- •6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»,
- •6.030508 «Фінанси і кредит»
- •Тема 1. Концептуальні основи розвитку корпоративної соціальної відповідальності 7
- •Тема 2. Корпоративна соціальна відповідальність в системі управління організацією 33
- •Передмова
- •Тема 1. Концептуальні основи розвитку корпоративної соціальної відповідальності План
- •1. Історія розвитку корпоративної соціальної відповідальності.
- •2. Суть та значення корпоративної соціальної відповідальності.
- •3. Внутрішнє і зовнішнє середовище ксв.
- •4. Концепція менеджменту заінтересованих сторін.
- •5. Організаційне багатство і «стосункові» активи.
- •6. Матриця заінтересованих сторін ксв.
- •7. Переваги корпоративної соціальної відповідальності.
- •8. Моделі корпоративної соціальної відповідальності (американська, європейська, японська тощо).
- •Порівняльний аналіз моделей корпоративного управління соціальною відповідальністю
- •9. Міжнародні ініціативи як чинник формування і розвитку ксв (Глобальний договір оон).
- •10 Принципів Глобального Договору
- •10. Вітчизняний досвід становлення ксв.
- •Тема 2. Корпоративна соціальна відповідальність в системі управління організацією План
- •Моделі аналізу заінтересованих сторін.
- •Впровадження ксв у практики і процедури компанії.
- •Можливі загрози та шляхи мінімізації ризиків ксв.
- •Організація діяльності з ксв.
- •Етичні кодекси.
- •Структурні підрозділи та Комітети компаній у сфері ксв.
- •Статус, основні функції, кваліфікація, типові обов'язки, професійні стандарти менеджера з ксв в компаніях
- •Тема 3. Формування відносин з працівниками на засадах корпоративної соціальної відповідальності План
- •Права людини і трудові практики як предмет ксв.
- •Стандарти моп і принципи Глобального Договору у сфері праці.
- •Гідна праця як предмет ксв.
- •Європейські стандарти у сфері праці.
- •Особливості європейської моделі внутрішньої ксв.
- •Законодавство України у сфері праці, як основа ксв у відносинах з працівниками.
- •Соціальний діалог і ксв.
- •Сторони соціального діалогу
- •Кращі трудові практики та показники внутрішньої ксв: вітчизняний і зарубіжний досвід.
- •Питання професійної етики.
- •Тема 4. Стратегія соціально відповідальної поведінки в ринковому середовищі План
- •Формування складової корпоративної соціальної відповідальності у відносинах з споживачами.
- •Міжнародні ініціативи та законодавство України у сфері захисту прав споживачів.
- •Якість продукції (стандарт iso 9000).
- •Соціально відповідальний маркетинг.
- •Принципи добросовісної конкуренції.
- •Етична поведінка компаній щодо контрагентів по бізнесу.
- •Відповідальне управління ланцюгом постачання.
- •Відповідальне ставлення до інвесторів та дотримання принципів корпоративного управління.
- •Тема 5. Соціально відповідальні відносини бізнесу з територіальними громадами
- •Історичні аспекти залучення і розвитку громад: від патронату до соціальних інвестицій.
- •Вплив громади на роботу компаній та відповідальність компаній перед населенням.
- •Розвиток партнерств з місцевою владою та громадою.
- •Участь компаній у життєдіяльності громад.
- •Співпраця бізнес-структур з неурядовими організаціями.
- •Тема 6. Екологічні аспекти корпоративної соціальної відповідальності План
- •Превентивний підхід до вирішення екологічних проблем.
- •Програми з контролю забруднення та захисту довкілля, збереження природних ресурсів, дотримання екологічних стандартів тощо.
- •Міжнародні документи щодо навколишнього середовища (Цілі розвитку тисячоліття, Декларація Ріо-де-Жанейро тощо) та стандарти екологічного менеджменту (серія 180 14000).
- •Законодавство України про охорону навколишнього середовища.
- •Міжнародний і український досвід впровадження принципів екологічної відповідальності
- •Тема 7. Інформаційна політика і соціальна звітність План
- •Побудова системи комунікацій з ксв.
- •Консультації з заінтересованими сторонами на різних етапах розробки та впровадження стратегії з ксв та механізм зворотного зв'язку з ними.
- •1. Відносини з клієнтами.
- •2. Взаємовідносини з акціонерами.
- •3. Взаємовідносини з працівниками.
- •4. Взаємовідносини з постачальниками.
- •5. Взаємовідносини з громадськістю.
- •6. Взаємовідносини з державними органами і місцевою владою.
- •Ресурси в сфері соціальної звітності.
- •Корпоративні соціальні звіти: сутність, завдання і структура.
