
- •1. Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше усвідомлення, розуміння світу, місця в ньому людини, а також ціннісні орієнтації людей, їх життєві позиції.
- •7 Феноменологічний напрям у філософії
- •8 Співвідношення філософії, науки і релігії
- •12 . Головні особливості ведичної релігії
- •16 Антична філософія
- •17 Філософія досократиків
- •18 Зародження софістики
- •19 Вчення Платона.
- •20 Вчення Аристотеля.
- •22 Релігійний характер філософської думки Середньовіччя
- •25 Схоластика.
- •28 Ренесансний гуманізм - це також нове вчення про людину, нова етика, що відігравала головну роль у сфері гуманітарного знання, це й новий науковий метод, який вплинув на розвиток природничих наук.
- •29 Філософська думка епохи Відродження охоплює три століття: від раннього гуманізму XIV ст. До натурфілософії XVI - поч. XVII ст.
- •34. . Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •35. Концепції Джона Локка.
- •36. Проблемма людини у філософії просвітництва (Вольтер, ж-ж.Руссо)
- •37. Києво-Могилянська аадемія і її вплив на розвиток філософської думки українського та інших словянських народів.
- •38. Філософські погляди Григорія Сковороди.
- •41. Агностицизм філософії і. Канта
- •42. Філософія Фіхте.
- •43. Філософія Шеллінга.
- •44. Філософське вчення Гегеля. Протиріччя між методом і системою у його філософії.
- •45. Антропологічний матеріалізм Феєрбаха.
- •49. Позитивізм та його історичні форми.
- •50. Постпозитивізм.
- •51 Соціально-практична орієнтація марксистської філософії.
- •53. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •54. Неокантіанство
- •2) Інший напрямок в тлумаченні кантовської філософії представляла собою «трансцендентальною-логічна» інтерпретація: мова в даному випадку йде про наукове
- •55. Несвідоме у вченні з. Фрейда
- •56. . Вчення про людські потреби в філософії е. Фрома.
- •62. Філософія постмодерну — нова ідея буття. Філософія постмодерну.
- •63. Метафі́зика — філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття.
- •65. Концепція буття у Арістотеля
- •66. Матеріалізм та ідеалізм.
- •67. Буття і Ніщо.
- •69. Діалектика та її альтернативи
- •1. Антична діалектика (Геракліт, Зенон).
- •2. Німецька ідеалістична діалектика (Кант, Фіхте, Шеллінг, особливо Гегель).
- •3. Матеріалістична діалектика (класики марксизму).
- •70. Пізнання і практика
- •71. Проблема суб'єкта і об'єкта в пізнавальному процесі
- •75, А й внутрішня, невидима зміна.
- •76 Екологічні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.
- •63.Соціальна структура суспільства.
- •3. При рассмотрении общества учитываются некоторые объективные критерии: профессия, доход, образование.
- •78 Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •79 Соціальна структура суспільства
- •1)Перехід від індустріального до сервісного суспільства;
- •2)Вирішальне значення кодифіцированого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій;
- •3)Перетворення нової "інтелектуальної технології" у ключовий засіб системного аналізу та теорії приймання рішень[4].
- •82 Загальна характеристика методології наукового пізнання
- •84 Роблему періодизації історичного процесу в сучасній філософії історії можна розглянути з точки зору відмінності на його єдність, або на різноманіття історичних епох і часів.
- •85 . Рушійні сили суспільного розвитку
43. Філософія Шеллінга.
Яскравим представником німецької класичної філософії є Фрідріх Вільгельм Йозеф Шеллінг (1775 — 1854), що став посередньою ланкою між И. Фіхте і Г. Гегелем. Зовсім юним (у 22 року) Шеллінг став професором. У творчості Шеллінга виділяється ряд етапів, що ми коротко розглянемо.
Натурфілософія. Шеллінг почав спробу філософського узагальнення досягнень природознавства свого часу у всіляких областях. Природа, по Шеллінгу, є становлення духовного початку. Він, вважав, що якщо в людині духовний початок усвідомлює себе, то в природі воно несвідомо. Рух від несвідомої духовності природно-сущого до свідомості проходить ряд прогресуючих ступіней.
Природа, у розумінні Шеллінга, представляється як силова динамічна єдність протилежностей, при цьому на всіх ця розвитку спостерігається протилежність об'єкта і суб'єкта Прообраз цього — магніт як прояв універсального світового закону. В основі всякого роздвоєння сущого лежить споконвічно єдина сила, що мислиться Шеллінгом тільки як живаючи. Природа є космічний організм, що володіє “світовою душею”. По Шеллінгу, сходи буття з усіма її ступінями дані від століття. Усі ступіні абсолютно одночасні. Матерія для нього — загадка, що хвилює, манлива до себе, нерозв'язна. Вона не існує без духу, як дух без неї, — навіть у Богу.
Трансцендентальний ідеалізм. Шеллінг задається питанням: як виникле в процесі розвитку природи суб'єктивне (несвідоме-духовне) стає об'єктивним? На це питання відповідає праця Шеллінга “Система трансцендентального ідеалізму”. Шеллінг виходить із суб'єктивного Я, думаючи його як щось первинне, а з нього виводиться об'єктивне. Внутрішнім актом суб'єктивного є “інтелектуальна інтуїція”. По Шеллінгу, форми розумного пізнання — не умовиводу і доказу, а безпосереднє збагнення в інтелектуальному споглядання-інтуїції. Але суб'єктом такого збагнення сущого може не просто розум, а лише філософський і художній геній.
Філософія тотожності. Шеллінг затверджував тотожність духу і природи. Тут вихідним було поняття абсолютного розуму, у якому суб'єктивне й об'єктивне нерозрізнені. Абсолютне думає своєю діяльністю суб'єкт і об'єкт. Але те, що в Абсолюті тотожно, вічно і зовсім, у світі роздільно, незримо, множественно, розвивається в часі, представляється процес. Природа кожної речі визначається перевагою в ній суб'єкта або об'єкта; інакше кажучи, — ступенем, Абсолюту, цьому розвиток характеризується як доцільне: на одному полюсі — матерія, а на іншому — істина пізнання. По Шеллінгу ідея абсолютної тотожності тісно зв'язана з думкою про самосвідомість єдиного — Бога. Він і є розум.
Шеллінг велика увага приділяє ідеї волі, що погоджував з феноменами добра і зла. Та воля вільна, для якої однаково можливі те й інше: людина коштує перед виборі” Правомірне питання: як погодити існування зла з всемогутнім і благим Богом. Людина соціальна істота: у ньому зло перемагається добром.
На останньому етапі своєї творчості Шеллінг розглядав проблему одкровення і міфології.
На закінчення необхідно сказати, що праці Шеллінга зробили дуже великий вплив не тільки на німецьку філософію, але на філософські погляди мислителів інших країн, у тім всунув і діячів російської філософської культури. Він дружив з Ф.И. Тютчевим, листувався з П.Я. Чаадаєвим, його ідеями надихалися У.Ф. Одоєвський, Д.В. Веневітінов, Н.В. Станкевич, брати Киріївскі, А. П Григор'єв, В.С. Соловйов і ін.