1.Базове поняття земле оціночної діяльності. Зв'язок і відмінності понять «земля» і «земельна ділянка»

Земельні ресурси є частиною природи, і в цьому зв'язку земля як об'єкт нерухомості є єдиним об'єктом, що поєднує в собі елементи предмета та засоби праці. У людському суспільстві земля — засіб виробництва, але це предмет праці, тому що в будь-якій сфері діяльності людина тією чи іншою мірою впливає на неї. Сукупність цих двох якостей робить землю специфічним засобом виробництва, що функціонує в усіх галузях народного господарства. Як засіб виробництва земля має низку особливостей:

/ не є результатом попередньої праці;

/ просторово обмежена;

/ незамінна іншими засобами виробництва;

/ має постійне місце розташування; / не зношується при правильному використанні;

/ територіальне різноякісна;

/ характеризується специфічною корисністю кожної конкретної зе­мельної ділянки;

/ має родючість, і в сільському господарстві найбільш ефективно використовуються всі її корисні якості;

/ практично в усіх сферах діяльності людини (крім сільського і лісово­го господарства) постає в основному як просторовий операційний базис, тому нерозривно пов'язана з фізичними об'єктами, на ній розташованими, - будинками, спорудами, дорогами, меліоратив­ними спорудами, іншими матеріальними елементами, створеними працею людини, так званими поліпшеннями.

Таким чином, земля як об'єкт ринкових відносин займає унікальне положення в усій системі підприємницької діяльності людей і суспільства в ці­лому, що зумовлено її невідтворюваним характером та багатофункціональ­ним призначенням.

Варто розрізняти терміни «земля» і «земельна ділянка», що використову­ються в різному значенні.

Земля, як правило, вживається в тому випадку, шли мова йде про неосвоєну власність.

Термін «земельна ділянка» озна­чає частину території, на якій виконані якісь роботи (поліпшення), що дозволяють використовувати цю ділянку відповідно до цільового призначення.

v законодавстві України міститься таке визначення земельної ділянки: це частина земної поверхні з установленими межами, яка характеризується певним місцем розташування, господарським використанням, правовим ре­жимом та іншими суттєвими ознаками, з визначеними щодо неї правами.

Весь земельний фонд України — це майже 60 мільйонів гектарів землі. Зважаючи на велике значення землі в усіх сферах життєдіяльності україн­ського народу, Конституція відокремила землю від інших об'єктів нерухо­мості й запровадила принцип її особливої охорони з боку держави. Такий порядок лишився незмінним упродовж усієї історії існування спочатку Ра­дянського Союзу, а потім незалежної держави України

Класифікація земель за категоріями

Згідно із новим Земельним кодексом в Україні землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­чення;

г) землі оздоровчого призначення;

г) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні поліпшення - зміна якісних характеристик земельної ділянки внаслідок розташування в її межах будинків, будівель, споруд, об'єктів інженерної інфраструктури, меліоративних систем, багаторічних насаджень, лісової та іншої рослинності, а також внаслідок господарської діяльності або проведення певного виду

робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів тощо);

ЗУ « Про оцінку земель» Стаття 2. Правове регулювання оцінки земель визначає, що оцінка земель здійснюється відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), Земельного кодексу України ( 2768-14 ), Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ), інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Стаття 3. Об'єкти оцінки земель .

Об'єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Стаття 5. Види оцінки земель

Залежно від мети та методів проведення оцінка земель

поділяється на такі види:

- бонітування ґрунтів;

- економічна оцінка земель;

- грошова оцінка земельних ділянок.

Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур.

Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Грошова оцінка земель населених пунктів проводиться з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі земель у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, при купівлі-продажу земельної ділянки, здійсненні оренди, ціноутворенні, визначенні ставок земельного податку.

Грошова оцінка земель здійснюється відповідно до «Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 27.01.2006 № 18/15/21/11 та включає цілий комплекс спеціальних процедур, спрямованих на визначення вартості земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка проводиться методом капіталізації рентного

доходу відповідно до встановлення нормативів. На першому етапі визначається базова вартість одного квадратного метра земель населеного пункту; на другому – вартість по економіко-планувальних зонах; на останньому етапі – грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання з урахуванням локальних

факторів у межах економіко-планувальних зон.

В межах населених пунктів виділяють:

• зони житлової забудови (малоповерхової, багатоповерхової, змішаної житлової забудови з комерційним, побутовим, адміністративно-громадським призначенням, з ділянками для ведення особистого підсобного господарства тощо);

• території загального користування з громадськими будівлями, зеленими насадженнями, водоймищами, вулицями, проїздами, майданами;

• ділянки для розміщення об'єктів комунального призначення (житлово-експлуатаційні та ремонтні підприємства, водозабори, очисні споруди тощо);

• виробничі зони (легкої і важкої промисловості, будівельної індустрії, машинобудування, електронної промисловості, деревообробки, автотехобслуговування);

• землі транспорту, зв'язку та іншого призначення;

• зони роздрібної і оптової торгівлі, ринкової інфраструктури, комерційних послуг, складського господарства;

• землі, надані організаціям, установам для цільового призначення (досліджень і наукових розробок, освіти, культури, оборони, громадських та релігійних потреб тощо);

• землі державного управління та місцевого самоврядування;

• зони природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

• сільськогосподарські угіддя, які розташовані в межах населених пунктів;

• резервні території, необхідні для розширення забудови відповідно з перспективою їх розвитку і архітектурно-планувальною структурою.