Вплив структури капіталу на ефект фінансового важеля

№ рядка	Показники і алгоритми розрахунків	Варіанти структур капіталу
		I	II	III
1	2	3	4	5
1. 1.1 1.2	Загальна сума капіталу: у тому числі: - власний капітал - позиковий капітал	1500 1500 -	1500 750 750	1500 450 1050
2	Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг	800	800	800
3 3.1 3.2	Витрати: у тому числі: - операційні та інші витрати - фінансові витрати (20% річних за кредит)	300 300 -	450 300 150	510 300 210
4	Операційний прибуток (стор.2 – стор.3.1)	500	500	500
5	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (р.2 – р.3)	500	350	290
6	Податок на прибуток (30% р.5)	150	105	87
7	Чистий прибуток (р.5 – р.6)	350	245	203
8	Рентабельність власного капіталу (р.7 : р.1.1  100%), %	23	33	45
9	Економічна рентабельність, % (р.5 + р.3.2) : р.1  100%	33,3	33,3	33,3
10	Ефект фінансового важеля, %	-	9,3	21,7

Приведені в табл.6.2 співвідношення не відображають фінансову дійсність, тому що виходять з передумови, що ставка відсотка по кредитах не залежить від частки позикового капіталу. Реально банки та інші кредитори збільшують вартість кредиту при збільшенні частки позикових засобів у балансі фірми. Тому приведені дані слід розглядати як деяку умовну ситуацію.

У сучасних умовах тільки підприємства, рівень рентабельності активів яких вище ставки рефінансування НБУ, мають шанс на отримання додаткових доходів від залучення банківських кредитів. В більшості вітчизняних промислових підприємств рентабельність активів значно менше дисконтних ставок, що встановлені за останні роки НБУ. Використання платних позикових засобів у подібних умовах приводить до подальшого погіршення фінансових показників підприємства.

Існує дві основні концепції ефекту фінансового важеля. Західноєвропейські фінансисти визначають ефект фінансового важеля як ріст величини чистої рентабельності власного капіталу, що виникає внаслідок використання кредиту. Американські вчені трактують ефект фінансового важеля як процентну зміну чистого прибутку на акцію, що виникло внаслідок процентної зміни прибутку до оплати відсотків за кредит і податку на прибуток. Виходячи з вищевикладеного, сила впливу фінансового важеля (СВФВ) визначається по наступній формулі:

(6.18)

Таким чином, підприємству, яке користується кредитом, кожен відсоток зміни НРЕІ приносить більше відсотків зміни чистого прибутку на акцію, чим підприємству, яке користується лише власними засобами, але менше ризикує.

Слід мати на увазі, що вартість позикового капіталу не завжди збігається з номінальною процентною ставкою, взятої з кредитного договору. Тому доцільно при розрахунку ефекту фінансового важеля враховувати не просто ставку відсотка за кредит, а середню розрахункову ставку процента (СРСП), яка може виявитися менше, ніж просто ставка процента. Розрахунок СРСП необхідний у випадку, коли кредити протягом аналізованого періоду минулого отримані неодноразово, або якщо враховується кредиторська заборгованість. Розраховується СРСП за формулою:

(6.19)

де ФВ – фінансові витрати.

Ця формула обчислення середньої ціни позики використовується найчастіше. Але є і більш тонкі способи, наприклад, середньозважена вартість різних кредитів і позик.

Тепер розглянемо роль кредиторської заборгованості в нарощуванні рентабельності власного капіталу підприємства.

Звернемося до даних прикладу 6.3 саме по підприємству Б, але вже з врахуванням кредиторської заборгованості:

- власний капітал – 500,0 тис.грн.;

- позикові засоби – 700,0 тис.грн.,

у тому числі:

- кредити банку - 500,0 тис.грн;

- кредиторська заборгованість – 200,0 тис.грн.

Разом пасив - 1200,0 тис.грн.

Актив - 1200,0 тис.грн.

НРЕІ - 200,0 тис.грн.

Економічна рентабельність – 20% (без кредиторської заборгованості).

Ставка процента по кредитах (СП) – 15%.

Фінансові витрати по кредитах – 75,0 тис.грн. (15% від 500,0 тис.грн.)

Рішення. ЕФВ без обліку кредиторської заборгованості був наступним:

ЕФВ = (20 % - 15 %)(1 - 0,3)  500,0 : 500,0 = 3,5 %.

Тепер ми зустрічаємось з необхідністю перерахунку практично всіх елементів нашої формули:

1. Економічна рентабельність активів зменшується:

.

2. Середня розрахункова ставка процента (СРСП) теж зменшується. Звичайно, відсотки платяться тільки за кредити, але тепер ці відсотки та інші фінансові витрати як би розтікаються по всій сумі позикових засобів підприємства – і кредитах, і кредиторській заборгованості:

3. Плече фінансового важеля (ПФВ) зростає:

4. Ефект фінансового важеля (ЭФР) піднімається:

ЭФР = (16,7 % - 10,7 %)(1 - 0,3)  1,4 = 5,88 %.

Одночасне збільшення і диференціала, і плеча фінансового важеля збільшило ЕФВ на 2,38 процентних пункти. Таким чином, кредиторська заборгованість ледве не подвоює ЕФВ, а, отже, збільшує і рентабельність власного капіталу.

Для вирішення поточних завдань (сплата поставлених сировини і матеріалів) при розрахунку ЕФВ кредиторська заборгованість повинна бути включена в розгляд: підприємство вирішує питання відстрочки платежу. Але для вирішення стратегічних цілей – додаткове залучення кредитів банку – у розрахунку ЕФВ потрібно виключати кредиторську заборгованість.

Однак потрібно мати на увазі, що ці розрахунки цілком абстрагуються від впливу інфляції.

В умовах інфляції, якщо борги і відсотки по них не індексуються, ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу збільшуються, оскільки обслуговування боргу і сам борг сплачуються вже знеціненими грошима.

Тоді ЕФВ буде дорівнювати:

, (6.20)

де И – рівень (коефіцієнт) інфляції, у частках одиниці.

Якщо в балансі підприємства сума власного капіталу проіндексована на рівень інфляції, то ЕФВ визначається за формулою:

. (6.21)

В умовах інфляційного середовища навіть при від'ємній величині диференціалу [(ЕР-СП)/(1+И)]<0 ефект фінансового важеля може бути додатнім за рахунок неіндексації боргових зобов'язань, що створює додатковий дохід від застосування позикових засобів і збільшує рентабельність власного капіталу.

Таким чином, в умовах інфляції ЕФВ залежить від наступних факторів:

- різниці між ставкою прибутковості всього інвестуємого капіталу і ставкою позичкового відсотку;

- рівня оподатковування;

- суми боргових зобов'язань;

- темпів інфляції.

Формування раціональної структури капіталу підприємства багато в чому залежить від зовнішніх факторів, особливо від ситуації на грошовому ринку і на ринку капіталів. Для вітчизняних підприємств у даний час ці фактори є визначальними, умови фінансового ринку практично позбавляють більшість підприємств можливості ефективно управляти структурою і вартістю капіталу.