- •Зм 2. Практичні аспекти протікання ефективної та неефективної комунікації у різних ситуаціях спілкування
- •Тема 2.1. Проблеми адекватного прийому і передачі інформації (4 год.)
- •Здатність керувати зовнішніми проявами своїх емоцій.
- •Тест на асертивність
- •Інформаційний етап
- •Ознаки і причини неуспішної мовної комунікації
- •Проблеми, пов’язані з процесом сприйняття мовлення
- •Методи сприйняття, вивчення та оцінювання співбесідника
- •Запитання і завдання для самоконтролю
Проблеми, пов’язані з процесом сприйняття мовлення
Сприйняття чужого мовлення — різновид мовленнєвої діяльності людини, яка полягає в установленні смислу почутих (прочитаних) повідомлень, текстів, усвідомленні авторських текстових (дискурсивних) стратегій, інтенцій тощо.
Розуміння — це інтерпретація, яка відбувається у межах декількох модулів:
Етап розуміння |
Характеристика |
Використання мовного знання |
Адресат, сприймаючи повідомлення, спирається на своє знання мовного коду, його організації тощо. Ці знання можуть суттєво відрізнятися в різних носіїв мови. |
Побудова і перевірка істинності інтерпретацій |
Сприймаючи мовлення адресанта, співбесідник не чекає, поки він завершить повідомлення, щоб почати його аналізувати: розуміння відбувається паралельно лінійному сприйняттю мовлення |
«Засвоєння» сказаного |
На основі почутого вибудовується модельний світ адресата. Він може збігатися або не збігатися зі «світом» (інтенціями) адресанта. |
Реконструкція намірів адресанта |
Здійснюється за двома напрямами:
|
Встановлення міри розходження між внутрішнім і модельним світами |
Вдумливий інтерпретатор завжди передбачає можливість такого розходження (йдеться про терпимість до неточностей у висловлюваннях адресанта). |
Встановлення зв'язків усередині модельного і внутрішнього світів |
Конструюється «поле напруги» у модельному і внутрішньому світах. Зіставлення істинного стану речей з тим, що адресат «добув» з тексту адресанта, що він увів у фокус. |
Зіставлення з лінією поведінки |
Орієнтація на непрямі мовленнєві акти, рівень їх розуміння; орієнтація інтерпретатора в питаннях, що обговорюються, здатність запам'ятовувати смисл реплік, уміння й можливість ставити запитання тощо. |
Вибір «ключа» розуміння. |
Таким ключем може бути згода з мовцем (автором), симпатія до нього тощо. |
Методи сприйняття, вивчення та оцінювання співбесідника
Ідентифікація – це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлюване або неусвідомлюване уподібнення тому самому суб'єкту, який пізнає (студент добре розуміє хвилювання та поведінку іншого студента перед екзаменом, закоханий – страждання того, кого спіткала невдача у взаємності).
Рефлексія поглиблює сприймання іншої людини, оскільки дає уявлення про ставлення до себе як до суб'єкта сприймання.
Пояснення вчинків іншої людини через приписування їй імовірних почуттів, намірів, думок і мотивів поведінки має назву причинова інтерпретація (згідно з А. В. Петровським).
Каузальна атрибуція – інтерпретація необхідної суб’єкту інформації шляхом приписування партнеру по взаємодії можливих почуттів, причин і мотивів поведінки
Стереотипізація – це класифікація форм поведінки та інтерпретація їх причин через співвіднесення із зразками, що відповідають соціальним стереотипам.
Стереотип - це сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються як штампом (доброта, репрезентована в судженні: "Свою сорочку віддасть іншому, не пошкодує"; скупість: "У нього посеред зими снігу не випросиш").
Самостійна робота (2 год.)