3.Рекомендована література:

1. Бромлей Ю. Нариси теорії етносу. – М., 1988.

2. Варзар І. Політична етнологія як наука. – К., 1994.

3. Гримич М. Основні напрями вивчення гендерних проблем традиційного українського суспільства. //Вісник Київського національного університету ім.. Т.Г. Шевченка. Історія. – Випуск 45. – К., 1999. – С. 4-10.

4. Гримич М. До питання про статус жінки в традиційному українському суспільстві. //Етнічна історія народів Європи. – Випуск 7. – К., 2000. – С. 16-22.

5. Гумилёв Л. Конец и вновь начало. – М., 1997.

6. Гумилёв Л. Этногенез и биосфера Земли. – М., 1993.

7. Дашкевич Я. Українське відродження і національні меншості. //Україна в сучасному світі. – К., 1990.

8. Дворнік Ф. Слов’яни в європейській історії та цивілізації. – К., 2000.

9. Дзюба І. Сучасне суспільне і церковне становище в Україні. //Починаймо з поваги до себе. – К.: Просвіта, 2002. – С. 6-23.

10. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. – К.: Либідь, 2001.

11. Енциклопедія української діаспори. – В 7-и т. – К., 1995. – Т. 4 (код бібліотеки КДПУ – 92 Е68).

12. Етнографія України: Навчальний посібник. /За ред. С. Макарчука. – Львів: Світ, 1994.

13. Етнос і соціум. – К.: Наукова думка, 1993.

14. Залізняк Л. Від склавинів до української нації. – К., 1997.

15. Ідзьо В. Українська діаспора в Росії. – Львів, 2002.

16. Історична наука: Термінологічний і понятійний довідник. – К.: Вища школа, 2002.

17. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К.: Либідь, 1999.

18. Кафарський В., Савчук Б. Етнологія. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

19. Крысько В. Этническая психология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Академия, 2004.

20. Кульчицький О. Український персоналізм. – Париж: УВУ, 1985 (код бібліотеки ім. Д.Чижевського – РІФ 7.231 К 90).

21. Кульчицький О. Світовідчування українця. //Українська душа. – К., 1992 (код бібліотеки КДПУ – 63.5 (2ук) К 45).

22. Леви-Стросс К. Первобытное мышление. – М., 1994.

23. Лурье С.В. Историческая этнология: Учебное пособие для вузов. – М., 1998 (код бібліотеки КДПУ – 63.5(2) Л 86).

24. Мицик Ю. Десять святих Києво-Могилянської Академії. – К., 2002.

25. Налчяджян А. Этнопсихология. – СПб.: Питер, 2004.

26. Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. – К., 1998.

27. Нельга О. Теорія етносу: Курс лекцій. – К.: Тандем, 1997.

28. Павленко Ю. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. – К.: Либідь, 2000.

29. Павленко Ю. Передісторія давніх русів у світовому контексті. – К., 1994.

30. Павлов С. Географія релігій. – К., 1999.

31. Першіц А, Монгайт О, Алєксеєв В. Історія первісного суспільства. – К., 1980.

32. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їх мов. – К.: Академія, 2001.

33. Пінчук О., Червяк П. Нариси з етно- та соціолінгвістики. – К.: Просвіта, 2005.

34. Пономарьов А. Розвиток сім’ї і шлюбно-сімейних взаємин в Україні. – К.: Наукова думка, 1989.

35. Пономарьов А. Українська етнографія: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1994.

36. Пономарьов А. Етнічність і етнічна історія України: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996.

37. Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1999.

38. Пріцак О. Чому катедри українознавства в Гарварді? – Нью-Йорк, 1973 (код бібліотеки КДПУ – 63.5 /4Укр/ П77).

39. Рафальський О. Національні меншини України в ХХ ст. – К., 2000.

40. Регіональні версії української національної ідеї: спільне і відмінне. Збірник статей. – К.: Світогляд, 2005.

41. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів., 1994.

42. Савчук Б. Українська етнологія. – Івано-Франківськ: Лілея, 2004.

43. Тиводар М. Етнологія. – К., 2004.

44. Феномен нації: основи життєдіяльності. – К.: Знання, 1998.

45. Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження. – К.: Родовід, 1997.

46. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. – Мюнхен: УВУ, 1993 (код бібліотеки ім. Д. Чижевського – Р88.58 (4=Укр.) Я 62).

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Запропонована система оцінювання спрямована на розвиток творчих здібностей студентів, стимулювання їх самостійної пізнавальної діяльності, формування навичок практичного застосування набутих знань.

В умовах кредитно-модульної системи навчання оцінюватися може виконання студентами будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими студенти демонструють власне історичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, виконання тестових завдань та письмових робіт, доповіді, реферати, виступи в дискусіях, виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань. написання модульних контрольних робіт.

Основними критеріями оцінювання є:

• розуміння студентами причинно-наслідкових зв’язків та співвідношення між історичними, політичними та етнічними явищами, уміння порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати, та критично оцінювати етнологічні, політологічні джерела та історичні факти;

• самостійність мислення;

• використання різноманітних джерел інформації, з розумінням їх особливостей, умінням їх характеризувати й оцінювати;

• чіткість і завершеність викладу матеріалу, наявність аргументованих висновків та власних оцінок;

• мовна та термінологічна грамотність.

Оцінка „5” - “відмінно” – студент вільно володіє програмовим матеріалом, логічно та творчо викладає його в усній та письмовій формі; самостійно знаходить, оцінює та використовує джерела історичної інформації, вміє узагальнити матеріал, формулює власні висновки; відповідь чітка і завершена.

Оцінка „4” - “добре” – студент в цілому володіє програмовим матеріалом, при викладені його допускається незначних помилок; застосовує документи та першоджерела, але допускає фактичні помилки при їх трактуванні, висловлює висновки та власні оцінки, але в їх аргументації трапляються окремі недоліки.

Оцінка „3” - “задовільно” – студент виявляє загальне розуміння та репродуктивно відтворює значну частину програмового матеріалу, виявляє неповне знання документів та першоджерел, затрудняється в їх інтерпретації; порушує логіку викладу, мова спрощена.

Оцінка „2” - “незадовільно” – студент не володіє необхідним обсягом програмового матеріалу, не розпізнає історичні явища, факти; не може правильно застосовувати історичні поняття.

Поточний контроль здійснюється під час семінарських занять. Середня оцінка за роботу студента під час семінарських занять виставляється у кінці семестру і враховується при виставленні підсумкової оцінки, як окремий модуль навчальної дисципліни за видами роботи. Результати навчальної діяльності студентів оцінюється також під час модульного контролю за кожний змістовий модуль (за теоретичний матеріал, вивчений під час лекцій та під час самостійної роботи студентів над темами, що не виносяться на розгляд під час лекцій). Підсумкова оцінка виставляється як середньозважений бал всіх результатів модульних контролів з врахуванням обсягу навчального часу відповідно до навчального плану. Підсумкова оцінка з дисципліни переводиться у європейську систему ECTS у відповідності до загальноуніверситетської шкали.