Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

1_Pred_met_i_met

.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
19.08.2019
Размер:
79.87 Кб
Скачать

4

.

Предмет і метод економічної теорії

СЛОВА

План:

1.Зміст і завдання курсу економічної теорії,

2.Економічна система та її структура.

3. Метод економічної теорії, його елементи.

4. Структура економічної теорії

5.Функції економічної теорії.

6.Основні етапи розвитку економічних вчень

7. Основні напрями сучасної економічної теорії:

-Неокласична економічна теорія.

-Монетаризм .

-Інституціоналізм.

8Розвиток економічної думки в Україні.

  1. Економіка є сферою життя суспільства, яка охоплює 1) виробництво благ, 2) обмін ними, 3) розподіл і 4) споживання їх, а також природне середовище, на яке впливають і пристосовують для своїх потреб люди.

  2. Поняття 'економіка', походить від грецького слова “oikonomia» (“oikо”- дім, господарство, “номос” – вчення, закон) (вперше використав Ксенофонт), а тому економічна наука у первісному значенні – це наука про домашнє господарство або про управління домашнім господарством.

  3. Але як наука про суть господарської діяльності економіка виникає в ХVІІ –ХVІІ ст.. – в період становлення капіталізму.

  4. У сучасному розумінні поняття 'економіка' означає :

а) народне господарство певної країни, галузі, регіону тощо;

б) сукупність економічних відносин між людьми в процесі господарської діяльності у нерозривному зв'язку з розвитком продуктивних сил;

в) наукову дисципліну, яка вивчає закони та закономірності господарської діяльності й еволюцію економічних систем.

  1. Економічна система – це сукупність усіх видів економічної діяльності та відносин між людьми у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

  2. Основними елементами економічної системи є

1) продуктивні сили

2) техніко-економічні відносини,

3) виробничі відносини, і

4) господарський механізм (регулювання економічної діяльності).

  1. Структура економічних відносин:

  • виробничі відносини (відносини власності),

  • техніко-економічні (відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва концентрації тощо) та

  • організаційно-економічні (менеджмент, маркетинг ).

  1. Види економічних систем: первіснообщинний лад, рабовласницький устрій, феодалізм, капіталізм, соціалізм; американська, японська та ін.

  2. Предметом економічної теорії є економічні відносини у нерозривному зв'язку з розвитком продуктивних сил).

  3. Економічна система розвивається за економічними законами. Існують різні типи таких законів — властиві всім, декільком, одній економічній системі і навіть окремому етапу еволюції цієї системи. Крім того, є закони, притаманні лише окремим підсистемам (продуктивним силам, економічній власності тощо). Тому економічна теорія вивчає економічні закони, які управляють розвитком економічних систем (в т.ч. закони, що управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ ), які розкривають глибинну сутність таких систем.

  4. Законвнутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між різними економічними явищами і процесами, а також між внутрішніми суперечностями цих явищ, які є рушійною силою їх розвитку.

  5. Економічні категорії. Якщо економічні закони, передусім специфічні, розкривають найглибшу (або внутрішню) сутність певної економічної системи, то менш глибока її сутність виражається у певних економічних категоріях (прибуток, зарплата,)

  6. Економічна категорія — теоретичне вираження, мислена форма економічних, передусім виробничих, відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил, економічних явищ і процесів, які реально існують.

  7. Економічна система та її закони можуть бути пізнані за допомогою певної сукупності прийомів, способів та методів дослідження.

  8. Під МЕТОДОМ ПІЗНАННЯ звичайно розуміють спосіб досягнення мети. Він є робочим інструментом, засобом пізнання предмета.

  1. Методи економічної теорії:

    • наукової абстракції,

    • метод системного аналізу, або системний підхід,

    • аналізу і синтезу,

    • поєднання кількісного і якісного аналізу,

    • математичний и статистичний методи,

    • індукції і дедукції,

    • сходження від абстрактного до конкретного,

    • метод порівнянь,

    • метод логічного та історичного підходу,

    • метод аналогії.

  2. Метод наукової абстракції як метод поглибленого пізнання дійсності заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового, неістотного і виокремлення в ньому стійкого, типового. Результатами застосування методу наукової абстракції є наукові поняття, категорії, економічні закони.

  3. Метод аналізу і синтезу. Аналіз — це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез — по­єднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле. Аналіз дає можливість вивчати окремі сторони об'єкта. Подальше поєднання їх призводить до вивчення більш глибокої сутності цілого.

  4. Розвиток економічної теорії пов'язаний зі сходженням від абстрактного до конкретного. Цей процес є рухом від простіших форм безпосереднього буття системи до її сутності, діалектичне роз­гортання сутності в багатоманітність форм її руху і зовнішнього ви­яву, генетичний процес формування економічної системи.

