5 Виконання основної частини квр

Основна частина КВР повинна включати в себе:

1. Вступ.

2. Аналіз технічного завдання.

3. Розрахункову частину (побудова, конструювання, технологія виготовлення, експлуатація та ремонт).

5.1 Вступ

Вступ не нумерують. У "Вступі" потрібно розкрити суть проблеми, для вирішення якої призначено даний прилад.

Необхідно зробити короткий опис принципу дії приладу, його конструкції та галузі, де застосовують прилад, що розробляється (зокрема, описати проблеми, які можна вирішити за допомогою приладу).

Тут повинні бути вказані позначення фізичних величин, прийняті в ПЗ, якщо вони не пояснюються в місці згадування, i, якщо позначення цих величин не визначені відповідним ДСТУ, ГОСТ, або іншими нормативними документами.

5.2 Аналіз технічного завдання

Аналіз технічного завдання – це перший підрозділ розділу „ОСНОВНА ЧАСТИНА” (1.1 Аналіз технічного завдання). Основною метою цього підрозділу є аналіз вимог ТЗ на КВР i формулювання додаткових технічних вимог, які безпосередньо з них випливають.

Правильне i достатньо детальне формулювання вимог до приладу є особливо важливим, оскільки результати всіх наступних етапів КВР є логічним наслідком виконання сформульованих вимог. Технічні вимоги визначають кінцеві результати побудови і конструювання.

Аналіз i формулювання положень даного підрозділу повинні виявити найбільш вагомі вимоги, які беруться до уваги в першу чергу і виконуються обов’язково.

5.3 Побудова радіоелектронного апарату

5.3.1 Розроблення математичної моделі, структурної, функціональної і електричної принципової схем.

Даний підрозділ основної частини складається з ряду типових пунктів, розміщених у рекомендованій послідовності:

– обгрунтування та вибір математичної моделі сигналу, даних, функції апарату;

– розробка структурної, функціональної та електричної схем.

У даних пунктах розв’язують задачі:

– синтезу функції приладу (передавальної, імпульсної вагової, і т.п.);

– синтез структури приладу (блок-схеми, функціональної схеми, схеми електричної принципової);

– структурного синтезу (розрахунок номінальних значень параметрів елементів схеми).

В залежності від особливостей виробу за погодженням з керівником КВР окремі пункти допустимо об'єднувати, виключати, або доповнювати.

5.3.2 У пункті „Синтез функції приладу” викладають основні принципи роботи приладу (системи), приводяться обгрунтування вибору чи синтез його функцій (математичного виразу функції).

5.3.3 У пункті „Синтез структури приладу” описують модель сигналу, даних, з виділенням тих частин схеми (електричних кіл), які потребують для своєї нормальної роботи спеціальних рішень по екрануванню, взаємному розміщенню і т.д. (наприклад: генератор тактових імпульсів, вхідний каскад попереднього підсилювача, коливальні кола i т.д.).

Якщо в ТЗ на КВР є схема з’єднань (наприклад, необхідно сконструювати пульт, в який входять готові вузли), то має бути дано опис проходження сигналів між цими вузлами, а також опис інших неелектричних зв’язків, якщо такі є.

5.3.4. У пункті "Структурний синтез" необхідно зробити й аналіз електричної схеми виробу. Задача структурного аналізу полягає в тому, щоб виходячи з аналізу схеми i аналізу вимог ТЗ на КВР, виділити конструктивно-вiдокремленi структурні елементи та підсистеми виробу. Структурний аналіз продовжується на етапі компонування при конструюванні.

Подiл на елементи є одним із перших кроків при структурному аналізі схеми. Елемент виступає як об’єкт, що не підлягає подальшому поділу на частини (поділ на елементи в загальному випадку є умовним). Внутрішня структура елементу не є предметом розгляду. Мають значення тільки ті властивості елементу, які визначаються параметрами (номінальними значеннями) і характеристиками. Вважають, що вони не взаємодіють один з одним.

При структурному аналізі потрібно виявити конструктивно відокремлені елементи, які можуть бути сконструйовані як окремі функціональні вузли (ФВ). В загальному випадку немає повної відповідності між процесами і ФВ в силу габаритних, надiйнiсних, механічних, технологічних та інших вимог: в одному ФВ може протікати кілька процесів.

