2. Соціально-організаційні та правові основи охорони природи

Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації. Соціально-правові важелі охорони природи досить різноманітні. Вони включають в себе:

а) введення екологічних норм та стандартів, що обов’язкові як для підприємств, так і для окремих осіб;

б) проведення обов’язкових екологічних експертиз;

в) створення юридичних можливостей для кооперування підприємств з метою виконання екологічних програм на взаємодоговірній основі;

г) розповсюдження безвідходних і чистих технологій через систему виставок та ярмарків;

д) адміністративні обмеження на види робіт та технологій, що шкодять природному середовищу.

Важливим елементом концепції екологічної безпеки є її правові забезпечення та зокрема визначення поняття екологічного злочину. У міжнародному праві під екологічним злочином розуміють соціально небезпечні дії, спрямовані на зниження життя чи середовища. За такі злочини передбачені жорсткі санкції, іноді навіть до ув’язнення на все життя.

Правовий метод охорони довкілля України, і не тільки її, а й будь-якої країни світу, ґрунтується на здатності права визначати міру можливого, міру належного та міру відповідальності поведінки людей, підприємств або держав. Норми екологічного права є обов’язковими, якщо вони формально встановлені і закріплені законом і підкріплюються методами державного примусу.

Право в сфері довкілля зародилося ще у сивій давнині. У нашому регіоні прийняття перших таких законів пов’язано з ім’ям Ярослава Мудрого, у часи Київської Русі. Наприкінці ХІ та початку ХІІ століть в “Руську Правду” була включена стаття про покарання штрафом за розорення бджолиних вуликів. У 1640 році був прийнятий перший закон про охорону якості міського середовища. У Росії вже в ХVІІ столітті діяло біля 20 законів, спрямованих на охорону природних об’єктів.

Зараз природоохоронне законодавство є практично в усіх країнах світу.

У міжнародному екологічному праві провідне місце займає принцип запобігання, відповідно якому основною метою цивільних дій є попередження порушень природного середовища, а не ліквідація наслідків таких порушень. Екологічне право потрібно оцінювати все ще як малорозроблене.

Література

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995.

2. Бурдіян Б.Г., Дерев’янко В.О., Кривульченко А.І. Навколишнє середовище та його охорона. – К.: Вища школа, 1993.

3. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998.

4. Реймерс Н.Ф. Природопользование. – М.: “Мысль”, 1990.

5. Яцик А.В. Водне господарство України. – К.: “Генеза”, 2000.