4. Форми безробіття та його соціально-економічні наслідки.

Виділяють два види безробіття: добровільне і вимушене.

Добровільне безробіття пов’язано з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов’язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене факторами, що знаходяться поза її вибором.

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими серед них є три: фрикційна, структурна і циклічна. Саме ці форми дуже важливі для визначення природного рівня безробіття. Кожна з цих форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм безробіття пов’язують з причинами, що їх породжують і тривалістю безробіття.

Добровільне і вимушене безробіття знаходять прояв у наступних формах.

Форми безробіття.

1. Фрикційне (поточне) безробіття пов’язане з добровільним переходом людини з одного робочого місця на інше, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Характерні ознаки фрикційного безробіття:

– добровільне і неминуче, так як люди завжди шукають, де краще;

– бажане. Людина отримує ту роботу, яку бажає і яка дозволяє краще розкрити її здібності;

– не вимагає перепідготовки, тому що такі безробітні вже мають певну кваліфікацію, навички, досвід, які можна продати на ринку праці;

– невелика тривалість.

2. Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі попиту на працюючих у зв’язку зі змінами в структурі економіки. Ця форма безробіття виникає у зв’язку з тим, що певні професії так би мовити “старіють” і потреба в них значно зменшується або зовсім зникає. Разом з тим виникають галузі та види виробництва, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій.

Характерні ознаки структурного безробіття:

– переважно вимушене безробіття, але в той же час і неминуче, тому що пов’язане із зміною споживацького попиту і науково-технічним прогресом;

– у певній степені воно також бажане, так як люди переходять на роботу, попит на продукцію якої високий, а це означає більш високі заробітки і стабільність у майбутньому;

– потребує перепідготовки;

– значно триваліше ніж фрикційне;

– як правило, болісно сприймається населенням.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Природним вважають таке безробіття, за якого:

– спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечується ефективне використання найманої праці;

– досягається потенційний обсяг національного виробництва, який спостерігається за повного та раціонального використання всіх видів ресурсів.

Повна зайнятість – це зайнятість за природного рівня безробіття. Наприклад, вважається, що для США рівень природного безробіття становить 5,5 – 6%, тоді як для Англії, Бельгії, Іспанії – 10%. На це, зокрема, дуже серйозно вплинуло розширення компенсації по безробіттю як відносно кількості робітників, що отримують таку допомогу, так і розмірів грошової допомоги. Це дозволило безробітним більш спокійно шукати роботу і тим самим збільшувати фрикційне безробіття і взагалі офіційний рівень безробіття в країні.

3. Циклічне безробіття пов’язане з проходженням економічною системою у своєму розвитку фази кризи і депресії. На таких фазах економічного циклу як пожвавлення і піднесення воно відсутнє.

В загальному плані циклічне безробіття – це відхилення фактичного безробіття від природного в той чи інший бік. У період рецесії відбувається падіння обсягів національного виробництва нижче потенційного рівня і тому фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце зростання економіки, фактичний обсяг ВВП перевищує його потенційний рівень, а фактичний рівень безробіття може бути нижчим від природного рівня.

Природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, коли кількість людей, що шукають роботу дорівнює кількості вільних робочих місць.

Якщо кількість людей, що шукають роботу перевищує кількість наявних вакансій, то ринки робочої сили не збалансовані і фактичний рівень безробіття перевищує природний. З іншого боку, коли кількість вільних робочих місць перевищує кількість людей, що шукають роботу, то фактичний рівень безробіття стає нижче природного.

Інакше кажучи, рівень безробіття за повної зайнятості дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття, або коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Звідси, рівень безробіття за повної зайнятості називається природним рівнем безробіття.

Характерні ознаки циклічного безробіття:

– завдає суттєвої шкоди (збитку) економіці і суспільству в цілому;

– дуже болісно сприймається і переноситься людьми;

– як правило, не потребує перепідготовки, хоча і не виключається її необхідність;

– час тривання такої форми безробіття пов’язаний з тривалістю кризи в економіці.

Існують також і інші форми безробіття, які не чинять визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатного населення. Це такі форми безробіття як сезонне, регіональне, аграрне, молодіжне, жіноче та ін.

Окрім розглянутих форм, виділяють також два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття – така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реєструється у службі зайнятості.

Приховане безробіття – така ситуація, за якої індивід офіційно не позбавлений роботи, але підприємство не може йому забезпечити обсяг роботи на повну ставку. В даному випадку мова йде про людей, які працюють не повний робочий день, не повний робочий тиждень, а також людей, які знаходяться у вимушених неоплачуваних відпустках. Такі люди офіційно не вважаються безробітними. Приховане безробіття досягає свого розмаху особливо в економіці з глибокими деформаціями ринкових механізмів. Як правило, у високорозвинених країнах воно мінімальне. За неофіційними даними рівень прихованого безробіття в Україні у 1990-х роках складав 20 – 30 %.

Надмірне безробіття призводить до небажаних як економічних, так і соціальних наслідків.

Економічні наслідки безробіття знаходять свій прояв у таких моментах:

1) відставання обсягу ВВП, тобто мова йде про ті товари і послуги, які суспільство втрачає, коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати. Таке відставання являє собою обсяг продукції, на який фактичний ВВП менше потенційного ВВП.

Потенційний ВВП визначається виходячи з припущення, що існує природний рівень безробіття при нормальних темпах економічного зростання. Відомий американський економіст Артур Оукен вивів математичну залежність між рівнем безробіття і втратами ВВП, яка отримала назву закон Оукена.

Згідно до закону Оукена кожний відсоток перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП на 2,5 %.

β (u – u*) = (У* – У) / У • 100

де β – коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття;

u – фактичний рівень безробіття;

u* – природний рівень безробіття;

У* – потенційний обсяг ВВП;

У – фактичний обсяг ВВП.

2) зменшення рівня доходів та добробуту в суспільстві;

3) зменшення споживання у суспільстві в цілому, і перш за все у тих, хто опинився вимушено незайнятим (падіння середнього рівня життя населення, і перш за все рівня життя безробітних та їхніх сімей);

4) скорочення сукупного попиту в економіці;

5) зменшення податкових надходжень і посилення тиску на державний бюджет.

В той же час слід відмітити такі соціальні наслідки безробіття, які неможливо компенсувати жодною допомогою.