Частина 2. Формулювання та реалізація стратегії: використання проектного підходу

Автор(и): Олександр Юрчак, Анна Старинська розміщено: 06.07.2010

Проектний підхід в загальному контексті стратегічного планування

Як резюме попередньої статті, ми вказали, що проектний підхід має ряд переваг по відношенню до інших підходів, оскільки за своїм визначенням та призначенням він працює з ситуаціями невизначеності та обмежень, які надто поширені сьогодні на ринках та у галузях, з якими організації якось повинні справлятись. Також, від самого початку цей підхід форматує такі важливі речі як цілі, кінцеві результати, команда та розподіл в ній ролей, план-графік, критерії успіху, обумовлює такі речі як управління змінами і т.д.

В загальному контексті бар'єрів та цілей, які стоять в стратегічному плануванні проектний підхід грає роль однієї з головних або, на нашу думку, навіть головної методики, яка забезпечує високу ефективність розробки та впровадження в досить складних зовнішніх та внутрішніх умовах:

• Не визначені ринкові умови, які постійно змінюються.

• Складність встановлення балансу між інтересами зацікавлених сторін.

• Складність формування ефективної команди, яка здатна впоратись з очікуваннями щодо розробки стратегії — особливо в наших українських реаліях, характерним для яких є нестача кваліфікованих кадрів та загальний низький рівень бізнес-культури…

Є ще одна важлива річ, яка стосується стратегій. Ще на початку 90-их років Генрі Мінцберг (1) говорив, що не зважаючи на сотні томів, які були написані 10-ма школами на протязі 30 років, «ніхто так і не дав чіткого опису самому процесу формулювання стратегій». Тобто, — відповіді на питання — а як саме відбувається процес формулювання стратегії — немає або ж ці відповіді надто поверхневі. Г. Мінцберг застерігає від багатьох вад, якими грішить процес формалізованого стратегічного планування — шкідливість надмірної формалізації, розрив між декількома категоріями планування (фінансове, стратегічне, операційне), розрив між плануванням та реалізацією тощо. Він говорить, що стратегічне мислення і стратегічне планування — це різні речі і в цьому полягає причина багатьох фактів низького рівня та ефективності вихідних стратегій організацій.

Ситуація не надто змінилась відтоді і, тим більше, — в Україні. Застарілість багатьох підходів та інструментів, незрілість та непрофесійність команд, неврахування сучасних тенденцій та цілого комплексу чинників, значне переважання операційного та фінансового планувань, і можливо, найперше — відсутність стратегічного мислення — ці вади традиційні на протязі багатьох років і вони притаманні всім ланкам українського менеджменту.

Отже, нижче ми хочемо показати, яким саме чином та за допомогою яких інструментів проектний підхід дозволяє вирішувати чи, принаймі, значно покращувати стан речей в цьому надзвичайно складному процесі.

Проектний підхід краще враховує холістичне мислення

Холістичне мислення (від англ. — holistic) — це «вміння мислити масштабно, щоб бачити проблему цілісно в контексті її оточення і пов'язувати багато дрібних деталей» (2). Фаза формулювання стратегії, навіть без фази реалізації, сама по собі є дуже складним процесом з великою кількістю перешкод (див. попередню статтю). Звичайно, встановлення пріоритетів, правильне виставлення акцентів, та інша «оптимізація» — важливі. Однак як зв'язати між собою велику кількість факторів в динаміці? Можна допустити існування певних аналітичних та комп'ютеризованих моделей, але хто з вас бачив їх на практиці при розробці стратегій?

Тобто, ми говоримо про ситуації, коли аналітика — детальне розкладення як ситуації, так і запланованих кроків по вирішенню проблем, жорстка та формалізована логіка (моделі планування тощо) сьогодні працюють все менше. Альтернативою їм стають синтез, інтуїція та холістичне мислення. В умовах постійних та непередбачуваних змін вони стають основою прийняття рішень і є ефективнішими за попередні підходи.

Ми вважаємо, що проектний підхід дозволяє не тільки добре адаптуватись до конкретних ситуацій, а й враховує складність та багатофакторність впливу на ситуації розвитку, можливість різних сценаріїв і, таким чином, стимулює холістичне мислення та гнучкість в підходах щодо вироблення стратегії.

Завдяки чому це відбувається? Ряд рис, які є притаманними та органічними для проектного підходу демонструють ці переваги:

• початкові формулювання в різних вимірах, де-факто повне визначення контексту — речі, які традиційно описуються в Статуті проекту, — як визначення меж (границь) проекту, урахування всіх обмежень, припущень, критеріїв успіху і т.д. По відношенню до вимог замовника та в прив'язці до конкретних очікуваних результатів — все це спонукає до необхідності мислити масштабно і в той же час замислюватись (принаймні) про взаємодію різних елементів в конкретному середовищі;

• ініціація проекту — як перший етап та при правильному виконанні, — вирішує не тільки багато задач по формуванню команди, але й в ряді випадків дозволяє збалансувати аналітику з синтезом, логіку з інтуїцією, згенерувати багато необхідних та важливих ідей, кращого сценарію або різних сценаріїв, які потім кладуться в основу проекту;

• управління портфелем проектів та програм, які витікають в результаті перетворення стратегії в тактику — так само спонукає до холістичного мислення, необхідності бачити все «поле битви» масштабно і відповідно розставляти пріоритети;

• управління змінами — є традиційною дисципліною проектного управління, яке також спонукає до зваженого сприйняття постійних змін, але разом з тим акцентує на прийнятті швидких рішень, — це надає гнучкості та оперативності на відміну від інших методів жорсткого планування.

Ця аргументація, можливо, не є вичерпною, однак, маємо надію, що й ці наведені характеристики дають уявлення про потенційні можливості проектного підходу у вирішенні традиційних проблем стратегічного планування. Необхідність холістичного мислення і більш ефективного використання відповідних методик та інструментів сьогодні очевидна. Пітер Фіск (2) добре це формулює, говорячи, що «більша частина бізнес-стратегій сьогодні не відповідає стану ринку. Вони формуються поза контекстом, всередині компаній та без врахування зовнішніх умов». Такий стан речей необхідно змінювати.