10. Територіальний принцип чинності кримінального закону.

Полягає в тому, що усі особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підста­ві Кримінального кодексу та імпле-ментованих норм міжнарод­ного права. «Усі особи» — це грома-дяни України, іно­земні громадяни, що користуються правом особис-тої недо­торканності і дипло­матичного імунітету, а також особи без громадянства.

Поняттям «територія України» охоплюються:

1) суша, мо­ре, річки, озера та інші водойми, надра землі в межах кордо­нів України, а також повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі й над територіальними водами (тери­торіальним морем); 2) військові кораблі, приписані до портів на території України, які перебувають під прапором України у відкритому морі, у терито-ріальних водах або портах іншої держави; 3) невійськові кораблі, приписані до портів на тери­торії України, які перебувають під прапором України у від­критому морі; 4) військові повітряні судна України, приписа­ні до аеропортів на території України, які під розпізнаваль­ним зна­ком України перебувають у відкритому повітря-ному просторі, у повітряному просторі чи на аеродромі іншої дер­жави; 5) невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на території України та перебувають поза її ме­жами у відкритому повітряному просторі під розпізнавальним знаком України.

Територіальна чинність кримі-нального закону України поширю­ється і на іноземні невійськові судна, які перебува­ють у терито-ріальних водах чи портах України. Прикордонні війська України мають право знімати з судна і затримувати осіб, які вчинили злочин і підлягають кримінальній відповідальності за законодавст-вом України, передавати цих осіб органам дізнання і слідства, як­що інше не передбачено міжнарод-ними договорами України.

  Чинність закону про кримі-нальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України:

1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договора-ми, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

Вирішення питання про злочинність і караність діяння, вчиненого на території України іноземним громадянином або особою без громадянства, яка проживає в іншій державі, у певних випадках може відбуватися відпо-відно до їх націо­нального законно-давства, якщо Україна передасть відповідній договірній державі повноваження кримінального пе-ресліду­вання таких осіб (так звана передача кримінального прова­дження). Передачу кримі-нального провадження передба-чено Євро­пейською конвенцією про передачу провадження у кри­мінальних справах від 15 травня 1972 р.

Норми міжнародного права, зокрема Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р.

Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., та внутрішнього, прийня-того на основі цих конвентцій Поло­ження про дипломатичні представництва та консульські уста­нови іноземних держав в Україні від 10 червня 1993 р., нада­ють особистої недоторкан-ності та виключають з-під кримі­нальної юрисдикції України дипло-матичних представників іноземних держав та певне коло інших іноземних громадян або частково обмежують таку юрисдикцію щодо консуль­ських посадових осіб і консульських службовців, виходя-чи з принципу взаємності.

Крім КК, на території України мають чинність і загально­визнані норми міжнародного права. Гаран-туючи права і свободи людини і громадянина, ч. 4 ст. 55 Консти-туції України надає право кожному «після вико­ристання всіх націо-нальних засобів правового захисту зверта­тися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнарод­них судових установ чи до відповідних органів міжнародних органі­зацій, членом або учасником яких є Україна».