем. Це свято М.Ф. Сумцов вважав найяскравішим і найурочистішим святом на Слобожанщині. На його думку, "висока поезія церковних обрядів і співання пісень витіснила або сильно змінила основні древні риси цього свята відродження весняного сонця. Почитання сонця як творця життя, і, перед усім, врожаю хліба, наклала на Великдень яскравий світлий відбиток. Із залишків глибокої старини найдовше за все утримується звичай приготування крашанок і писанок" [16; 50].

У Харківській губернії писанки до свята виготовляли в кожній оселі. Писанками називали пасхальні яйця, пофарбовані в два, три кольори і більше. Також існували і крашанки - яйця, пофарбовані в один колір без візерунків. Наприклад, пасхальне червоне яйце мало назву «червона крашанка». Фарбували яйця виключно жінки. В одних місцях їх виготовляли дівчата, а в інших, де цей звичай зникав, небагато бабусь. Наприкінці ХІХ століття в Харківській губернії писанкарством займалися в більшій мірі бабусі [] .

Яйця фарбували переважно фарбами домашнього приготування, рідко коли використовували куповані. Майстрині виготовляли їх із рослин, які входили до місцевої або лісової флори. Так, наприклад, жовту краску добували з кори диких яблунь, з лушпайок цибулі, або, що зустрічалося рідше, з квітів бузини. Ця фарба виходила таким чином: до горшку складалися яблунева кора або лушпайки цибулі, які заливалися холодною водою, а потім кип'ятилися. Але в кожному місці при виготовленні фарб могли бути свої особливості. Наприклад, в Куп'янському повіті жовту краску добували із відвару купавок. Зелену фарбу в Харківській губернії виготовляли із листків та квітів темно-червоного жита в поєднанні з жовтою краскою, або із пролісків. Чорну фарбу з синім відливом добували із кори вільхи і молодого листя чорноклена. Мармурова фарба виходила із поєднання навару сухого листя з медом або, що траплялося частіше, від загортання яєць в кольоровий папір або в шматочки ситцевої тканини [17ст.].

Наприкінці ХІХ століття червоний і синій кольори виготовлялися більшою частиною від анілінових фарб. Фуксин і мітеленова синька, дякуючи своїй дешевизні і кольоровим достоїнствам в багатьох місцях витіснили старовинні фарби домашнього приготування. Крім фарб для виготовлення писанок ще була необхідна знебарвлююча рідина. Такою речовиною були буряковий квас або розчин квасців (галунь).

Єдиним знаряддям при розфарбуванні яєць служила тонка жерстяна трубочка приблизно сантиметр завдовжки. ЇЇ робили самі майстрині зі шматочка тонкої жерсті, яку для утворення трубочки загинали на голці. Пензлики застосовувалися різного калібру, дивлячись по тому, якої товщини мала бути лінія в малюнку на писанці. При розписі трубочка вмочувалася в розплавлений віск і одним її кінцем виводився задуманий візерунок [].

В Харківській губернії приготування писанок зазвичай проходило так: коли на яйці вже був намальований воском візерунок, його клали зазвичай в розчин жовтої фарби. Витягши з фарби, майстриня отримувала жовте тло, а на ньому білий візерунок, так як фарба не пофарбувала ті місця, які були покриті воском. На жовтому тлі знову малювали воском і клали яйце до зеленої фарби, після чого виходило зелене тло, а на ньому візерунок білого і жовтого кольорів.

На зелене тло знову наносили малюнок, а потім для знебарвлювання опускали яйце в «буряковий квас». Так замість зеленого фону виходив колір звичайної шкарлупки яйця. Потім, за бажанням, його опускали в червону або синю фарбу. Останнє фарбування яйця не можна було проводити без попереднього знебарвлювання, так як від змішування зеленого з червоним не виходить красивий червоний колір. Що стосується знебарвлювання, то після опускання яйця в «буряковий квас» потрібно було добре витерти його полотняною ганчіркою. Таким чином, малюнок писанки складався з декількох кольорів. Коли фарбування і розписування були закінчені, яйце трохи нагрівалося над вогнем, щоб розплавився віск. Потім уже готові писанки пекли. Для цього їх ставили у мисці в теплу піч на 10-15 хвилин. На цьому процес приготування писанок закінчувався. Виготовлені писанки за цією технологією мали яскраві кольори і були дуже міцними.