При виділенні ФВ потрібно також врахувати характер робочих зв’язків між ними (низько частотні (НЧ), високочастотні (ВЧ), надвисокочастотні (НВЧ), електромеханічні, механічні, електромагнітні та iн.).

Якщо обгрунтування якого-небудь рішення за структурною схемою виробу приведено в інших розділах пояснювальної записки, в цьому розділі повинні бути посилання на ці підрозділи.

В підрозділі виконують розрахунок заданих або обраних функціональних вузлів.

Детальніше про цей розділ КВР можна прочитати у методичних вказівках до курсового проектування з дисципліни "Побудова та застосування біомедичної електронної апаратури та систем".

5.4 Конструювання радіоелектронного апарату

5.4.1 Даний підрозділ основної частини складається з ряду типових пунктів, що розміщуються в такій послідовності:

а) вибір елементної бази;

б) розрахунки параметрів елементів електричної схеми;

в) розробка компонування виробу та вибір її конструктивних елементів;

г) ергономічні i антропометричні аргументації конструкції апарату;

д) забезпечення механічної міцності конструкції апарату;

е) забезпечення теплового режиму апарату;

є) конструктивні рішення електромагнітної сумісності;

ж) розрахунок надійності апарату.

В загальному випадку розробка конструкції виробу повинна передбачати такі пункти:

1) компонування виробу з вказанням габаритних i установочних розмірів;

2) вказання розміщення вхідних i вихідних з’єднань, органів оперативного i неоперативного регулювання, органів ввімкнення, сигналізації, пристрою заземлення;

3) опис конструктивних рішень по захисту від дії зовнішнього середовища (вологість, підвищена температура, холод, опади, пил, вібрації, удари i т.д.);

4) опис пристосувань i пристроїв, що забезпечують оператору комфортні умови праці з виробом.

5.4.2. У пункті "Вибір елементної бази" рекомендується вирішувати такі задачі:

- спiвставити рівні допустимих експлуатаційних впливів на вироби електронної техніки (ВЕТ – резистори, конденсатори, дроселі, напівпровідникові прилади, інтегральні мікросхеми тощо), що визначаються технічними умовами на них, з рівнями експлуатаційних впливів на виріб, які встановлюються ТЗ на КВР;

- виділити ВЕТ, які для збереження їх довговічності та працездатності в даному виробі вимагають спеціальних заходів щодо забезпечення теплового режиму, спеціального кріплення, стійкішого лакофарбового покриття чи інших методів вологозахисту, інших заходів;

- виявити ВЕТ i вузли, які при впливі на них вібрацій можуть значно змінювати свої параметри чи сприяти зміні параметрів інших ВЕТ i вузлів, а також кіл;

- розробити рекомендації щодо конструктивних методів боротьби з цими явищами;

- розробити (за необхідністю) пропозиції щодо коректування переліку елементів електричної принципової схеми з врахуванням старіння i потрібних вимог з стійкості та експлуатаційних впливів.

5.4.3 У пункті „Розрахунки параметрів елементів електричної схеми” проводять розрахунки елементів схеми, вказаних керівником, або тих, будуть використані в схемі в результаті оновлення старої елементної бази.

5.4.4 У пункт "Розробка компонування виробу", виходячи з вимог ТЗ i рекомендацій, розроблених в попередніх підрозділах, а також виходячи з вимог технологічності та уніфікації, повинна бути розроблена композиція виробу, яка забезпечує гармонійну цілісність його форми.

Кожне композиційне рішення повинно бути обгрунтоване і показане на ескізах композиції. В ескізах допускається не показувати прийнятих рішень з колористичної i тональної єдності.

Повинен бути викладений процес компонування i детального конструювання виробу. Розробка конструкції виробу повинна базуватися на композиції виробу, на ТЗ i рекомендаціях розроблених при конструкторському аналізі електричної схеми виробу.

У зв’язку з труднощами розв’язування задачі оптимізації функцій багатьох змінних конструктор шукає оптимальний варіант шляхом послідовного пошуку оптимальних рішень за окремими вимогами ТЗ.

