
Характеристики технології pdh
Історично склалися види ієрархій технології PDH [6].
У європейській ієрархії, прийнятій в Європі і Південній Америці, у якості первинної була обрана швидкість передачі сигналів 2,048 Мбіт/с. Тут первинний мультиплексор формально має 32 ОЦК, з яких 30 ОЦК є інформаційними, а два ОЦК забезпечують передачу різних службових сигналів. Ця ієрархія утворює наступну послідовність швидкостей передачі: 2,048; 8,448; 34,368; 139,264 і 564,992 Мбіт/с. Цим швидкостям відповідає ряд коефіцієнтів мультиплексування, які обрані однаковими й кратними чотирьом. Зазначена ієрархія дозволяє утворити 30, 120, 480, 1920 і 7680 ОЦК відповідно.
Незважаючи на значні переваги технології PDH вона має ряд суттєвих недоліків:
1. Використання плезіохронного способу мультиплексування для одержання високошвидкісних цифрових потоків приводить до громіздких і малонадійних технічних рішень.
2. Плезіохронні ЦСП мають обмежену пропускну здатність. Навіть найвища швидкість передачі сигналів у них дорівнює 565 Мбіт/с і дозволяє утворити всього лише 7680 ОЦК. Це приводить до вкрай неефективного використання одномодових оптичних волокон лінійного кабелю. Крім того, відзначений недолік породжує інші: системи передачі PDH стримують розвиток нових широкосмугових послуг, таких як інтерактивне телебачення, відеоконференцзв’язок, доступ до великих інформаційних банків і ін.
3. У системах передачі PDH оптичні інтерфейси не стандартизовані. Користуючись цим, кожний виробник плезіохронних ЦСП намагається по-своєму розширити обмежені можливості циклів передачі плезіохронних сигналів по передачі службових символів для цілей керування шляхом введення їх безпосередньо в устаткування лінійного тракту.
4. Апаратура плезіохронних ЦСП призначена для забезпечення зв'язку між двома пунктами доступу, тобто по системі «точка-точка». Вона не має устаткування виділення/вставки, отже, вона зовсім не придатна до використання у мережах кільцевих топологій, у топологіях вузлової й лінійної структур з пунктами виділення/вставки для побудови сучасної розгалуженої мережі загального користування. У системах передачі PDH зміна конфігурації устаткування даного пункту виконується на апаратурному рівні, тобто заміною тезів (плат), блоків, фізичними перемиканнями апаратур і трактів, іншими ручними операціями.
5. У плезіохронних ЦСП вкрай низький рівень стандартизації й уніфікації апаратури, що утруднює застосування таких новітніх технологій як флеш-пам‘ять, компоненти з поверхневим монтажем і спеціалізовані ЗВІС, а також проведення сучасних програмних методів моніторингу й керування устаткуванням на мережі з використанням розподілених логічних функцій і індивідуальних мікропроцесорів.
6. Слабким місцем систем передачі й мереж технології PDH є також украй обмежені можливості в утворенні каналів службового зв‘язку для цілей контролю й керування цифровими потоками в мережі й практично повна відсутність засобів маршрутизації низових мультиплексованих потоків, що конче потрібно в мережах передачі даних.
7. Для побудови лінійних трактів систем передачі PDH використовуються різнотипні (симетричні й коаксіальні) кабелі й волоконно-оптичні кабелі з одномодовими й багатомодовими оптичними волокнами. При цьому ЦСП однієї і тієї ж ієрархії залежно від типу використовуваного лінійного коду мають різні швидкості передачі цифрових сигналів у лінійному тракті.
На сучасній телекомунікаційній мережі плезіохронні ЦСП в основному використовуються в мережах доступу, де їм відводяться функції доставки сигналів споживачів до вузлів зв‘язку транспортної мережі SDH [8].