Інколи майстрині Харківської губернії виготовляли писанки й іншими способами. Наприклад, повністю фарбували яйце в один колір, а потім гострою голкою вишкрябували візерунок. Виготовлені таким чином пасхальні яйця звалися у народі дряпанками. У монастирях і в деяких сім'ях інтелігенції яйця обклеювали різнокольоровими шматочками шовку або картинками. Також використовували техніку обкладки: яйця обкладали натуральним листям і квітами з тимчасовим закріпленням їх нитками чи рідкою тканиною, для одержання після занурення у фарбу реверсного відбитка цих рослин. Цим способом дуже часто користувалися діти [16; 50].

Орнамент писанки є найголовнішою ознакою, за якою їх поділяють на певні види. В Харківській губернії в другій половині ХІХ століття побутували такі види орнаменту: геометричні, солярні, рослинні, тваринні, побутові і релігійні. Солярна орнаментація була дуже схожа на геометричну, тому часто поєднувалася з нею.

При орнаментації писанки майстриня розподіляла поверхню яйця однією чи двома подовжніми та поперечними лініями. За допомогою них визначалася форма зображення. Поперечна лінія в Харківській губернії називалася «пояском», а сама писанка «поясницею» або «безпоясницею». До головних і поперечних ліній інколи приєднували косу або ломану лінію, які при перетині утворювали трикутники і розетки. Особливо був красивим на писанках складний лінійний малюнок під назвою «сорокаклинці», який складався із 30 трикутників. Інколи писанки з таким малюнком називали «клинці», але він мав лише 24 трикутники. Також до простого лінійного орнаменту відносилася «плетінка» [].

В геометричній орнаментації Харківської губернії часто зустрічався сонячний знак, інколи з крапкою в середині круга, або навколо нього, а подекуди із загнутими на кінцях променями. Часто майстрині на писанках зображували зірки. На Харківщині був розповсюджений орнамент «грецької зірки» - найбільш витончена форма зірки. Декілька спіральних ліній або кілець, які описували по колу писанку, також були популярними в другій половині ХІХ століття серед жителів губернії і мали назву «безкінечник». Цвітні кільця чи спіральні лінії малювали впоперек яйця, або, що траплялося рідше, уздовж. «Безкінечник» мав багато різних форм.

Релігійно-християнські форми малюнка були мало розповсюджені з другими видами писанкової орнаментації. Почуття релігійності в населення губернії було дуже сильним, але звичайному неписемному селянину було не під силу ввести в народне писанкарство християнську орнаментацію. Та з появою на селах освічених малярів і поширенням писемності, на писанках починають з'являтися надписи релігійного характеру і зображення Спасителя, Пресвятої Діви Марії, ангелів. Наприклад, наприкінці ХІХ століття в с. Островерхівці Харківського повіту майстриня Головчиха розписала писанку християнським орнаментом, яка мала назву «Іконостас» [].

На Харківщині також були розповсюджені й хрестові писанки. Форми хрестів на писанках були різноманітними. Частіше за все зображували звичайний чотирьохкінцевий рівносторонній грецький хрест. Латинський хрест, з подовженим нижнім кінцем, в Харківській губернії малювали дуже рідко. На виставці ХІІ археологічного з'їзду 1902 року в Харкові зображення латинського хреста було виявлено лише в одній колекції писанок із с. Балаклеї Зміївського повіту []. Інколи в губернії зустрічались писанки малярської роботи із зображенням Спасителя, Богоматері, ангелів, з надписом «Христос Воскрес!» та чаші або серця, пронизаного стрілою.

