Контрольні питання:

1.Що відображає економічна концепція вартості?

2.В чому відмінність між вартістю і ціною

3.Назвіть умови виникнення вартості

4.Які фактори впливають на зміну попиту та пропозиції

5.Охарактеризуйте ринкову вартість як базу оцінки

6.Дайте характеристику базі оцінки, відмінної від ринкової вартості

Лекція 7. Тема 6.2. Особливості оцінювання заставної вартості

План:

1.Визначення застави та основні принципи її застосування

2.Виникнення та припинення права застави

3.Сутність та характеристика іпотеки

Ключові терміни та поняття:

- застава;

- заставодержатель;

- заставодавець;

- іпотека

Література Нормативні та регулюючі документи

1.ЗУ « Про оцінку майна,майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» 12.07.2001 № 2658-ІІІ

Література основна

1 Пазинич В.І. Оцінка об’єктів нерухомості: навч. пос. К.: Центр учбової літератури, 2009, ст..

Економіка нерухомості: Підручник. А.М.Асаул, І.А.Брижань, В. Я. Чевганова.-К., 2004, с. 10- 13,1 5-17,20-27

1.Визначення застави та основні принципи її застосування

Застава виникла і розвивалася одночасно з появою таких елементів при­ватної власності, як фінансово-економічний інструмент, що забезпечує захист кредиторів і сприяє розвитку інвестиційної діяльності. У загальному значенні заставу можна визначити як майно чи інші цінності, що служать забезпеченням позики. Тобто застава є способом забезпе­чення зобов'язання, при якому кредитор (заставодержатель) у разі неви­конання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язан­ня має переважне право перед іншими кредиторами цього боржника одер­жати задоволення вимог з вартості заставленого майна. Застава виникає в силу договору між заставодавцем і заставодержателем, а також на підставі діючого законодавства при настанні зазначених у ньо­му обставин. Найбільше поширення має застава за договором, коли за­ставодавець (боржник) добровільно віддає своє майно в заставу, уклада­ючи відповідний договір із заставодержателем (кредитором). Застава є способом забезпечення зобов'язань, тому договір про заставу не носить самостійний характер, він завжди пов'язаний з іншим догово­ром (купівлі-продажу, підряду, комісії, збереження й ін.), що його забезпе­чує. Крім того, договір зобов'язання із забезпеченням застави укладаєть­ся для того, щоб вивести майно, що закладається, з-під можливого стяг­нення по вимогах інших кредиторів. Договір про заставу завжди стоїть за іншим основним договором і перебуває з ним у прямій залежності. Кредитор зберігає заставне право навіть у випадку відчуження майна влас­ником на користь третіх осіб. Однак застава не дає права власності (чи володіння, користування) на закладене майно після порушення борж­ником своїх зобов'язань, а служить засобом задоволення основної вимоги кредитора з вартості закладеного майна. .

Поняття застави не можна цілком установити, не визначивши, що ж є пред­метом застави.

Предметом застави може бути майно, а також майнові права, тобто об'єк­тивні права учасників взаємин, пов'язані з володінням, користуванням і роз­порядженням майном, а також із тими матеріальними (майновими) вимога­ми, що виникають між учасниками економічного обороту з приводу розподі­лу цього майна й обміну товарами, послугами, цінними паперами тощо. Предметом застави може бути не тільки існуючий об'єкт чи права на ньо­го, а й майно, не існуюче в натурі на момент підписання договору, наприк­лад, майбутній врожай чи будинок, що має бути побудований за рахунок кредиту, забезпеченням якого воно виступає.

Предметом застави не можуть бути:

- національні культурні та історичні цінності, що перебувають у дер­жавній власності й занесені або підлягають занесенню до Держав­ного реєстру національного культурного надбання;

- вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

- об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена зако­нодавчими актами;

- майнові комплекси державних підприємств та їх структурних під­розділів, що перебувають у процесі корпоратизації.

Основні принципи застави:

1. Гласність — доступність інформації про перебування в заставі майна для всіх зацікавлених осіб.

2. Конкретність — майно, передане в заставу, повинне за своїми характе­ристиками (і, зокрема, за функціональним призначенням) точно збіга­тися з даними, що воно має як об'єкт державної реєстрації.

3. Довіра — вартість і ліквідність майна гарантує повернення боргу. Ви­моги заставодержателя виконуються під гарантії оговореного майна заставодавця.

Залежно від специфіки предмета застави розрізняють п'ять видів застави:

1. іпотека;

2. заклад;

3. застава товарів у обороті або у переробці;

4. застава майнових прав;

5. застава цінних паперів.

Іпотека — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Заклад — застава рухомого майна, при якій майно, що становить предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. За домовленістю заставодержателя із заставодавцем предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (тверда застава). Індивідуально визначена річ може бути залишена у за­ставодавця з накладенням знаків, які засвідчують заставу.

Предметом застави товарів у обороті або в переробці можуть бути сиро­вина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція. Згідно зі ст. 41 Закону України «Про заставу» договір застави товарів у обороті або в переробці повинен визначати вид товару, інші його родові ознаки, а та­кож види товарів, якими може бути замінений предмет застави. При за­ставі товарів у обороті або в переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися і розпоряджатися предметом застави. То­вари, реалізовані заставодавцем, перестають бути предметом застави, а знову отримані товари, передбачені договором застави, стають предме­том застави з моменту виникнення на них права власності.

Одним із видів застави є майнові права. Насамперед це права заставо­давця користуватися майном, у тому числі й об'єктами права інтелектуаль­ної власності, а також права вимоги, що випливають з різноманітних ци­вільно-правових правочинів. У договорі застави майнових прав повинна бути зазначена особа, що є боржником стосовно заставодавця (ст. 49 Закону України «Про заставу»). При заставі майнових прав (права вимоги по зобов'язаннях) реалізація предмета застави проводиться шляхом по­ступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає з застав­ного права. У договорі застави прав, що не мають грошової оцінки, вар­тість предмета застави визначається за домовленістю сторін. Особливий порядок передбачений для застави цінних паперів. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про заставу» застава векселя чи іншого цінного паперу здійснюється шляхом вчинення передавального запису (індосаменту) і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу. Застава цінно­го паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за уго­дою заставодержателя та особи, на ім'я якої було видано цінний папір.

За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на збері­гання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса або банку. Якщо законом чи договором не передбачено інше, купонні листи на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від зазначеного в цінному папері права є предметом договору застави тільки у випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов'язання.

Стосовно сторін до закладеного майна виділяються такі основні види застави;

• класична застава — майно залишається в заставодавця;

• заклад — майно передається заставодержателю у володіння;

• тверда застава — майно залишається в заставодавця з нанесенням на нього знаків, що свідчать про заставу.