В будь-якому випадку конструювання повинно починатися з ескізного компонування виробу. При цьому повинно бути проведено оцінку об’ємів функціональних пристроїв i виробів у цілому за об’ємами ВЕТ i вузлів з врахуванням коефіцієнта заповнення. Коефіцієнт заповнення об'ємів повинен враховувати умови по зміцненню конструкції і умов теплової комфортності елементів.

Повинні бути визначені тепловидільні i теплочутливі елементи, розроблено рекомендації з їх взаємного розміщення. Вимагається також виявити важкі ВЕТ i вузли, що потребують додаткового механічного кріплення при монтажі, розробити вимоги до їх розміщення i закріплення, виходячи з норм механічної міцності виробу.

Якщо на передній панелі виробу розміщено багато органів керування, то габаритні розміри панелі визначаються мінімально допустимою її площею, яка розраховується, виходячи з кількості органів управління, конструкції, а також з композиційних i ергономічних вимог.

Для ескізного компонування попередньо повинно бути визначено оптимальний спосіб охолодження виробу.

Виходячи з геометричних параметрів конструкції каркасу виробу, його міцності i вібростійкості, з простору, необхідного для радіомонтажу, а також з виробничих обмежень (габарити друкованих плат, вимоги уніфікації i т. д.), студент повинен уточнити наступні основні характеристики компонування функціональних пристроїв:

- габарити;

- посадочні розміри;

- спосіб стикування ФВ з виробом в цілому;

- способи виконання екранування i заземлення;

- вимоги уніфікації;

- специфічні вимоги.

5.4.5 Пункт "Ергономічні обгрунтування" містить (за необхідності):

- обгрунтування компонування індикаторних пристроїв i органів керування;

- обгрунтування форми виробу;

- обгрунтування індикаторних пристроїв;

- обгрунтування розміщення i конструкції органів керування;

- вибір i обгрунтування способів виконання написів, умовних позначень;

- антропометричні обгрунтування.

Критерієм в згаданих обгрунтуваннях повинні бути відповідні вимоги технічного завдання на комплексну випускну роботу і загальноприйняті ергономічні норми. При компонування індикаторних пристроїв i органів керування необхідно виходити з принципу функціональної організації, оптимального розміщення, послідовності i частоти використання.

5.4.6 У пункті "Розрахунок механічної міцності конструкції виробу" повинно бути проведено:

- обгрунтування розміщення ФВ i найбільш важких вузлів (трансформаторів, дроселів i т.д.), виходячи з оптимального розміщення центру маси виробу;

- обгрунтування міцності конструкції каркасу, міцності з’єднань окремих деталей каркасу, міцності кожуха;

Обгрунтування повинні бути підтверджені відповідними розрахунками;

- обгрунтування міцності окремих вузлів деталей, що зазнають великих механічних навантажень на зріз;

- обгрунтування вибраних матеріалів несучих елементів конструкції і зведення їх у таблицю;

- вибір амортизаторів на основі розрахунку виробу на вібростійкість i вiбромiцнiсть;

- розрахунок власних частот механічних резонансів.

Об'єм розрахунків, на основі яких робиться обгрунтування механічної міцності розроблюваного виробу, повинен визначатися керівником КВР.

5.4.7 Одним із важливих етапів розробки радіоелектронної апаратури є розрахунок теплового режиму приладу в цілому і окремих теплонавантажених елементів.

У пункті "Розрахунок теплового режиму виробу" повинно бути наведено:

- обгрунтування розміщення функціональних вузлів і найбільш теплонавантажених елементів;

- обгрунтування вибраної елементної бази з точки зору теплового режиму.

Обгрунтування повинно бути підтверджено відповідними розрахунками, за результатами яких повинні бути уточнені компонувальні розміри, спосіб охолодження i ще раз перевірена правильність вибору ВЕТ. Питання про відсутність теплового розрахунку узгоджується з керівником КВР.

5.4.8 У пункті "Розрахунок електромагнітної сумісності" можна відмітити такі задачі:

- розгляд причин виникнення, дії і методів зменшення непередбачуваних електромагнітних завад (ЕМЗ) різноманітного походження;

- визначення сприйняття до ЕМЗ апаратури на любому її структурному рівні;

- прогнозування електромагнітної сумісності (ЕМС) та електромагнітних завад (ЕМЗ);

- розробка ефективних мір захисту радіоелектронних засобів від ЕМЗ.