  5. Метод логічного та історичного підходу. Логічний метод тісно пов'язаний з історичним методом, прийнятний для розгляду більш зрілих економічних відносин. При цьому логічний аналіз не обмежується суто абстрактним викладом. Отри­мані висновки зіставляють з фактами, конкретною економічною дійсністю.

  6. Метод порівнянь використовують для визначення схожості та відмінності господарських явищ. Необхідність порівняння як загальнонаукового методу зумовлюється тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено само по собі.

  7. Індукція і дедукція. Індукція — це рух думки від одиничного до всезагального, від знання нижчого ступеня спільності до знання вищого її ступеня. Дедукція рух думки від всезагального до одиничного. Теоретичним ґрунтом для ви­никнення й існування індукції та дедукції є діалектичний зв'язок оди­ничного, особливого і всезагального.

  8. Метод аналогії означає перенесення властивості (сукупності властивостей) одного явища на інше. У певному зна­ченні аналогія є різновидом порівняння, оскільки вона спрямована на вивчення схожості та відмінності явищ.

  9. У багатьох випадках висновки за аналогією не можуть бути до­казом, але вони мають силу припущення і дають підстави для вису­нення гіпотез.

  10. Гіпотеза — це науково обґрунтоване припущення про можливі зв'язки, відносини, причини явищ.

  11. Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство).

  12. Структурно економічна теорія включає в себе

  • МАКРОЕКОНОМІКУ і

  • МІКРОЕКОНОМІКУ

  1. Макроекономіка вивчає функціонування економіки в цілому: (національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, безробіття, скільки має бути грошей в обігу країни, чому окремі країни знаходяться у кризовому стані, а інші — динамічно розвиваються.

  2. Мікроекономіка досліджує поведінку окремих суб'єктів економіки. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на виготовлення певного товару, з'ясовує, як діють фірма тощо.

  3. Економіка є об'єктом економічного вчення Те, на що спрямоване пізнання економічної науки, є її об'єк­том.

  4. Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку.

  5. Економічна наука займається вивченням економічної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів, сприяє їх оптимальному використанню, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена.

  6. Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції:

а) ТЕОРЕТИКО-ПІЗНАВАЛЬНА ФУНКЦІЯ

б) МЕТОДОЛОГІЧНА ,

в) ПРАКТИЧНА,

г)ПРОГНОСТИЧНА

  1. ТЕОРЕТИКО-ПІЗНАВАЛЬНА ФУНКЦІЯ полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій. суттєві причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний економічний рух суспільства .

  2. МЕТОДОЛОГІЧНА - є методологіч­ним фундаментом для інших економічних дисциплін

  3. ПРАКТИЧНА полягає в тому, щоб всебічно обґрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів, перекласти їхні вимоги на мову практичних заходів щодо вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б найповніше відпо­відала інтересам людини, колективів, суспільства; досягнен­ня ефективних результатів розвитку виробництва і зростання життє­вого рівня населення.

  4. ПРОГНОСТИЧНА має забезпечувати суспільству можливість в економічних діях здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів, допомагає людям за­побігати економічним втратам, пом'якшувати перебіг деяких нега­тивних процесів

  1. ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ :

  • меркантилізм (включаючи фізіократів),

  • класична політична економія,

  • марксизм.

  • маржиналізм

  1. Меркантилізм. (від італійського слова “мерканте” – торговець, купець.) Меркантилісти відображали переважно інтереси торговельної буржуазії. Вони першими поставили питання про причину багатства, ототожнюючи його з грошима, золотом, за яке все можна купити. а джерелом багатства вважали сферу обігу, яку називали предметом політичної економії. Радили розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото і вважали таку політику вершиною державної мудрості. Представником меркантилізму французький учений А. Монкретьєн (1575-1621). Це він дав тодішній економічній теорії нову назву – “політична економія” (від грецького ) “politicos”- мистецтво правити державою

  2. Наукова школа фізіократів (фізіократія у перекладі з грецької – влада природи). Фізіократи вважали, що джерелом багатства є виробництво, хоча є тільки одна галузь – сільське господарство, де багатство виникає природним шляхом і виглядає як дар природи Зростання багатства вони зв'язували з природною родючістю землі. І на цій підставі не вважали промисловість галуззю, де створюється приріст доходу. .

  3. Яскравим представником школи фізіократів школи був Ф.Кене (1694-1774).

  1. Класики політичної економії стверджували, що основним джерелом суспільного багатства є не обмін, а вся сфера матеріального виробництва. Його універсальним вираженням є не якісь певні продукти, які створюються у промисловості чи сільському господарстві, а вартість товарів. Тим самим вони започаткували теорію трудової вартості, згідно з якою людська діяльність у виробничій сфері є джерелом багатства.

