
5. Висновок
Отже, проаналізувавши проблеми політичної участі та поведінки, можна зробити наступні висновки. Політична поведінка - складне і багатогранне явище політичного життя суспільства. Вивчення політичної поведінки бере свій початок у дослідженнях електоральної (поведінка виробців) поведінки, емпіричних даних соціологічних, демографічних наук, даних соціальної психології. Аналіз політичної поведінки має велике прикладне значення, оскільки дозволяє не тільки прогнозувати його основні напрями, а й певною мірою впливати на нього, конструювати ці напрямки, бажані для політичних інститутів і суспільної системи в цілому.
Людям властиві індивідуальні риси, якості та характери, тобто індивідуальні відмінності. Такі відмінності вивчає психологія, а виявляються вони у процесі навчання, роботи, прояву емоцій, реакцій, мотивацій та інших аспектів саме процесу поведінки. Індивідуальні відмінності формуються завдяки тривалій і складній взаємодії спадковості індивіда з його середовищем. Інакше кажучи, з одного боку, генетично людина успадковує окремі ознаки, а з другого — середовище, яке діє на людину ще до народження, примушує її відповідно реагувати на подразники різноманітного походження. Такі процеси часто взаємопов'язані, але вони не жорстко детерміновані. Наприклад, можна успадкувати від батьків певний талант, однак втратити його потім з різних причин — через хворобу, бездіяльність тощо. Або можна не мати вродженого нахилу до політичної, суспільно корисної діяльності, але впродовж довгої і копіткої роботи над собою досягти певних успіхів на цій ниві. Вроджені задатки і здібності є певною мірою успадкованими якостями, однак без подальшого розвитку, вдосконалення вони мало чого варті.
Істотне значення мають здібності і в процесі політичної діяльності (як і будь-якої іншої). Під здібностями розуміють індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої; особливості, що сприяють, забезпечують успішне виконання будь-якої діяльності або кількох видів діяльності; не лише наявні знання, навички, вміння, а й те, що сприяє найкращому їх набуттю.
Здібності, на відміну від анатомо-фізіологічних особливостей людини, не є вродженими. Вони завжди є результатом її відповідного розвитку. Вродженими є не здібності, а задатки як джерела для їх розвитку. Адже відомо: геній — це праця. Таким чином, здібності не виникають і не існують поза певною діяльністю, тобто вони проявляються у процесі діяльності, але ще більше — розвиваються і вдосконалюються.
До основних здібностей людини належать здібності до навчання, праці, суспільної, духовної діяльності. У комплексі всі здібності становлять природу конкретної людини, однак сама природа є продуктом поступового розвитку і самовдосконалення, що базуються на конкретному місці індивіда у соціумі та його поведінці. Для визначення особливостей, характеру політичної діяльності конкретної людини окрім психологічних характеристик слід враховувати таку динамічну характеристику психічної діяльності особистості, як темперамент. Коли йдеться про темперамент, то мається на увазі імпульсивність і темп психічної діяльності. Навіть близнюки мають певні відмінності, основою яких є психологічний стан. У політичній діяльності це має найважливіше значення, як і те, що для темпераменту людини особливо важливі вразливість та імпульсивність, що не може не впливати на результати та мотиви політичної поведінки суб’єкта влади.
Часто говорять про неповторність особи, особливо помітної, обдарованої. Така неповторність — це стиль людини, те, що найяскравіше вирізняє її серед інших. Кажуть, стиль людини — це людина. Музику М. Огінського неважко відрізнити від музики П. Чайковського, а політика Л. Кравчука від політика П. Симоненка чи В. Ющенка, і не за політичними орієнтаціями, а за тим особливим, що становить стиль діяльності, у тому числі політичної, кожного з них.
Стиль зумовлює індивідуальність життєвого шляху людини. Однак його слід розуміти не як якусь одну якість людини або їх набір, а саме як цілеспрямовану систему дій, які тісно пов'язані між собою і завдяки яким одна людина принципово відрізняється від інших людей, досягає певних результатів у власній діяльності.
Індивідуальність стилю зумовлюється переважно властивостями нервової системи людини.