5.4.9 У пункті "Розрахунок надійності схеми" рекомендується розглядати такі основні питання:

- обгрунтування електричної міцності електричних з’єднань, вибір способів з’єднання, обгрунтування вибраних типів роз’ємiв у випадку роз’ємних з’єднань;

- вибору способу забезпечення надійності електричних контактів при впливі вібраційних навантажень, а також при старінні друкованих плат;

- орієнтовної перевірки коефіцієнтів електричного навантаження характерних ВЕТ (потужні транзистори, діоди i т. д.) за заданими напругами живлення схеми з метою забезпечення їх теплового режиму та розробки заходів по забезпеченню заданої надійності;

- складання структурної схеми надійності i розрахунок за нею надійності окремих частин виробу (ФВ, міжблокового монтажу і ВЕТ, які не входять в ФВ) та надійності виробу в цілому;

- аналізу (за результатами розрахунків надійності) оптимальності вибраного варіанту структурної схеми виробу, за необхідністю дати пропозиції щодо зміни структурної схеми і показати, що ці зміни приводять до більш оптимальної, з точки зору надійності, структурної схеми виробу;

- вибору (за розрахунками параметрів надійності) переважаючих конструктивних способів включення ФВ у виріб (електричні, механічні з’єднання), враховуючи встановлені технічним завданням вимоги до експлуатації та ремонтопридатності;

- виділення ВЕТ, що вимагають легкого доступу в процесі виробництва, наприклад, пiдстроювальнi елементи, і в процесі експлуатації за призначенням приладу, електричної принципової схеми i за вимогами технічного завдання визначити, які з них є оперативними, зробити відповідні рекомендації для компонування виробу;

- вибору способів забезпечення працездатності виробу при впливі кліматичних i агресивних факторів; використання гальванічних лакофарбових покриттів повинно бути приведено в таблиці.

- вибору i обгрунтування конструктивних рішень щодо забезпечення вимог ремонтопридатності пристрою, викладених в технічному завданні на КВР.

5.5 Технологія виготовлення радіоелектронного апарату

5.5.1 Розрахунок конструкції приладу на технологічність.

Провести (описово) аналіз конструкції приладу та друкованого вузла на технологічність. Зробити висновки про можливість використання тих чи інших технологій при їх виготовленні. Проаналізувати використану елементну базу, з точки зору технологічності встановлення та паяння ВЕТ.

Провести кількісну оцінку конструкції на технологічність у відповідності з загальними правилами, які встановлюються ГОСТ 14.201. Кількісно технологічність конструкції виробу оцінюють за допомогою системи показників, куди входять:

- базові (вихідні) значення показників технологічності, які є граничними нормативами технологічності, обов’язковими для виконання при розробці виробу;

- значення показників технологічності, досягнуті при розробці виробу;

- показники рівня технологічності конструкції виробу, що розробляється.

5.5.2 Розрахунок типу виробництва.

На основі вихідних даних завдання визначити тип виробництва і для серійного виробництва розрахувати кількість виробів в партії.

5.5.3 Спроектувати технологічний процес. Види технологічних процесів, які рекомендуються для розробки в комплексній випускній роботі:

1. Складання та монтаж вузла на друкованій платі.

2. Складання та монтаж вузлів та блоків з об’ємним монтажем.

3. Механічне складання вузла або апарату в цілому.

4. Електромонтаж вузла або апарату в цілому.

5. Механічне складання функціональних конструктивно закінчених вузлів (лінія затримки, перемикачі, гальванометри тощо)

6. Контроль і наладка функціонування апаратури чи окремих вузлів.

5.5.4 Проектування технологічних процесів проводиться в такій послідовності:

- вибрати варіанти технологічного процесу;

- провести укрупнений техніко-економічний розрахунок для співставлення варіантів технологічних маршрутів і вибрати оптимальний для умов, заданих в ТЗ.

Варіанти технологічного процесу можуть відрізнятись вибраним обладнанням з різними функціональними можливостями, продуктивністю та ступенем автоматизації тощо.

На основі вибраного технологічного маршруту скласти варіант технологічного процесу з врахуванням всіх необхідних додаткових опрацій.