Найбільш розповсюдженим орнаментом писанок в губернії був рослинний. За своєю популярністю він не поступався геометричному. На писанках майстрині малювали цілі рослини або окремі їх частини – листки і квітки. Рослинна орнаментація часто визначала назву писанки: «рожівка», «хріновий листок», «сосна» тощо. Найкращим приміром цього виду орнаменту на межі ХІХ і ХХ століть були писанки Лебединського повіту. Завдяки колекції священика цього повіту отця Ізмаїла Дмитрова, яку він подарував досліднику М. Сумцову, можна визначити особливості розпису писанок Харківської губернії. Колекція складалася з 19 писанок розписаних відповідно до трьох основ: вишневому листу, дубовому листу і троянді. Вся різниця малюнків визначалася за такими факторами:

1) на широких чи вузьких сторонах яйця намальоване листя;

2) великий чи малий за формою листок;

3) наявність на писанці поперечної лінії – «пояска» [].

Майстрині Харківської губернії любили малювати зображення сосни, рути, барвінкового і горіхового листя, винограду та різних квітів: фіалок, гвоздик. Троянда на писанках зустрічалася частіше інших квітів. Гвоздики зустрічалися в Харківському повіті. В Лебединському повіті існував оригінальний орнамент «хріновий лист», який складався із кольорових паралельно розміщених ліній.

Зображення тварин на писанках Харківської губернії зустрічалося рідко. В тваринній орнаментації писанкарства, через малий об'єм матеріалу, мало зображували повністю всю тварину, частіше деякі її частини (лапи, роги). Найрозповсюдженішою твариною, яку зображували на писанках, була птаха. Вона мала найчастіше вигляд півника. Писанковий півень являв собою образ сонця. Багато малюнків на писанках кінця ХІХ століття мали побутовий зміст. Такими були писанки «гребінь», «граблі», «сокира», «люлька», «парасолька», «вовчі зуби», «човники», «чоботи», «круті рукава», «скрипка», «барило» [].

До кінця ХІХ століття писанкарство в Харківській губернії активно розвивалося і існувало у всіх повітах. Технологія розпису яєць знаходилася на високому рівні й була дуже різноманітною. Але уже на межі ХІХ і ХХ століть писанкарство на Харківщині починає занепадати. На початку ХХ століття звичай виготовлення писанок до Пасхи дуже ослаб, а місцями й зовсім зник. Дослідник П.Іванов у 1891 році писав М.Сумцову: «В місті Куп'янськ в останні роки писанок вже не пишуть, як було раніше, не продають; торгові сахарні і фарфорові писанки витіснили з ужитку домашні, хоча ще живі жінки, які писали писанки разом зі своїми матерями. Немає вигоди, не варто писати – ось їх відповідь на питання, чому вони не виготовляють зараз писанок». На окраїнах Харкова ще років двадцять виготовляли писанки, але потім цей звичай занепав. Жителі губернії стали задовольнятися звичайними крашанками або купованими сахарними і скляними писанками. В інших місцях писанкарством займалися небагато старих бабусь. Так, в слободі Боремлі Охтирського повіту малювали писанки маляр і одна бабуся, в с. Островерхівці Харківського повіту цим промислом займалася стара Арина Головчиха, а в Темрюці бабуся Акуліна Фаленко [].

Занепад промислу різко виявлявся в псуванні малюнку. Лінії на писанках були неправильними і нерівними, а орнамент не чітким. При розписі уже не використовували пензлика. На яйце капали прямо з палаючої воскової свічки, через що писанки Харківщини стали грубими і одноманітними. Красиві, оригінальні писанки яскравих кольорів на початку ХХ століття в Харківській губернії зустрічалися дуже рідко. Із усіх писанок губернії виділялися тільки ті, які виготовляли малярі. Вони мали складний і незвичайний малюнок, надписи і позолоту. Найчастіше на таких писанках зустрічався рослинний орнамент, який виділявся яскравістю фарб і переважанням на писанці певного кольору [].

На початку ХХ століття на території Харківської губернії кількість майстрів, що займалися писанкарством різко зменшилася, погіршилася техніка виготовлення писанок, а промисел майже повністю занепав. Лиш в деяких місцях губернії залишалися старенькі бабусі, які зберігали звичай виготовлення писанок на Великдень.