Задача 2.

ВАТ “Нафтопереробний завод” за рахунок чистого прибутку за результатами діяльності 2004 року надало кредит в сумі 250000 грн. своєму дочірньому підприємству “Нафтовик –1” строком на 6 місяців з розрахунку 20% річних під заставу товарів в обороті.

За результатами перевірки діяльності ВАТ контрольно-ревізійне управління звернулося до арбітражного суду про визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України із стягненням в дохід держави сум, одержаних сторонами за договором.

Дайте правовий аналіз ситуації. Хто може бути сторонами кредитного договору?

Вирішіть спір.

Згідно з Указом ПУ «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» дочірнє підприємство – це господарюючий суб'єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія. Отже, констатуємо, що дочірнє підприємство може бути стороною як цивільно-правових, так і господарських відносин, а отже воно може бути позичальником у договорі кредиту.

Стосовно ВАТ «Нафтопереробний завод», то дане підприємство не може надавати кредити, бо не є фінансовою установою (банк і кредитна спілка), оскільки згідно з ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.206 ГК господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками гсподарських відносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної правосубєктності, може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. В даному випадку ми маємо звернення органу державної влади у господарський суд, а оскільки було порушено спеціальну правосубєктність зі сторони кредитодавця, то таке зобовязання суд може визнати недійсним.

Припустимо, що в даному випадку було укладено договір позики. В такому разі слід зважати на стаутну діяльність ВАТ «Нафтопереробний завод», і якщо статутом передбачена діяльність з надання позик, то їх надавати можна.

Задача 3.

Між банком “Аваль” і ВАТ “Колос” 21 березня 2002 року укладено кредитний договір на суму 400 000 грн. Із строком повернення 21 березня 2004 року та сплатою 15% річних від суми кредиту.

Майновими поручителями ВАТ “Колос” виступили 5 колективних сільськогосподарських підприємств. Кожне поручилося майном в сумі 125 000 грн. Майнове поручительство було оформлено єдиним договором, скріплено підписами та печаткою всіх сторін кредитної угоди: банком, ВАТ “Колос” та 5 КСП.

21 березня 2004 року кредит не був повернутий і 20 травня 2004 року банк звернувся з претензією до ВАТ та поручителів як солідарних боржників про повернення суми кредиту, процентів за користування та пені за прострочку.

Оскільки відповіді на претензію не надійшло, банк звернувся з позовом до господарського суду. В судовому засіданні представник ВАТ заявив, що господарський суд порушив справу про оголошення його банкрутом за заявою податкової адміністрації і тому ВАТ неспроможне повернути кредит. Лише 2-є з майнових поручителів погодилися виконати свої зобов’язання у сумі, передбаченій договором. Решта три відмовилися від виконання своїх зобов’язань з таких мотивів: майнова порука укладалася виключно в особистих інтересах голів КСП, які на час розгляду справи усунуті з посад загальними зборами. Сама ж угода суперечить цілям діяльності КСП і має бути визнана недійсною згідно із ст. 227 Цивільного кодексу України.

Проаналізуйте ситуацію. Підготуйте проект рішення господарського суду.