Тема 3. Італійська республіка у другій половині хх – на початку ххі століття (8 год)

План.

1. Підсумки Другої світової війни.

2. Особливості післявоєнної політичної ситуації. Конституція Італійської республіки 1947 року.

3. Італійське «економічне диво»: особливості та наслідки.

4. Політичні аспекти розвитку Італії у 50-х – 60-х роках.

5. Економічна та політична нестабільність італійського суспільства у 70-х роках.

6. Трансформація італійської економіки у 80-х – 90-х роках.

7. Особливості політичного розвитку Італії у 80-х – 90-х роках. Реформи державних та політичних інститутів.

8. Італія на початку ХХІ століття.

Література:

1. Авилова А. Италия: своеобразие южно-европейского пути развития// МЭМО. – 2001. – №5.

2. Авилова А. Структурные преобразования в Италии// МЭМО. – 1998. – №8.

3. Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країни Європи та Америки. 1945-2002 роки. – Київ, 2004.

4. Гоффе Н. В. Италия: проблемы Юга и региональная политика (1950-1980). – М., 1983.

5. Заболотный В. М. Новейшая история стран Европы и Северной Америки (конец ХХ – начало ХХІ века). – М., 2004.

6. Зафесов Г. Р. Тайные рычаги власти. – М., 1990.

7. Зевелева Г. И. Италия на пути глубоких перемен// МЭМО. – 1995. – №1.

8. Іваницька О. П. Новітня історія країн Європи та Америки 1945-2002. – Вінниця, 2003.

9. Комолова Н. П. Новейшая история Италии. – М., 1970.

10. Конституция Итальянской республики// Конституции зарубежных государств. – М., 1996.

11. Левин И. Новое название или новая партия?// За рубежом. – 1991. – №8.

12. Лисовский Ю. П. Италия от фашизма к демократии: Трудные пути послевоенной перестройки. – М., 1990.

13. Любин В. Итальянская партийно-политическая система в 90-е годы// МЭМО. – 1998. – №3.

14. Новейшая история стран Европы и Америки XX век 1945-2000. Часть3.-М.,2004.

15. Примуш М. Через тюрми до влади. Італійська партійно-політична система в період між Першою та Другою республікою// Політика і час. – 2001. – №5.

Методичні рекомендації по вивченню теми

Аналізуючи післявоєнне становище Італії необхідно з'ясувати чим воно принципово відрізнялося від післявоєнного становища Німеччини. Яку роль відіграли італійці у перемозі над нацистською Німеччиною?

В другому питанні слід розкрити причини популярності у післявоєнній Італії християнсько-демократичної партії. Також потрібно дати оцінку ліквідації в Італії монархії.

Розкриваючи питання про ,,італійське економічне диво”, необхідно зробити наголос на аналіз причин та особливостей піднесення італійської економіки у 50-60-ті роки. Окремої уваги заслуговує оцінка суперечливої ролі Півдня країни у розвитку італійської економіки. Який вид транспорту набув великої популярності у післявоєнній Італії? Який внесок до світової культури зробила Італія у перші післявоєнні десятиліття?

В рамках четвертого питання потрібно розглянути основні тенденції політичного розвитку Італії у 50-60-ті роки, які сприяли становленню в країні демократичного суспільства. Особливий інтерес слід приділити висвітленню ролі в політичному житті Італії ХДП і КПІ. Яким чином італійська компартія перетворилася в одну із провідних політичних сил? Заслуговує уваги і стратегія ,,лівого центру” ХДП та її результати.

В наступному питанні необхідно розглянути причини та прояви політичної і економічної нестабільності італійського суспільства 70-х років. Яку загрозу італійській демократії представляли політична корупція, політичний екстремізм і тероризм, організована злочинність.Далі необхідно охарактеризувати політику,,національної солідарності ” та її провал. Чи праві були ті, хто вважав у 70-ті роки, що Італія хвора?

В шостому питанні потрібно з'ясувати за рахунок чого і чому вдалося ,,вилікувати”італійську економіку і перетворити Італію у розвинуту індустріальну державу.

В рамках наступного питання необхідно розглянути не лише причини та крах провідних політичних партій, але і перехід Італії до нової блокової конфігурації політичного спектру.

Наслідки реформ державних та політичних інститутів початку 90-х років можна проаналізувати на основі результатів перебування у влади як право центристів, так і лівоцентристів. Викликає незаперечний інтерес і феномен такої політичної постаті сучасної Італії як С.Берлусконі.