3. Модель «Лондонської групи порівняльного аналізу» і особливості її використання.

Існує декілька прийнятих в міжнародній практиці методів і параметрів оцінки ефективності КСВ. Відповідно до методу збалансованої карти оцінки це відносини з клієнтами, внутрішні бізнес-процеси, інновації і навчання, фінансові показники компанії. Лондонська група порівняльного аналізу (London Benchmarking Group), так розставляє пріоритети: добродійність, соціальні інвестиції, комерційні ініціативи, основна діяльність.

Індекс корпоративної добродійності — це перш за все соціальні і добродійні проекти і програми і відданість груп зацікавлених сторін компанії. Останній метод, володіє поряд незаперечних переваг. По-перше, він дозволяє оцінити, як соціальні програми сприймаються тими, від кого залежить благополуччя компанії, і як вони сприяють основній діяльності. По-друге, метод є формалізованим і дозволяє розрахувати і інтерпретувати чисельне значення індексу. По-третє, методика доступна українським компаніям.

Типовим прикладом реалізації такої моделі може бути рішення бри­танської компанії FTSE (спільний проект газети The Financial Times і Лондонської фондової біржі London Stock Exchange Office) визначити додатковим критерієм включення до свого індексу (FTSE4Good) показ­ника ефективності діяльності компаній щодо захисту навколишнього середовища, дотримання прав людини і взаємовідносин із працівниками і акціонерами.

FTSE співпрацює із Ethical Investment Research Services (EIRIS) і його мережею міжнародних партнерів для вивчення виконання компаніями вимог корпоративної соціальної відповідальності. Для отримання і пе­ревірки достовірності інформації використовуються виключно відкриті джерела, такі як: Річні звіти; Огляд веб-сторінок компанії; Письмове анкетування; Телефонне анкетування.

Найпоширенішою формою звітності є вільна, її використовують біль­шість компаній, що позиціонують себе соціально орієнтованими. Вона зводиться до випуску барвистих буклетів про добродійні програми ком­панії, підтримку компанією освіти, охорони здоров'я, культури і спор­ту. Ця форма є дуже зручною для компанії, проте не може забезпечити достовірність звіту і можливість порівняти його з іншими подібними документами, не сприяє оцінці і визнанню з боку вітчизняних і міжна­родних організацій.

По суті справи, соціальна звітність порушує питання нематеріальної вартості бізнесу, зокрема, таких її аспектів, як репутація, лояльність споживачів, надійність, інтелектуальний капітал, інноваційність. Скла­дання відповідної звітності відіграє важливу роль у створенні та просу­ванні бренду компанії.

4. Соціальний аудит.

Соціальний аудит — процес оцінки, підготовки звіту, підвищення ефективності функціонування і стилю роботи організації, засіб вимірювання її дії на суспільство в цілому. За допомогою соціального аудиту можна зміряти ступінь корпоративної соціальної відповідальності. Їм оцінюються перш за все формальні і неформальні правила поведінки усередині організації, думки сторін, зацікавлених в діяльності компанії, з метою вибору умов, сприятливих для менеджменту якості і розвитку людських ресурсів. Подібно до внутрішнього фінансового аудиту, соціальний аудит вимагає чіткої постановки критеріїв дослідження: яких результатів компанія прагне досягти, думка яких груп громадськості впливає на успіх її бізнесу і в яких показниках вимірюватиметься її ефективність.

Об'єктом соціального аудиту є соціоекономічні відносини в контексті розробки, ухвалення і реалізації трьох- і двосторонніх угод і колективних договорів, планів і програм соціального розвитку, що діють на всіх рівнях системи соціального партнерства і управління соціально-економічною сферою. Предметом соціального аудиту є достовірна і об'єктивна соціоекономічна інформація, що поступає зі всіх рівнів обстеження соціоекономічних відносин через аналіз існуючої нормативно-правової документації (закони, укази, угоди, договори, накази, положення, інструкції), а також через польові дослідження, опити, інтерв'ю, моніторинг, статистичні дані.

Оскільки соціальний аудит має комплексний і багатобічний характер, ініціаторами і замовниками його проведення можуть виступати практично всі учасники соціоекономічних відносин.

Практика показує, що сьогодні соціальний аудит може бути внутрішнім і зовнішнім, носити галузевий, корпоративний, регіональний або місцевий характер. В даний час соціальний аудит перетворився на досить стійку систему, з властивими їй характерними рисами, процедурами, технологіями, а також з своїми специфічними проблемами і методами їх рішення і аналізу нефінансової звітності. Соціальний аудит розуміється як процедура діагностування соціоекономічних відносин, моніторингу стану і ходу реалізації колективних договорів і угод, планів і програм соціального розвитку на підприємстві.

Існують різні підходи при використанні соціального аудиту.

Метою соціального аудиту стають також такі аспекти аналізу соціально-трудових відносин, як прогули, недбале відношення до корпоративної власності, своїх обов'язків, порушення правил безпеки і т.д. Звичайно, ці об'єкти обстеження переважно пов'язані з оперативним і тактичним менеджментом.

Соціальним аудитом на рівні підприємства досліджуються наступні питання, що стосуються конкретних характеристик якості трудового життя:

1. Аудит трудового потенціалу:

- професіоналізм

- освіта

- этнокультура

- психофізичний стан

2. Аудит мотиваційного поля:

- відношення до власності

- зміст праці

- матеріальне стимулювання праці

- моральне стимулювання праці

- соціальна захищеність трудівника

- ергономіка

- участь трудівника в управлінні

- корпоративна культура

Соціальний аудит також вивчає психологічний фон, наявний в трудовому колективі: позитивний, який породжує ентузіазм, натхнення, згуртованість, доброзичливу атмосферу, бажання до праці і т.д. і негативний, який приводить до байдужості, ворожості, навмисного замовчання проблем, нещирості і т.д.

Іншими словами, аналізує вплив психологічних особливостей людей на соціальний клімат і мотивацію до праці.

Отже, поліпшення соціального клімату слід розглядати як один з найважливіших чинників збільшення ефективності діяльності підприємства.

Таким чином, соціальний аудит є одним з найважливіших чинників збільшення ефективності діяльності підприємства.

Проведення соціального аудиту дає наступний ефект:

- скорочує операційні витрати;

- покращує імідж і репутацію, сьогодні тільки 30% ринковій вартості підприємства відбиваються в балансі, останнє -імидж, репутація, організація праці, ноу-хау і т.д.;

- підвищує продажі і лояльність споживачів;

- знижує текучість кадрів;

- підвищує лояльність персоналу, підвищує мотивацію співробітників;

- скорочує тиск з боку перевіряючих органів;

- надає доступ до капіталу. І в сукупності все це приводить до збільшення фінансових показників підприємства.

Соціальний аудит не тільки досліджує особливості соціоекономічних відносин в суспільстві, але і пропонує практичний інструментарій і методологію.

Соціальний аудит за наявності державної волі і суспільної підтримки дозволяє створити реальну систему діагностики суспільного прогресу і сформувати один з каналів адекватної і неангажованої інформації для органів статистики.

Можна відзначити, що соціальний аудит може виступати дієвим інструментом соціального управління, що дозволяє виявити ступінь соціальної відповідальності підприємств, організацій, органів управління на державному, галузевому регіональному корпоративному і особистому рівнях. Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства дозволяє виявити причини виникнення соціальних проблем, проаналізувати чинники соціальних рисок і виробити пропозиції по зниженню їх дії, визначити, нас колько професійно і якісно політичні, соціальні і суспільні інститути виконують "соціальне замовлення", реалізують ті або інші соціальні програми, виправдовують очікування населення.