3. Відповідальне споживання. Культура споживання та її вплив на розвиток ксв.

За високого рівня спеціалізації виробництва і наявності великого обсягу продукції, поділу ринків на мільйони сегментів робити ставку здебільшого на зменшення витрат виробництва і відповідне зниження цін уже недостатньо. Тому значно зростає культура споживання товарів і послуг, швидко оновлюється номенклатура продукції (на основі інтенсивнішої дії закону зростання потреб), в життя втілюється принцип «покупець завжди має рацію». Це зумовлено насамперед тим, що рівень зниження витрат на виробництво одиниці продукції за автоматизованого виробництва має об'єктивні межі, й навіть при появі на ринку товарів за значно нижчими цінами, ніж у конкурентів, але добре відомих споживачеві, шанси перемогти конкурентів невеликі.

Ділову репутацію корпорацій можна визначити як ступінь довіри до нього з боку суспільства, отже довіра має проявлятися до всіх аспектів діяльності компанії. Таким чином, в свою чергу, підприємство має зробити внесок в підвищення довіри до нього з боку суспільства, показати себе гідною його часткою, позитивно впливати на суспільство не тільки як працедавець й постачальник продукції, показати, що підприємство – відповідальна частина суспільства, що здійснює внески в його систематичний розвиток.

Корпорації прагнуть, щоб споживачі володіли об’єктивною інформацією щодо їх продукції та її властивостей, усвідомлювали значення правильного поводження з нею. серйозно ставиться до проблем споживання пива в Україні і підтримує світові принципи відповідального маркетингу. У рамках програми використовуються різні канали комунікації для того, щоб охопити найширшу аудиторію споживачів.

Першочергового значення при цьому набуває проблема підвищення якості продукції, її нових споживчих якостей за тих самих витрат виробництва тощо. Необхідно знати, які нові властивості товарів і послуг найбільше потрібні споживачу для задоволення конкретних потреб. Кожна фірма повинна орієнтуватися на тактику постійних удосконалень у виробництві вже відомих виробів. Причому слід не лише обмежуватися лише суто конструктивними вдосконаленнями, впровадженням нових інженерних розробок, а й надавати різні додаткові послуги.

Для забезпечення безпеки товарів і послуг можна робити такі практичні кроки:

1) використовувати найновішу інформацію та найсучасніші технології,

2) фахівці компанії можуть стати членами промислових і професійних наукових організацій, щоб мати доступ та можливість оцінити найновішу методики та інформацію щодо безпеки та якості товару та послуг,

3) проводити внутрішні перевірки безпеки,

4) організувати консультації щодо якості і безпеки товару або послуги з незале­жними, визнаними експертами у відповідних сферах для гарантування того, що оцінки є об'єктивними й актуальними.

4. Соціальна відповідальність змі: вплив на поведінкові моделі в суспільстві.

Соціальна відповідальність ЗМІ повинна полягати у тому, що вони висвітлюють соціальну відповідальність інших компаній.

Корисна для аудиторії інформація - ось суть бізнесу ЗМІ. Як бізнес, ЗМІ можуть обирати будь-які форми соціальної відповідальності: передавати частину тиражу безкоштовно у районні бібліотеки, залучати своїх журналістів та менеджерів до викладання у вузах, власним коштом розміщувати соціальну рекламу... А займати частину своєї площі інформацією, якою їхня аудиторія не цікавиться, немає сенсу.

Зрештою, здається, більшість видань у свій час писали про те, що таке соціальна відповідальність, благодійність або меценатство, проводять конференції, дехто робив рейтинги меценатів і т. д. Тобто свій внесок у популяризацію цієї ідеї видання таки роблять. Чекати, що вони просто дадуть майданчик для "піара" великого бізнесу, просто нереалістично.

А от якщо компанії „займаються соціальною відповідальністю” лише з метою висвітлення у ЗМІ та формування відповідної репутації, то вони насправді не є соціально відповідальними. Немає нічого поганого у прагненні донести до громадськості інформацію про свої добрі справи, але потрібно розуміти, на яких платформах це доцільно робити і це не повинно бути самоціллю. Всі розуміють різницю між „кохати” і „займатися коханням для того, щоб створити собі репутацію хорошого коханця”, чи не так?

Для того, щоб співвідношення ресурсів, використаних на соціальні ініціативи, та з іншого боку, на їх висвітлення у ЗМІ було тотожним, необхідні прозорі, узгоджені між бізнесом і ЗМІ стандарти щодо соціальних проектів та їх висвітлення в ЗМІ, які створять правила чесної гри. Отже сьогодні бізнес інших секторів має більше шансів скоріше стати соціально-відповідальним, ніж медіа-бізнес. ЗМІ є одним із найсильніших, але найменш підзвітних інститутів з найменшою довірою. Тобто, медіа-бізнесу є до чого прагнути.

Свобода друку повинна бути підкріплена відповідальністю ЗМІ перед суспільством. Сьогодні українські мас-медіа значно більше залежать від власників і рекламодавців, чим від читачів і глядачів

Все залежить від того, наскільки сумлінно і якісно ЗМІ виконують свої три основні функції: інформувати, орієнтувати і розважати. Сама преса до них додала дуже вагомий четвертий пункт - продавати, тобто рекламувати. Основним джерелом доходів всіх друкарських і електронних ЗМІ стала реклама. І ось тут стикаються інтереси читачів і рекламодавців, журналістів і власників ЗМІ. Ці конфлікти, які здатні підірвати довіру до преси взагалі, у всіх країнах вирішувалися важко і довго: свобода слова і інформації захищалися конституціями, законами, деклараціями, виникали етичні норми і традиції. Розвиток ЗМІ завжди йшов паралельно становленню ринкової економіки, демократії і цивільного суспільства. Цей шлях українська преса тільки починає.