18. Елементи та ознаки складу злочину.

Склад злочину утворюють чотири обов’язкові елементи:

    об'єкт злочину;

    об'єктивна сторона злочи­ну;

    суб'єктивна сторона злочину;

    суб'єкт злочину.

Об'єкт злочину — це те, на що посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом. 

Об'єктивна сторона — це зо­внішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дія або бездіяльність), ­що заподіює чи створює загрозу за­подіяння шкоди об’єкту злочину.

Ознаки об’єктивної сторони:

- дія, тобто суспільно значима поведінка особи, яка складається з рухів, а також використання машин, механізмів, властивостей речовин (зброї) тощо;

- бездіяльність, тобто невиконання особою своїх юридичних обов’язків;

- злочинні наслідки – ті наслідки, які мають характер суспільної небезпечності у вигляді заподіяної шкоди чи знищення суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом;

- причинний зв’язок – між дією чи бездіяльністю і тими злочинними наслідками, які настали;

- місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину та знаряддя, використанні для вчинення злочину.

Суб'єкт – фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ст. 18 КК).

Ознаки суб’єкта:

а) фізична особа – тільки фізичні особи визнаються суб’єктами злочину, оскільки лише вони є кримінально відповідальними;

б) вік особи – досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповідальність:

- загальна дієздатність – з 16 років (ч. 1 ст. 22 КК),

- виключна дієздатність – з 14 років (ч. 2 ст. 22 КК),

- особлива дієздатність – з 18 років;

в) осудність – здатність особи під час учинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК);

г) спеціальні ознаки суб’єкта (спеціальний суб’єкт) – громадянство, підприємець, повнолітній та ін.

Суб'єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину, яка дає характеристику психічним процесам, а також свідомості та волі особи в момент учинення злочину:

- умисел – вчинення злочину умисно (ст. 24 КК);

- необережність – вчинення злочину з необережності (ст. 25 КК);

- мотив злочину внутрішні спонукання, котрі є усвідомленою дійсною чи гаданою потребою;

- мета злочину – ідальні зміни в оточенні субєкта, яких він намагається досягти вчиненням злочину;

- емоції – почуття та переживання суб’єкта під час учинення злочину.

Ознаки складу злочину поділяються на:

1. Обов’язкові (необхідні) – притаманні всім злочинам без винятку. До таких обов’язкових ознак складу злочину відносяться:

- суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом;

- злочинна дія (бездіяльність);

- ознаки загального суб’єкта (фізична особа, осудність, вік, з якого починається кримінальна відповідальність);

- вина (умисел або необережність).

2. Факультативні (необов’язкові) – притаманні не всім, а тільки окремому складу злочину. До таких ознак належать:

- предмет злочину;

- злочинні наслідки, причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і наслідками, що настали, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину;

- ознаки спеціального суб’єкта (службове становище, державно-правове становище тощо);

- мотив, мета та еміційний стан.

Розподіл ознак на обов’язкові та факультативні має сенс тільки на рівні загального поняття про склад злочину, а для конкретного складу злочину всі описані в законі ознаки – обов’язкові.