39. Необережність та її види.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КК України необережність поді-ляється на злочинну самовпев-неність та злочинну недбалість.

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК).

Формула злочинної самовпев-неності – передбачає, але легковажно розраховує на відвернення.

Злочинна самовпевненість включає в себе дві ознаки: інтелектуальну, вольову.

Інтелектуальна ознака характеризується тим, що особа не передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності).

Передбачення – це уява про майбутнє, прогноз, який поєднує:

1) передбачення можливості настання злочинних наслідків;

2) передбачення конкретних ознак злочину – місця, часу, обставин, які можуть відвернути злочинні наслідки;

3) передбачення неминучості настання суспільно небезпечних наслідків виключає розрахунок на їх відвернення;

4) передбачення розвитку абстрактного причинного зв’язку. Особливості передбачення у злочинній самовпевненості полягають в тому, що воно має абстрактний характер.

За злочинної самовпевненості винний передбачає, що діяння, подібні до вчиненого ним, узагалі призводять до суспільно небезпечних наслідків, проте вчинена саме ним дія (бездіяльність) не повинна в даному конкретному випадку спричинити таких наслідків. Тому, діючи у відповідній конкретній обстановці, особа не усвідомлює реального розвитку причинного зв’язку між своєю поведінкою і наслідками, хоча й могла б це зробити. Важливо те, що такий розрахунок у суб’єкта не пустопорожній, не безпідставний. Суб’єкт враховує певні сили, обставини, умови, такі як:

1) свої фізичні сили, вміння, навички;

2) властивості машин, механізмів, приладів;

3) поведінку потерпілих.

Вольова ознака полягає у легковажному розрахунку на відвернення суспільно небез-печних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності). При цьому особа розраховує на цілком реальні обставини, котрі за своїми властивостями мають здатність відвернути настання наслідків.

Обставини, на які розраховує суб’єкт, можуть стосуватися особи і діяльності самого винного, а також стосуватися діяльності інших осіб, сил природи, впливу обстановки, за якої скоюються ті чи інші діяння, тощо. Вина особи полягає у тому, що її розрахунок виявився хибним (легковажним) і не забезпечив відвернення суспільно небез-печних наслідків.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не перед-бачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або безділь-ності), хоча повинна була і могла їх передбачати (ч. 3 ст. 25 КК).

Формула злочинної недбалості – не передбачає, хоча повинна була й могла їх передбачати.

Інтелектуальна ознака злочинної недбалості характеризується відсутністю в особи усвідомлення суспільної небезпеки вчинюваного ним діяння (дії чи бездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків.

Тому сутність вини у цьому випадку полягає не в інтелектуальній ознаці, а у вольовій ознаці, оскільки лише у зв’язку з вольовою ознакою це психічне ставлення отримує кримінально-правову оцінку.

Вольова ознака злочинної недбалості особи пов’язана з двома критеріями:

1) об’єктивними ("повинна була");

2) суб’єктивним ("могла їх передбачити").

Оскільки у законі об’єктивний і суб’єктивний критерії поєднані сполучником "і", то лише їх сукупність утворює злочинну недбалість.

Від злочинної недбалості слід відрізняти так званий випадок ("казус"), тобто невинне заподіяння шкоди.