Як наука і навчальна дисципліна

Наука конституційно – процесуального права є системою наукових знань про галузь цього права. Її предметом є як конституційно – процесуальні норми, так і конституційно – процесуальні відносини.

До основних методів науки конституційно – процесуального права можна відносити :

1. Діалектичний метод,що передбачає аналіз теоретичних основ конституційно – процесуального права та вивчення норм цієї галузі в їх встановленні та розвитку, у взаємозв язку з іншими галузями права України,передусім з конституційним правом, та іншим суспільним явищем;

2. Історичний метод, який дає можливість показати причину появи тих або інших конституційно – правових інститутів, їх процесуально – правового закріплення та реалізації на різноманітних етапах розвитку української держави;

3. Метод системно – структурного аналізу, що передбачає детальне, поетапне вивчення кожного з процесуально – правових інститутів з максимальним виокремленням практичних складових;

4. Порівняльно – правовий аналіз конституційно – процесуальних інститутів, що застосовуються як в Україні , так і в зарубіжних країнах;

5. Соціологічний метод, що охоплює узагальнення судової практики(переважно Конституційного Суду України), практики діяльності інших державних органів, які реалізують конституційно – процесуальні повноваження,аналіз статистичних даних (включаючи дані судової статистики), анетування тощо;

6. Інші загальнонаукові та спеціально – наукові методи.

Конституційно – процесуальне право як навчальна дисципліна являє собою допоміжну частину відповідної юридичної науки(науки конституційно – процесуального права),що містить матеріал, необхідний для оволодіння студентами відомостями, які утворюють основний зміст предмета галузі конституційно – процесуального права.

Формування навчальної дисципліни конституційно – процесуального права має такі завдання:

1. «вивільнення» конституційного права від чисто процесуальних норм з тим , щоб воно було цілком присвячене питанням теорії конституціоналізму без відволікання на розгляд процедурних питань, які доцільно і необхідно вивчати в межах курсу конституційно – процесуального права;

2. Більш продумане подання матеріалу для зручності його вивчення а також для доповнення теоретичних знань студентів, отриманих ними при вивченні конституційного права, практичним навичками роботи;

3. Систематизація грунтового нормативного, теоретичного і практичного матеріалу у сфері конституційного процесу;

4. Навчання студентів роботі з таким новим для вітчизняної правової системи джерелами, як рішення Конституційного Суду України;

5. Аналіз численних процедурних питань, що мають значення для реалізації конституційно – правових норм;

6. Розгляд у межах нового курсу не тільки процедурних питань реалізації тих або інших конституційних інститутів а й вміщення норм, що з явилися у зв язку із запровадженням у вітчизняну правову практику нового типу судочинства – конституційного , необхідність оволодіння яким зростає в мірі становлення конституційного правосуддя;

7. Формування у студентів навичок практичної роботи як з Конституцією(що має пряму дію), так і з конституційним та конституційно – процесуальним законодавством;

8. Навчання студентів складанню процесуальних документів(конституційних подань та конституційних звернень до Конституційного Суду України,індивідуальних та колективних звернень до органів державної влади та місцевого самоврядування, заяв, клопотань та інших документів у справах про громадянство, біженців тощо).

З точки зору, О. В. Совгирі, курс конституційно – процесуального права України найбільш доцільно викладати після завершення вивчення студентами курсу «Конституційне право України». При цьому зміст названого курсу має бути переглянутий у напрямі поглиблення розгляду питань теорії конституціоналізму, норм матеріального права та відносин, що ними регулюються.