5.5.5 Вибрати обладнання на кожну операцію та обгрунтувати його вибір – описати його функціональні можливості та навести паспортні дані. Вибрати пристосування, інструмент, що використовуються при здійсненні технологічного процесу і описати їхні технічні характеристики.

5.5.6 Нормування технологічного процесу.

Провести нормування технологічного процесу, тобто визначити Т_шт на кожну операцію.

В пояснювальній записці зробити повний розрахунок норми часу для однієї операції технологічного процесу. Для всіх інших операцій результати розрахунку норм часу за елементами і в цілому звести в таблицю.

5.5.7 З метою синхронізації операцій провести, де необхідно, коректування технологічного процесу, використавши інше (більш або менш продуктивне) обладнання, об’єднання або розділення операцій.

5.5.8 Розрахувати потрібну кількість обладнання для кожної операції технологічного процесу і обчислити коефіцієнти його завантаження за основним та штучним часом. Побудувати графіки завантаження обладнання. Графіки можна винести в графічну частину, на лист із структурною схемою ТП.

5.5.9 Встановити розряди роботи на кожну операцію.

5.5.10 Оформити розроблений технологічний процес на бланках встановлених ГОСТ 3.1118 та ГОСТ 3.1105 (маршрутні та ескізні карти).

5.6 Експлуатація та ремонт радіоелектронного апарату

Цей підрозділ також включає текстову, графічну частини та розрахунки. Методика його виконання подається в окремих методичних вказівках до виконання курсової роботи з дисципліни "Експлуатація та ремонт БТАС"

Текстові частини: інструкція з експлуатації (ІЕ), технічний опис (ТО), формуляр, паспорт.

У цьому розділі наводяться текстові та інші документи з метрологічного забезпечення, експлуатації та ремонту (методики та програми повірки).

Розрахункова частина – розрахунок необхідних матеріалів та елементів.

Графічна частина – графік повірок, регламетних робіт, тощо.

Ці підрозділи використовуються також при виконанні розділів з економіки та охорони праці.

6 ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

Визначення економічної ефективності (доцільності) впровадження розробок проводиться за методичними вказівками кафедри економіки виробничої діяльності.

7 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Розділ безпека життєдіяльності виконується з використанням методичних розробок відповідної профілюючої кафедри.

8 КОМП’ЮТЕРНІ РОЗРАХУНКИ

У цьому розділі студент повинен коротко описати, яке комп’ютерне забезпечення і для чого було використано при виконанні КВР.

9 ВИСНОВКИ

Розділ повинен включати заключні висновки про ступінь відповідності результатів КВР вимогам технічного завдання та технічної пропозиції та основні технічні рішення, прийняті в процесі проектування.

10 ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КОМПЛЕКСНОЇ ВИПУСКНОЇ РОБОТИ

10.1 До захисту комплексної випускної роботи допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану i програми та своєчасно представили роботу i всі необхідні матеріали.

10.2 Захист комплексних випускних робіт проводиться на відкритих засіданнях комісії у відповідності з встановленим графіком.

10.3 Захист КВР проходить в такій послідовності:

- доповідь студента про основні результати виконаної ним роботи;

- відповіді студента на питання членів комісії i присутніх.

10.4 Для доповіді про результати виконаної роботи студенту відводять не більше 15 хвилин. Доповідь повинна складатися з трьох частин (вступна частина, основна частина, висновки).

10.5 У вступній частині доповіді необхідно відмітити актуальність теми, дати загальний аналіз стану проблеми, сформулювати основні задачі, з розв’язуванням яких пов'язане виконання роботи в цілому.

10.6 В основній частині доповіді необхідно охарактеризувати всі етапи життєвого циклу радіоелектронного апарату (системи, вузла). Основну частину доповіді слід супроводжувати посиланням на графічні матеріали, при цьому не повинно бути детального словесного опису приведених графічних матеріалів.

10.7 У висновках необхідно чітко сформулювати основні результати КВР.

10.8 Відповіді на запитання повинні бути короткі, за суттю i не виходити за межі поставленого запитання.

10.9 Результати захисту КВР визначаються оцінками "відмінно", "добре", "задовільно" i "незадовільно".

При визначенні оцінки КВР приймається до уваги рівень теоретичної, практичної i наукової підготовки студента.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Довідники

1. Аналоговые и цифровые интегральные микросхемы: Справочное пособие / Под ред. С.В.Якубовского. -М.: Радио и связь,1985.-432 с.

