Логічні елементи та символи подій

Логічні елементи

– логічний оператор «І»;

– логічний оператор «АБО».

Символи подій:

– вихідна подія забезпечена достатніми даними незалежна від інших подій, яка надалі не аналізується;

– подія, яка є результатом нижче розміщених подій, та вводиться логічним елементом (може бути основна);

– подія недостатньо детально розроблена і тому надалі не аналізується (потребує додаткової інформації);

• – подія, яка може відбутися або не відбутися при нормальному функціонуванні систем.

Небезпечні події можуть відбуватися послідовно одна за одною, паралельно (одночасно) одна одній, а найчастіше – за змішаною послідовно-паралельною схемою. Для відображення схем реалізації небезпечних подій використовують логічні оператори "І" та ^иАБО". Логічний оператор "І" показує, що подія А відбудеться, якщо одночасно відбудуться всі події, які їй передують, тобто і Б і В. Імовірність настання такої події встановлюють згідно з теорією ймовірності за формулою:

(1)

де , , - імовірності настання подій А, Б і В відповідно. Логічний оператор "АБО" показує, що подія А відбудеться, якщо відбудеться одна із подій, яка їй передує, тобто або Б, або В. Імовірність настання цієї події встановлюють згідно з теорією ймовірності за формулою:

(2)

Шляхом послідовного визначення імовірностей небезпеч­них подій за логічною схемою визначають імовірність виникнен­ня головної небезпечної події.

Сучасні технологічні процеси відбуваються у великій кількості апаратів, робота яких контролюється і регулюється та­кож значною кількістю різноманітних датчиків та регуляторів. За­звичай задають нижню і верхню межу технологічних параметрів, в яких технологічний процес відбувається стабільно. Вихід одного з параметрів за встановлені межі є першою ознакою розвитку небез­печної події. Якщо відповідні регулятори і датчики вчасно і пра­вильно зреагували на цей вихід за встановлені межі, то небезпечна подія не розвиватиметься, в іншому випадку виникне аварія. От­же, ймовірність аварії визначається надійністю відповідної апара­тури. Надійність - це імовірність того, що апаратура в заданих умовах експлуатації буде безвідмовно функціонувати упродовж певного періоду. Імовірність безвідмовної роботи залежить від ча­су експлуатації апаратури t і визначається за формулою:

(3)

де λ₁ – середній час роботи апаратури до першої відмови (не­правильного реагування).

Цей час не є постійною величиною і також змінюється про­тягом експлуатації апаратури. Ця залежність є типовою для багать­ох пристроїв.

Відмова будь-якого елемента апаратури в сучасних техно­логічних процесах звичайно не призводить до аварії, а тільки до його зупинки. Аварії здебільшого виникають у випад­ку нагромадження відмов, тобто збільшенні кількості елементів апаратури, які неадекватно реагують на зміни параметрів техно­логічного процесу. Досвід свідчить, що у 99 % випадків відмов їхнє нагромадження не допускається, вони виявляються і апара­тура справляється. Щоб не допустити їхнього нагромадження, у 99,9 % випадків передбачено технічні можливості.

Імовірність безаварійної роботи також визначається за ана­логічною формулою:

(4)

де λ₂ – середній час безаварійної роботи апаратури. Між параметрами існує залежність

(5)

де ε – частка відмов апаратури, які вдається блокувати, не до­пускаючи їх нагромадження.

Підставляючи (5) у (4) матимемо:

(6)

Якщо прийняти, що сьогодні імовірність безвідмовної робо­ти Р₁ рівна 0,99, то імовірність безаварійної роботи P₂ при ε ~ 0,99 дорівнює 0,999899. Звідси ймовірність аварії дорівнює:

(7)

При ймовірності безвідмовної роботи ε = 0,95 і імовірність аварії дорівнює 2,6·10³.

На третій стадії аналізують можливі небажані наслідки і визначають можливі шляхи зменшення їхнього негативного впливу.

Заходи щодо зменшення ризику можуть мати технічний та/або організаційний характер. При виборі конкретних заходів вирішальне значення має загальна оцінка дієвості та надійності заходів, що впливають на ризик, а також розмір витрат на їх реалізацію.

Оцінювання різних заходів забезпечення безпеки як правило ґрунтується на тому, скільки коштів може бути сплачено для зменшення соціального ризику. Задача формулюється як оптимі-заційна. Оптимальне рішення мінімізує залишковий ризик на до­вгий термін при найменшій вартості.

Одним із способів оцінки зменшення ризику є порівняння оцінюваних витрат з очікуваними результатами в грошовому еквіва­ленті. Цей вид аналізу суперечливий, тому що вимагає оцінки безпеки для людського життя у вартісному виразі. І нарешті, у будь-якому прийнятому рішенні визначальним є досвід відповідальної за ухвалення даного рішення людини. Тому рівень підготовки фахівців з вищою освітою потребує наявності в них глибоких знань методології аналізу ризику складних ергатичних систем, сучасного інструментарію управління безпекою, запобі­гання небезпечним випадкам та подіям.