Загальновизнаними формальними ознаками індивідуального стилю філософи вважають такі:
• досить стійку систему прийомів і способів діяльності конкретної людини;
• наявність яскраво виражених особистих якостей людини;
• уміння та здатність особи щонайкраще пристосуватися до об'єктивних вимог.
Отже, індивідуальний стиль — це комплекс, єдність усіх ознак діяльності людини, зумовлених її особливостями та характеристиками.
В політологічній літературі висуваються концепції, що надають велике значення політичним цінностям, культурним аспектам соціальної дійсності та необхідності їх обліку. Визначальне значення у виборі і самостійності прийняття політичного рішення відводиться також світогляду людини, від характеру якого залежить спрямованість його політичної поведінки.
Таким чином, політичні дії і вчинки залежать і від соціально-психологічної налаштованості людини (людей), його культури, індивідуального стилю, освіченості, вихованості, особистісного сприйняття навколишнього середовища, рівня свідомості та самосвідомості.
Політична поведінка є одним із складових елементів соціальної поведінки індивідів. Специфіка політичної поведінки, тобто її відмінність від інших видів суспільної поведінки, полягає в тому, що вона визначається політичними інтересами особистості. Їх основним об'єктом виступає політична влада, її організація і використання. Метою політичних дій і вчинків, тобто політичної поведінки, в кінцевому рахунку є політична влада і в першу чергу її державна форма.
Розглядаючи політичну поведінку з точки зору політичної психології, важливо пам'ятати, що політична поведінка безпосередньо пов'язана з політичною свідомістю людини і є прямим наслідком функціонування політичної свідомості як складної системи. Доказом впливу політичної свідомості на політичну поведінку є процес формування у сфері влади особливих психологічних типів, які зумовлюють характер виконання людьми своїх ролей і функцій. Доведено, що по - різному здійснюють свої політичні ролі і діють в політиці люди, схильні до насильства або людинолюбства, екзальтації або раціоналізму, конформісти і нонконформісти, ті, хто прагне жорстко дотримуватися встановлених правил або володіє рухомою, пластичною, що змінюється відповідно до обстановки, системою політичного свідомості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
В.В. Козлов, В.В.Новіков, Е.В.Грішин. Політична психологія. - М.,: 2010. - С.
Головатий М. Ф. Політична психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. —К.:МАУП, 2006. — 400 с. — Бібліогр.: с. 386–397.
Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенко та ін.; За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К.: Вища шк , 1998. – 304 с.
Юрьев А.И. Введение в политическую психологию. - СПб, 1992. - 232 с
Юрьев А.И. Глобализация как новая форма политической власти, изменяющая человека и миропорядок // Россия. Планетарные процессы. / Под ред. В.Ю. Большакова. - СПб.: СПбГУ, 2002(а). - С. 235-264.
Крамник В.В. Социально-психологический механизм политической власти.-Л., 1991.158 с.23
Соловьев А.И. Политология: политическая теория, политические технологии. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 559 с.
Тавадов Г.Т. Політологія: Навчальний посібник.-М.: ФАИР-ПРЕС ,2000-416
Голосів Г. В. Порівняльна політологія. МДУ, 1995.
Общая і прикладна політологія Навчальний посібник. Під загальною редакцією В.І. Жукова, Б.І. Краснова. - М. МГСУ; Вид-во "Союз", 1997.
Р.Т.Мухаев «Основи політології». Москва, «Нова школа», 1996
Політологія : Навчальний посібник / Юрій М.Ф. - К.: Дакор, КНТ, 2006.- 416 c.
План
Вступ. Історія виникнення психології політичної поведінки, змістовні аспекти вчення.
Форми та види політичної поведінки.
Акти політичної поведінки, її характер та стимули її активації.
Типи політичної поведінки.
Політична поведінка особистості та суб’єктів влади.
Політична поведінка мас, засоби впливу на маси.
Висновок
Київський національний університет ім. Т. Шевченка
Реферат
з дисципліни «Політична психологія» на тему:
«Психологія політичної поведінки»
Підготувала
студентка 2 курсу , 2 групи
філософського факультету
спеціальність «філософія»
Бережнюк Марина
Київ 2012