2. Артемьев Б.Г., Голубев С.М. Справочное пособие для работников метрологических служб: В 2 кн. -М.: Изд-во стандартов, 1986. -Кн.1. -с.1-352; Кн.2. -с.353-554.

3. Гжиров Р.И. Краткий справочник конструктора. -Л.: Машиностроение, 1983. -464 с.

4. Горобец А.И. и др. Справочник по конструированию радиоелектронной аппаратуры (печатные узлы). -К.: Техника, 1985. 312 с.

5. Графическое изображение электрорадиосхем: Справочник / С.Т.Усатенко, Т.К.Каченюк, М.В.Терехова. -К.: Техника, 1986. 120с.

6. Изменения в электронике: Справочник / В.А.Кузнецов, В.В.Долгов, В.М.Коневский и др. Под ред. В.А.Кузнецова. -М.: Энергоатомиздат, 1987. -512с.

7. Интегральные микросхемы: Справочник / Б.В.Тарабрин, Л.Ф.Лунин, Ю.Н.Смирнов и др. Под ред. Б.В.Тарабрина. -М.: Радио и связь, 1983. -528с.

8. Кичкин И.И., Скорняков Є.П. Патентные исследования при курсовом и дипломном проектировании в высших учебных заведениях: Учебное пособие. -М: Вестник., 1989. -312с.

9. Лавриненко В.Ю. Справочник по полупроводниковым приборам. -К.: Техника, 1984. -424 с.

10. Мевис А.Ф., Несвижский В.В., Фефер А.И. Допуски и посадки деталей радилелектронной аппаратуры: Справочник / Под ред. О.А. Луппова. -М.: Радио и связь, 1984. -152с.

11. Методы вычисления на ЭВМ: Справочное пособие / В.В.Иванов. -К.: Наук.думка, 1986. -154с.

12. Общетехнический справочник / Под ред. Е.А.Скороходова. -М.: Машиностроение, 1982. -415с.

13. Полупроводниковые приемно-усилительные устройства: Справочник радиолюбителя / Р.Н.Терещук, К.Н.Терещук, С.А.Седов. -К.: Наук.думка, 1988. -800с.

14. Системы автоматизированного проектирования в радиоелектронике: Справочник / Е.В.Авдеев, А.Т.Еремин, М.И.Песков. Под ред.И.П.Норенкова. -М.:Радио и связь,1986. -368с.

15. Справочник конструктора РЕА: Общие принципы конструирования / Под ред.Р.Г.Варламова. -М.: Сов.радио, 1980. -480с.

16. Справочник по микропроцессорным устройствам / А.А.Молчанова, В.И.Корнейчук, В.И.Тарасенко, Д.А.Россошинский. -К.: Техника, 1987. -289с.

17. Справочник по теории вероятностей и математической статистике / Под ред. В.С.Королюка. -К.: Наук.думка. 1987. -582с.

18. Справочник по устройствам цифровой обработки информации / Под ред. В.Н.Яковлева. -К.: Техника, 1988. -440с.

19. Ткачук Р.А., Ільницька О.М. Методичні вказівки і завдання до практичних занять з дисципліни „Основи виробництва ЕА”. – Тернопіль, 2001. – 48с.

20. Хвощ С.Т. и др. Микропроцесоры и микроЭВМ в системах автоматического управления: Справочник / С.Т.Хвощ, Н.Н.Варланский, Е.А.Попов. Под общ. ред. С.Т.Хвоща. -Л.: Машиностроение, 1989. -640с.

21. Цифровая обработка сигналов: Справочник / Л.М.Гольденберг, Б.Д.Матюшин, М.Н.Поляк. -М.: Радио и связь, 1985. -312с.

22. Дональд Р.Ж.Уайт. Электромагнитная совместимость радиоэлектронных средств м непреднамеренные помехи - Вып. 1. "Общие вопросы ЭМС. Межсистемные помехи./ Сокр. перевод с англ. под общ. ред. А.И.Сапгира.- М.: Сов.радио, 1977.

Примітка: Теоретичну літературу використовувати, виходячи з відповідних рекомендацій з навчальних дисциплін.