16. Кримінальна відпові-дальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).

Кримінальна відповідальність – це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду; а також передбачених КК обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вчироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.

Кримінальна відповідальність протікає в рамках кримінально-правових відносин, проте їх часові межі є різними. Так, кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили і закінчується, за загальним правилом, моментом припинення відбування покарання.

Кримінальна відповідальність може бути реалізована в таких трьох формах.

Першою формою є засудження винного, виражене в обвину-вальному вироку суду, не пов’я-зане з призначенням йому кримі-нального покарання.

Другою формою реалізації кримінальної відповідальності є засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри покарання, від реального відбування якого вона звільняється.

Третьою, найбільш типовою формою реалізації кримінальної відповідальності є відбування призначеного винному судом покарання.

Останні дві форми реалізації кримінальної відповідальності створюють у особи судимість як правовий наслідок засудження її до певної міри покарання. Разом з тим судимість має свої межі, зазначені в статтях 89 і 90 КК, які визначають межі кримінально-правових відносин. Тому момент погашення або зняття судимості свідчить про припинення кримінально-правових відносин.

 

17. Поняття складу злочину та його значення.

Склад злочину – це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є факт учинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений КК України.

Законодавче визначення підстави кримінальної відпові-дальності надає можливість виділити такі характерні риси складу злочину.

1) Ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом, у жодному іншому законодавчому акті ознаки злочину міститися не можуть.

2) Склад злочину утворює лише певна кількість встановлених кримінальним законом суб’єктивних та об’єктивних ознак, тобто склад злочину може бути лише там і тоді, де і коли є повна сукупність ознак злочину, встановлених законом.

3) Тільки вся сукупність встановлених кримінальним законом ознак може характеризувати певне суспільно небезпечне діяння як злочин. Склад злочину – це завжди повна сукупність його ознак, не може бути неповного складу злочину. Відсутність хоча б однієї з ознак, передбачених законом, указає на відсутність злочину. В такому випадку можна говорити лише про суспільно небезпечне діяння.

Поняття злочину і поняття складу злочину тісно пов’язані між собою, але не тотожні, тому що по-різному відображають суттєві ознаки однак і тих самих явищ суспільного життя – злочинів.

У понятті злочину розкривається його соціально-політичний зміст як суспільно небезпечного діяння, що посягає на суспільні відносини, котрі охороняються кримінальним законом. Воно охоплює лише найбільш характерні і суттєві ознаки, притаманні кожному злочину, вказує на найбільш важливі соціальні і правові властивості злочину, через які останній відрізняється від інших правопорушень. Поняття злочину конкретизується в кримінальному праві у формі окремого складу злочину, що виступає своєрідною мірою злочину.

Поняття злочину відповідає на питання, що є загальним для всіх злочинів, а поняття складу злочину – чим відрізняється один злочин від іншого. При цьому поняття злочину є формою, а поняття складу злочину – змістом.

Функції складу злочину, як одного з найбільш важливих інститутів, такі: фундаментальна, процесуальна, розмежувальна, гарантійна.