74. Види звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності — це здійсню-вана відповідно до кримінального та кримінально-процесального за-кону відмова держави в особі компетентних органів від притяг-нення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності.

У КК не дається поняття звільнення від кримінальної відповідальності, але ІХ Розділ Загальної частини має назву „Звільнення від кримінальної відповідальності”. Крім того, в деяких статтях Особливої частини передбачені положення про звільнення від кримінальної відповідальності.

За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується такими положеннями:

1) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин;

2) до винного не застосовується покарання;

3) особа вважається такою, що не має судимості.

Види звільнення від кримінальної відповідальності:

1) у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК);

2) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК);

3) у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК);

4) у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48);

5) у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК);

6) на підставі закону про амністію або акта помилування (ч. 1 ст. 44 КК);

7) у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);

8) спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК (ч. 2 ст. 111; ч. 2 ст. 114; ч. 3 ст. 175; ч. 4 ст. 212; ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 258; ч. 6 ст. 260; ч. 3 ст. 263; ч. 4 ст. 289; ч. 4 ст. 307; ч. 4 ст. 309; ч. 4 ст. 311; ч. 3 ст. 369).

Класифікація передбачених у КК видів звільнення від кримі-нальної відповідальності залежить від критеріїв її проведення.

Так, за характером обов’яз-ковості застосування звільнення від кримінальної відповідальності поділяються на:

- факультативні (дискреційні) – звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, у зв’язку зі зміною обстановки, у зв’язку із закінченням строків давності за особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі, а також звільнення із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

- обов’язкові (імперативні) характеризуються відсутністю в уповноваженого органу права вирішувати питання про звільнен-ня від відповідальності на власний розсуд.

Залежно від можливості зобов’язати особу, звільнену від кримінальної відповідальності, виконати певні обов’язки, поділяються на:

- умовні – звільнення у зв’язку з передачею особи не поруки (ч. 2 ст. 47 КК), звільнення із застосу-ванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);

- безумовні – не передбачають можливість скасування прийнятого рішення про звільнення від відповідальності залежно від поведінки того, відносно кого було прийняте таке рішення.

75. Види звільнення від покарання та його відбування.

Звільнення засудженого від покарання або від подальшого його відбування, заміна більш мяким, а також пом’якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом’якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватись тільки судом у випадках, передбачених КК (ч. 1 ст. 74 КК).

Відповідно до кримінального законодавства існують такі види звільнення від покарання та його відбування:

1. Звільнення від покарання без його призначення:

- у зв’язку з втратою особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст 74 КК);

- у зв’язку з давністю притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 КК);

- у зв’язку з хворобою особи (ч. 2 і ч. 3 ст 84 КК);

- неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК).

2. Звільнення від подальшого відбування покарання:

- із випробуванням (статті 75 і 104 КК);

- із випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК);

- у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (статті 80 і 106 КК);

- умовно-дострокове звільнення (статті 81 і 107 КК);

- у зв’язку з психічною хворобою (ч. 1 ст. 84 КК);

- у зв’язку з іншою (не психічною) тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК);

- вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК);

- у зв’язку із законом про амністію (ч. 2 ст. 86 КК);

- у зв’язку з декриміналізацією діяння, за яке особу засуджено (ч. 2 ст. 74 КК).

3. Заміна покарання більш мяким:

- невідбутої частини покарання (ст. 82 КК);

- вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років (ч. 4 ст. 83 КК);

- у зв’язку із законом про амністію (ч. 3 ст. 86 КК);

- на підставі акта про помилування (ст. 87 КК).

4. Пом’якшення покарання:

- на підставі закону про амністію (ч. 2 ст. 86 КК);

- якщо призначена засудженому міра покарання перевищує санкцію нового закону (ч. 3 ст. 74 КК).