2.Виникнення та припинення права застави

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, — з моменту нотаріаль­ного посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен зберігатися у заставодержателя, право заста­ви виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку переда­чу було здійснено до укладення договору, — то з моменту його укладення. Коли предметом застави є рухоме майно, реєстрація застави не пов'язу­ється з моментом виникнення права застави.

Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може від­чужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умо­ви переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою.

Право застави припиняється у разі :

-припинення забезпеченого заставою зобов'язання;

- загибелі заставленого майна;

- придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;

- примусового продажу заставленого майна;

- закінчення терміну дії права, що становить предмет застави.

У разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченої заставою гро­шової вимоги відповідна сума вноситься заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Якщо внесена в депо­зит сума повністю покриває борг, застава припиняється.

3.Сутність та характеристика іпотеки

Застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що ста­новить предмет застави, залишається у володінні заставодавця або тре­тьої особи, називається іпотекою.

Іпотека представляє собою два аспекти: юридичний і економічний.

Юридичний зміст іпотеки складається в обтяженні майнових прав влас­ності на об'єкти нерухомості при їх заставі.

економічний зміст іпотеки — це ринковий інструмент обороту майнових прав на об'єкти нерухомості (у випадках, коли інші форми відчуження — купівля, продаж, обмін — недоцільні), що дозволяє додаткові фі­нансові кошти для реалізації будь-яких проектів.

Правове регулювання іпотеки відбувається за допомогою другої частини Закону України «Про заставу».

Предметом іпотеки може бути майно, пов'язане із землею, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого. Відповідно до законодав­ства України предметом іпотеки можуть бути також належні громадянам на праві приватної власності земельні ділянки та багаторічні насадження. Отже, предметом іпотеки може бути:

1. Підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс

Іпотека підприємства чи його структурного підрозділу здійснюється за рі­шенням власника (засновника) підприємства або вповноваженого ним ор­гану. Іпотека майнового комплексу підприємства і його структурного під­розділу, якщо інше не передбачено законом або договором, поширюється на все його майно, в тому числі на основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, відображені в самостійному балансі підприємства. Іпо­текою підприємства чи його структурного підрозділу може бути забезпе­чено зобов'язання, сума якого становить не менше як половину вартості підприємства (чи його структурного підрозділу).

Заставодавець майнового комплексу підприємства зобов'язаний на вимо­гу заставодержателя надавати йому річний баланс. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою майнового ком­плексу підприємства, заставодержатель має право вжити передбачених договором іпотеки заходів щодо оздоровлення фінансового стану підпри­ємства, включаючи призначення своїх представників до керівних органів підприємства, обмеження у праві розпоряджатися виробленою продукці­єю та іншим майном підприємства. Якщо вказані заходи не дали бажаних результатів, заставодержатель має право звернути стягнення на майно підприємства, що перебуває в іпотеці.