Місце марксистської концепції політики в сучасній політичній науці План

1. Адам Сміт, Давид Ріккардо, Прудон – попередники марксизму.

2. Економічний і політичний аспекти марксизму.

3. Ф. Лассаль, Е. Берштейн, К. Каутський.

4. Ленін як продовжувач політичної думки Маркса.

1. Англійський філософ і вчений Адам Сміт був одним із засновників політекономії. Слово «економіка» в перекладі з грецької мови означає «управління господарством», а «політика» – мистецтво управління державою. Таким чином, політекономія – це наука про господарство країни в цілому, про основні економічні закони, згідно яким в суспільстві здійснюється господарська діяльність людини. Як наука політекономія склалася в 18-ом столітті, коли відбувся швидкий розвиток торгівлі і виробництва товарів.

Багато філософів замислювалися над питанням, чому одні держави багаті, а інші бідні. Одразу було видно, що в багатих країнах багато грошей. А гроші з’являються тоді, коли держава продає багато своїх товарів в інші країни. Адже, якщо товари продаються усередині країни, то гроші просто переходять з рук в руки, а кількість їх в країні не збільшується. А ось коли товар йде за кордон, до країни поступають гроші – і в цілому в країні їх стає більше. Отже, щоб зробити свою країну багатою, потрібно якомога більше продати товарів в інші країни і заборонити ввозити чужі товари, щоб свої гроші не йшли з країни.

Учених, які дотримувалися таких поглядів, називали меркантилістами, від італійського слова «мерканти» – торговець. Меркантилісти вважали, що влада повинна втручатися в господарювання і регулювати торгівлю, заохочувати продаж товарів в інші країни і примушувати жителів користуватися тільки тими товарами, які вироблені в своїй країні.

У ті часи правителі держав часто намагалися виправити економічний стан такими законами і розпорядженнями. Наприклад, в Англії королева Єлизавета запровадила обов’язковий для всіх піст на м’ясо двічі на тиждень. Вона хотіла, щоб продукція англійських риболовів мала великий попит на ринку. Вона видала наказ про те, що мертвих можна ховати тільки в шерстяному одязі – це, на її думку, сприяло кращому продажу шерстяних тканин.

Не всі розділяли погляди меркантилістів. Інші вчені доводили, що багатство країни залежить не від ввезення і вивозу товарів, а від положення селян. Вони звертали увагу на те, що в результаті торгівлі не створюється нових товарів, відбувається тільки обмін того, що вже створено. Основою багатства, на їх думку, була праця землеробів, оскільки саме селяни беруть у природи продукти, переробивши і продавши які можна одержати гроші. Таких вчених називали фізиократами. У перекладі з грецького «фізио» – природа, а «кратос» – влада. Одним із відомих фізиократів був придворний лікар короля Людовика 15 – Кене. Вчення фізиократів він сформулював однією фразою: «Бідні селяни – бідне королівство. Бідне королівство – бідний король. Багаті селяни – багате королівство, багатий король».

Меркантилісти і фізиократи тільки підійшли до відкриття економічних законів, але не змогли відкрити їх. Зробив це Адам Сміт в книзі «Дослідження про природу і причини багатства народів». У ній Адам Сміт проаналізував всі існуючі до нього економічні теорії, детально описав господарство в країнах Європи з часів падіння Римської імперії до 18-го століття і обґрунтував основні закони економічної діяльності людей.

Адам Сміт дійшов висновку, що основою багатства є праця. Коли людина працює стільки, що цього їй вистачає лише на забезпечення необхідним, багатства немає. Але поступово люди дійшли розподілу праці. Вони стали виготовляти не все, що їм потрібне, а те, що вони краще вміли робити. Розподіл праці привів до виникнення обміну – ринку. Для обміну на ринку були потрібні гроші. Але гроші не є саме багатство, як думали до Адама Сміта. За допомогою грошей вимірюється кількість праці, вкладеної в товар, тобто визначається його цінність – ціна. Гроші показують, скільки праці витрачено на виробництво товару, а справжнім мірилом його цінності є праця. Крім того, у вартість товару входить і вартість землі, як умови для здійснення праці.

Ще до Адама Сміта англійський економіст Петті сказав знамениту фразу: «Праця є батько багатства, земля – мати його».

Адам Сміт науково довів і розвинув цю думку. Його книга «Дослідження про природу і причини багатства народу» заклала фундамент політекономії. Один з істориків того часу писав, що відкриття Адама Сміта у сфері економіки можна порівняти з відкриттями Ньютона у фізиці.

Давид Ріккардо народився в сім’ї багатого європейського банкіра, вихідця з Голландії, що влаштувався в Лондоні. Давид з дитинства прагнув до знань і мріяв про заняття наукою. Але батько не дав йому майже ніякої освіти. У п’ятнадцять років хлопець вже працював в банкірській конторі батька. Через декілька років він закохався в дівчину – християнку і одружувався на ній проти волі батьків, а згодом і сам хрестився. Батько не пробачив йому зради віри, а Давиду довелося покинути рідний дім.

Маючи вже невеликий капітал, він зайнявся перепродажем житла і торгівлею хлібом. До двадцяти п’яти років річний прибуток Ріккардо склав декілька мільйонів, він став однією з найвпливовіших людей в лондонському світі, його навіть обрали членом англійського парламенту. Розбагатівши, Ріккардо повернувся до мрії свого дитинства – узявся за науки. Він почав вивчати хімію і мінералогію. Випадково йому потрапила до рук книга Адама Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів». Вона шокувала його. Ріккардо зрозумів, що не тільки природа, але й економіка розвивається за законами, і вирішив все своє життя присвятити вивченню економіки. Добре знання практики торгівлі і обігу грошей дозволило йому відкрити нові закони політекономії. Він першим проаналізував складові частини вартості товару і довів, що вартість товару складається не тільки з вартості праці, землі і сировини, але й з вартості знарядь праці, які вживаються під час роботи, і капіталу, витраченого підприємцем, а також заробітної платні.

Крім того, Ріккардо помітив, що закони, виведені Адамом Смітом, можна застосовувати тільки при виробництві таких товарів, кількість яких можна відносно легко помножити за допомогою праці працівників середніх здібностей і навиків. Але існують інші товари, кількість яких не може бути збільшена, оскільки для їх виготовлення потрібні або унікальні навики, або талант майстра, або особлива, недоступна іншим сировина. Це, наприклад, картини, створені геніальними художниками, або вино рідкісних сортів з виноградників, що ростуть в особливих неповторних кліматичних і ґрунтових умовах. Вартість таких товарів залежить не тільки від прямих витрат праці, а в більшій мірі, від попиту на ці товари.

Ріккардо вперше визначив і поняття природної та ринкової ціни праці. Природна ціна праці дорівнює вартості засобів, необхідних для життя працівника та його сім’ї. Ринкова ціна праці залежить від попиту на цю працю. Вона іноді перевищує природну, і тоді люди, що займаються цією працею, добре заробляють. А коли попиту немає, ринкова ціна праці опускається нижче за природну і працівник не може прогодувати себе і свою сім’ю.

Роботи Давида Ріккардо продовжили те, що розпочав Адам Сміт. Їх обох по праву можна назвати батьками політекономії. І Сміт, і Ріккардо багато зробили для визначення загальних законів розвитку суспільства та економіки. Суспільні та економічні закони відрізняються від законів, згідно яких існує природа.