- •1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання.
- •2. Система кримінального права України.
- •3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.
- •4. Загальні та спеціальні принципи кримінального права.
- •5. Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.
- •6. Джерела кримінального права України.
- •7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.
- •8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •9. Чинність кримінального закону у просторі.
- •10. Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •11. Принцип громадянства та універсальний принцип дії кримінального закону.
- •12. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотна сила).
- •13. Поняття злочину та його ознаки.
- •14. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •15. Класифікація злочинів.
- •16. Кримінальна відпові-дальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).
- •17. Поняття складу злочину та його значення.
- •18. Елементи та ознаки складу злочину.
- •19. Види складу злочинів.
- •20. Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
- •21. Поняття об'єкта злочину та його структура.
- •22. Класифікація об'єктів злочинів.
- •23. Родовий та видовий об'єкти злочинів (поняття, значення).
- •24. Безпосередній об'єкт злочину (поняття, значення).
- •25. Предмет злочину.
- •26. Об'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •27. Матеріальні та формальні склади злочинів.
- •28. Причинний зв'язок та його кримінально-правове значення.
- •29. Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.
- •30. Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
- •31. Місце, час, ситуація вчинення злочину.
- •32. Суб'єкт злочину (поняття, ознаки).
- •33. Осудність.
- •34. Вік, по досягненню якого, особа може нести кримінальну відповідальність.
- •35. Спеціальний суб'єкт та його види.
- •36. Суб'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •37. Поняття вини та її форми.
- •38. Умисел та його види.
- •39. Необережність та її види.
- •40. Випадок ("казус") та його характеристика.
- •41. Мотив злочину та його види.
- •42. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- •43. Юридична і фактична помилки та їх значення.
- •44. Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
- •45. Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •46. Перевищення меж необхідної оборони.
- •47. Крайня необхідність.
- •48. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
- •49. Закінчений злочин.
- •50. Готування до злочину.
- •52. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та іі значення.
- •53. Співучасть у злочині (по-няття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки).
- •54. Форми співучасті.
- •55. Види співучасників.
- •56. Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.
- •57. Причетність до злочину та її форми.
- •58. Множинність злочинів (поняття, форми).
- •59. Повторність злочинів та її різновиди.
- •60. Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Розмежу-вання кваліфікації діяння за правилами сукупності та кон-куренції норм.
- •61. Суть і мета покарання.
- •62. Перелік основних і додаткових видів покарань.
- •63. Позбавлення волі (характе-ристика).
- •64. Виправні роботи, громадські роботи (характеристика, відпові-дальність від ухилення від відбування цього покарання).
- •65. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (характе-ристика).
- •66. Штраф, як міра покарання (характеристика).
- •67. Конфіскація майна (характе-ристика).
- •68. Обмеження волі (характерис-тика).
- •69. Загальні засади призначення покарання.
- •70. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів (умови, порядок, принципи і межі).
- •71. Призначення покарання за сукупністю вироків (умови, порядок, принципи і межі).
- •72. Обставини, які пом'якшують покарання.
- •73. Обставини, які обтяжують покарання.
- •74. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •75. Види звільнення від покарання та його відбування.
- •76. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •77. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •78. Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, порядок застосу-вання).
- •79. Амністія (поняття, порядок застосування).
- •80. Помилування. (поняття, порядок застосування).
- •81. Види покарання для неповнолітніх.
- •82. Судимість та її правові наслідки.
- •83. Строки погашення судимості.
- •84. Зняття судимості.
46. Перевищення меж необхідної оборони.
У процесі необхідної оборони не повинно бути перевищення її меж (ексцесу оборони).
Відповідно до ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне запо-діяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність ли-ше у випадках, спеціально пе-редбачених у статтях 118 та 124 КК.
За законом ексцес оборони можливий там, де тому, хто посягає, заподіяна тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження), котра явно не відповідала чи небезпеці посягання, чи обстановці захисту. Особа, котра захищається, повинна усвідомлювати явну невідповідність тяжкої шкоди, що заподіюється нею тому, хто посягає. Вирішальним тут виступає суб’єктивне ставлення особи, котра захищається, до завданої шкоди, перевищення меж необхідної оборони може мати місце лише за наявності умислу.
Отже, перевищення меж необхідної оборони – це умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), явно недомірної небезпечності посягання або явно невідповідної обстановці захисту.
Умови, за яких необхідна оборона неможлива:
1) під час правомірних дій, які не є суспільно небезпечними, посадових осіб (працівників міліції, судових виконавців і т.ін.);
2) під час нападу неосудного, про що знає той, хто захищається. У разі незнання особа, на яку здійснюється напад, має право захищатися за правилами крайньої необхідності;
3) при нападі тварин, які нападають самі;
4) у разі провокації необхідної оборони.
Провокацією необхідної оборо-ни називають такі дії, які вчи-няються з метою викликати на себе напад, аби потім була можливість помститися, поси-лаючись на те, що був змушений оборонятися, тобто знаходився в стані необхідної оборони.
47. Крайня необхідність.
Частина 1 ст. 39 КК устанавлює, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для відвернення небезпеки, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
У ч. 2 ст. 39 КК перевищення меж крайньої необхідності (ексцес крайньої необхідності) визна-чається як умисне заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
Таким чином, крайня необ-хідність — це вимушене заподіян-ня шкоди прав охоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо ця шкода в даній обстановці не могла бути відвернена іншими засобами і якщо заподіяна шкода рівнозначна або менш значна, ніж шкода відвернена.
Умови наявності крайньої необхідності:
1. Небезпека може загрожувати особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави.
Небезпеку, що породжує, створює стан крайньої необхідності, утворюють:
а) дії сил природи – стихійні явища – повінь, пожежа, блискавка та інші лиха;
б) фізіологічна та патологічні процеси – холод, голод, хвороба;
в) напад тварин – диких чи домашніх, які нападають самі без впливу людей;
г) дії людей – малолітніх,неосудних, якщо про це відомо тому, кому вони загрожують, а також, в деяких випадках, дії осудних осіб (як злочині так і не злочинні).
2. Загроза має бути наявною. Небезпека повинна загрожувати саме право охоронюваним інтересам.
3. Крайня необхідність здійснюється заподіянням шкоди третім особам, не винним у виникненні небезпеки. У стані крайньої необхідності шкода заподіюється право охоронюваним інтересам держави, суспільства або особі.
4. Крайня необхідність припускає лише активну поведінку суб’єкта. Подібні дії за зовнішніми своїми ознаками здатні підпадати під різні види злочинних посягань.
5. Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку може тягнути відповідальність на загальних засадах.
6. Небезпеку у даній обстановці не можна було відвернути іншими засобами, тобто без завдання шкоди.
7. Не повинно бути допущено перевищення меж крайньої необхідності, тобто умисного заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернута шкода (ч. 2 ст. 39 КК). Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності закон визначає як обставину, що пом’якшує покарання (п. 8 ч. 1 ст. 66 КК).