  2. КЛАСИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ виступали проти політики протекціонізму, невтручання держави в економіку; за вільну конкуренцію, за панування приватної власності; державі відводили роль “нічного сторожа” – захисника приватної власності, вільної конкуренції, суб'єкта, що створює загальні умови виробництва (розвиває освіту, будує дороги тощо) Представниками класичної політичної економії були англійські економісти А.Сміт (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823)

  3. Етап розвитку економічної теорії марксизм пов'язаний з ім'ям К.Маркса(1818-1883) і Ф.Енгельса (1820-1895)

  4. Основною заслугою економічних поглядів К. Маркса було вчення про двоїстий характер праці, додаткову вартість, обґрунтування законів розвитку капіталістичного способу виробництва і насамперед основного економічного закону про відповідність розвитку продуктивних сил виробничим відносинам .

  5. Маржиналізм (граничний) – напрям політичної економії, який виник у ХІХ ст. І набув поширення у 70-ті роки . Засновники – австрійський економіст К.Менгер, англійський – У.Джевонс, швейцарський – Л. Вальрас. На думку Джевонса, сферою вивчення економіки є чиста теорія, мета якої обґрунтувати універсальність закономірностей. Тому він відмовився від поняття “політична економія” і замінив його терміном “економікс”.

  6. Основою маржиналізму є теорія граничної корисності, згідно з якою ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами праці, а ступенем насичення потреби в ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів.

  1. ОСНОВНІ НАПРЯМИ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ:

  • неокласичний напрям в тому числі монетаризм,

  • інституційно-соціальний напрям, або інституціоналізм,

  • кейнсіанський напрям,

  • марксистська сучасна теорія (неомарксизм)

  1. Неокласичний напрям сформувався у протистоянні з марксизмом ще у 70-ті роки ХІХ ст. і відстоює ідею мінімального, опосередкованого втручання держави в економіку. Зокрема, теорії трудової вартості (визначення вартості товару суспільно необхідними витратами) протиставлялася концепція “граничної корисності” (коли вартість товару визначається суб'єктивно споживачем і зумовлена корисністю граничного (останнього) екземпляра, який задовольняє найменш значущу (граничну) потребу в ньому, а отже враховує корисний ефект товарів і послуг). Англійський економіст А.Маршалл (1842-1924) і український учений М.Туган-Барановський (1865-1919) справедливо стверджували, що ці два підходи слід об'єднати

  2. Найвідоміший представник монетаризму американський економіст М. Фрідмен (народився у 1912 р.) стверджує, що державне регулювання економіки повинно обмежуватися контролем над грошовою масою, кількістю грошей в обігу

  3. Інституційно-соціальний напрям, або інституціоналізм (установа) стверджує думку, що у процесі розвитку суспільства здійснюється природний відбір інститутів, система яких утворює своєрідну культуру і визначає тип цивілізації

  4. Кейнсіанський напрям отримав назву від імені англійського економіста Дж. Кейнса (1883-1946), який стверджував, що без активного втручання держави в економіку капіталістичний лад не може існувати. Він обґрунтував необхідність державного регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції за допомогою фінансово-кредитних важелів, зокрема – збільшення державних інвестицій, зниження відсоткової ставки під час кризи тощо.

  5. ЗНАЧЕННЯ Потреба в ґрунтовних економічних знаннях в Україні загострюється. Нам доводиться постійно розв'язувати економічні задачі, що мають непересічне значення для добробуту й соціального самопочуття. Адже економічні реал змінюються калейдоскопічно, і це потребує високої інтелектуальної мобільності, адаптованості до нових умов. Запитань, які чи не щодня постають перед нами, безліч: як позначиться на економічному становищі країни, доходах громадян прийняття чи відхилення певного закону? Як ефективніше скористатися своїми майновими правами? Якій формі збережен­ня й примноження заощаджень віддати перевагу?

А такі навички набувається не одразу, формуються рока­ми, виростаючи на добротному теоретичному ґрунті. І чи не найваж­ливішим етапом у формуванні цього навику є опанування основ економічної теорії. Адже в будь-якій конкретній ситуації втілюється (чи не втілюється) логіка тих чи інших економічних законів економічної теорії для окремої людини виявляється у способі раціонального отримання та використання доходів, правильному виборі професії, в тому числі й підприємця та ін.; для суспільства таке значення полягає в обґрунтуванні наукової економічної політики на основі знання економічних законів (практична функція), а також у для проведення правильної політики, наприклад грошового обігу, цінової політики,

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]