5. Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.

Закон про кримінальну відпо-відальність – це письмовий право-вий акт, що має вищу юридичну силу, приймається ВРУ або всеукраїнським референ-думом і містить кримінально-правові нор-ми, які встановлюють підстави і принципи кримінальної відпові-дальності, визначають, які сус-пільно небезпечні діяння є зло-чинами і які покарання належить застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні, формулюють інші кримі-нально-правові наслідки вчинення злочину.

Кримі­нальний закон має чотири аспекти:

1. Кримінальний закон — це Кримінальний кодекс — єдиний кодифікований законодавчий акт, у якому за певною системою викла-дено кримінально-правові норми.

2. Кримінальний закон — це і окрема стаття Кри­мінального кодексу або її частина, що перед-бачає відпові­дальність за злочин певного виду.

3. Кримінальний закон — це і відповідні положен­ня міжнародних договорів, імплементовані у кримінальне законодавство Украї-ни на загальногалузевому рівні ЗУ «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р. (ратифіковані Україною міжнародні догово­ри становлять невід'ємну частину національного законодав­ства України і застосо-вуються у порядку, передбаченому для норм національного законо-давства).

4. Кримінальний закон — це нормативний акт, при­йнятий ВРУ, який містить сукупність кримі-нально-правових норм.

Значення кримінального зако-ну як системного законо­давчого акта кримінально-правового харак-теру визначається кількома аспектами.

1. Є одним із важливих засобів охо­рони життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності і без­пеки людини як найвищої соціальної цінності, суспільного ладу України, її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку від злочинних посягань і засобом бо­ротьби з ними.

2. У кримінальному праві діє презумпція щодо знання за­кону особою, яка вчиняє злочин.

3. Є певним засобом виховного та превен­тивного впливу на осіб, засуджених за вчинення зло­чину, а також на інших громадян.

6. Джерела кримінального права України.

Закон про кримінальну відповідальність є основним джерелом кримінального права.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КК законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на КУ та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Із ст.. 8 КУ випливає, що закони, у т.ч. кримінальні, повинні відповідати КУ.

Джерелами крим. права згідно зі ст. 152 Консти­туції можуть бути і рішення Конституційного Суду України про неконсти­туційність кримінальних законів чи їх окремих по­ложень (втрачають чин­ність із дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність).

Із прийняттям Закону України «Про дію міжнародних до­говорів на території України» від 10 грудня 1991 р. статусу джерела криміналь­ного права України набули укладені і на­лежним чином ратифіковані Україною міжнародні договори. Вони становлять невід'ємну частину національного законо­давства України і засто-совуються у порядку, передба-ченому для норм національного законодавства.

До числа Конвенцій, що містять норми прямої дії, на­лежать:

1.  Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.

2.  Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 р.

3.  Європейська конвенція про нагляд за умовно засудже­ними особами або умовно звільненими особами 1964 р.

4.   Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р.

5. Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.

6. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіска­цію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р.

7. Мінська конвенція про правову допомогу і правові від­носини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.