- •Міжнародні стандарти звітності зі сталого розвитку (gri – Global Reporting Initiative / Глобальна ініціатива зі звітності).Особливості соціальної звітності компаній в Україні.
- •Тема 8. Соціальна відповідальність різних суб'єктів суспільного розвитку План
- •Відповідальна держава і сталий розвиток.
- •Міжнародний досвід державного регулювання ксв.
- •Відповідальне споживання. Культура споживання та її вплив на розвиток ксв.
- •Соціальна відповідальність змі: вплив на поведінкові моделі в суспільстві.
- •Соціальна відповідальність освіти та науки.
- •Співпраця бізнесу і освіти.
- •Проект міжнародного стандарту з соціальної відповідальності iso 26000.
- •Тема 9. Оцінка результативності корпоративної соціальної відповідальності План
- •Показники внутрішньої ксв.
- •Методи та процедури оцінювання ефективності програм ксв.
- •Модель «Лондонської групи порівняльного аналізу» і особливості її використання.
- •Соціальний аудит.
- •Збалансована система показників.
- •Концепція потрійного результату.
- •Методи оцінювання ділової репутації соціально відповідальної компанії.
- •Моніторинг ефективності діяльності з організації ксв.
- •Рейтинги ксв.
- •Список використаної літератури Основна література Нормативні акти та документи
- •Додаткова література
- •Корисні сайти
- •Гессен Анатолій Євгенович Корпоративна соціальна відповідальність
Превентивний підхід до вирішення екологічних проблем.
Органи місцевого самоврядування в межах, встановлених законодавством, вирішують питання місцевого значення, в тому числі й ті, що стосуються охорони природних ресурсів.
Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільських, селищних та міських рад у цій сфері діяльності належить: 1) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; 2) затвердження розмірів плати за користуванням природними ресурсами, які знаходяться у власності певних територіальних громад; видача дозволу на спеціальне користування природними ресурсами місцевого значення, а також скасування таких дозволів; прийняття рішень про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що потребують особливої охорони; внесення пропозицій про об'яву природних об'єктів пам'ятниками природи, які охороняються законом; дача згоди на розміщення на певній території нових об'єктів, сфера екологічного впливу яких згідно з чинними нормативами включає дану територію.
Законом також регламентовані повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад з питань охорони природного середовища. Зокрема, до них належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного значення, відновленням лісів та ін.
Районні та обласні ради вирішують питання про видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного або обласного значення. До їх повноважень належить встановлення правил користування водозабірними спорудами, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборона використання підприємствами питної води в промислових цілях.
Програми з контролю забруднення та захисту довкілля, збереження природних ресурсів, дотримання екологічних стандартів тощо.
Органи державного управління використання і охорони природних ресурсів поряд з іншими функціями здійснюють й функцію контролю.
Для здійснення контрольних функцій у сфері охорони навколишнього природного середовища створена. Державна екологічна інспекція Міністерства екології та природних ресурсів України.
ДЕІ є системою регіональних і територіальних органів державної виконавчої влади, які організують і здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища. До складу ДЕІ входять: Головна екологічна інспекція, інспекція по охороні Чорного та Азовського морів, екологічні інспекції територіальних органів Мінекології України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію основними функціями ДЕІ є: здійснення державного контролю за виконанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, використанням та відтворенням природних ресурсів центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; контроль за додержанням вимог екологічної безпеки.
ДЕІ має право: обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання вимог екологічної безпеки; ставити до підприємств, установ, організацій та громадян вимоги для здійснення певних заходів щодо раціонального використання та охорони природних ресурсів; обмежувати, частково припиняти будівництво, реконструкцію об'єктів промисловості, транспорту та іншого призначення, якщо їх діяльність здійснюється з порушенням норм та правил охорони навколишнього природного середовища; складати акти перевірок і протоколи про порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів і згідно із законодавством розглядати справи про адміністративні правопорушення у цій сфері; пред'являти позов про відшкодування збитків та втрат внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та ін.
Однією з форм контролю за використанням та охороною природних ресурсів є екологічна експертиза. Згідно з Законом України від 9 лютого 1995 p. «Про екологічну експертизу» екологічна експертиза — це вид науково-технічної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян. Метою екологічної експертизи є попередження негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.
Нагляд у галузі природокористування та охорони природних ресурсів здійснюють органи прокуратури, в системі яких діють природоохоронні прокуратури. Основними напрямками їх діяльності є:
- нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища;
- здійснення попереднього слідства по кримінальних справах про порушення природоохоронного законодавства;
- відшкодування заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди шляхом пред'явлення позову про це у встановлених законом випадках;
- пропаганда законів про охорону навколишнього природного середовища.
